20. Місце загальновизнаних принципів в системі міжнародного права

Основні принципи сучасного міжнародного права у загальному плані можна визначити як загальновизнані норми, що мають найбільше юридичне значення в розв'язанні найважливіших проблем міжнародних відносин. Вони мають вищу юридичну чинність і носять імперативний характер (jus cogens), тобто, обов'язковий до виконання. Відповідно до ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 p., відхилення від норм jus cogens неприпустиме. Основні принципи визначають головний зміст сучасного міжнародного права. Тому характерні риси, властиві цьому праву, властиві також і його основним принципам. Особливо це стосується таких рис, як історизм, об'єктивізм, узгодженість волі держав при їх прийнятті, добровільність із боку держав у покладанні на себе зобов'язань, що випливають із принципів, сумлінність дотримання принципів, загальне визнання принципів як основних канонів сучасного міжнародного права.

основні принципи - це: - найбільш узагальнені норми міжнародного права, у котрих дуже чітко виявляються характерні риси і зміст сучасного міжнародного права; - ядро юридичної сутності сучасного міжнародного права, що носить імперативний характер; - фундамент сучасного міжнародного права, його нормативно-правової бази; - критерій оцінки правомірності дій суб'єктів міжнародного права на міжнародній арені; - найбільш яскравий виразник цілей і завдань сучасного міжнародного права; - конкретний правовий регулятор міжнародних відносин; - юридичний орієнтир при виробленні зовнішньої і внутрішньої політики кожної держави; - цементуючий засіб у справі розвитку і зміцнення міжнародного співробітництва; - фактор універсальності основних положень сучасного міжнародного права; - аргументований вираз конкретного змісту сучасного міжнародного права.

21. Юридичне закріплення принципів міжнародного права.

Основні принципи міжнародного права закріпленні в статуті ООН та декларації «Про принципи міжнародного права», що стосується дружніх відносин та співробітництва між державами у відповідності зі статутом ООН прийнята в 1970р.

1 Незастосування сили, або загрози силою.

2 Мирного вирішення міжнародних спорів.

3 Невтручання у внутрішні справи.

4 Принцип співробітництва.

5 Рівноправ’я та самовизначення народів.

6 Суверенної рівності держав

7 Добросовісного виконання зобов’язань за міжнародним правом

В 1975р заключний акт наради «З безпеки та співробітництва в Європі» підписаний в Гельсінкі додає ще три

8 Територіальної цілісності

9 Поваги прав людини

10.непорушності кордонів

22. Принцип суверенної рівності держав.

Статут ООН(п.1, ст. 2)закріплює його як один принцип: "Організація заснована на принципі суверенної рівності всіх її членів".

Принцип суверенної рівності держав забезпечує останні наступними правами:

1)право кожної держави на юридичну рівність;

2) право на територіальну цілісність;

3) право на свободуі політичну незалежність;

4) право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні і культурні системи;

5) право встановлюватисвої закони і адміністративні правила;

6)право визначати іздійснювати навласний розсуд свої відносини з іншими державами у відповідності з міжнародним правом;

7) право змінювати кордони згідно міжнародного права мирним шляхом і за домовленістю;

8) право належатичи неналежатидо міжнароднихорганізацій;

9) право бутичи небутиучасником двосторонніхабо багатосторонніхміжнароднихугод;

10) право бутичи небутиучасником союзнихдоговорів;

11)право нанейтралітет.

Зазначенийпринциптакож покладає на держав певні обов’язки:

1)поважатиправосуб'єктністьіншихдержав;

2) виконуватиповністю і добросовісносвої міжнародні зобов'язання;

3) житив мирі зіншимидержавами;

4) ненав'язуватигруповихправил поведінкиіншим державам таін. Такимчиномпринципсуверенної рівності держав функціонально забезпечує: а)оптимальнеспіввідношення їхправ і обов'язків;

б) статусдержав, як суб'єктів міжнародного права;

в) засади правомірного прийняття рішень, і г)основні начала правового регулювання міждержавнихвідносин.

Принцип суверенної рівності держав не слід ідеалізувати,рівність держав за міжнародним правом більше стосується рівності призастосуванні права, а не при його створенні.