28 Поняття і предмет, джерела права міжнародних договорів. Загальна характеристика Віденської конвенції про право міжнародних договорів.

Право міжнародних договорів – самостійна галузь права, що базується на звичаєвих нормах, якою регулюються стосунки між суб’єктами міжнародного права та порядок укладання міжнародних договорів.Міжнародний договір є універсальним джерелом міжнародного права тому, що юридична сила його випливає із загального міжнародного права, а не з конкретного, спеціального джерела, яким є, наприклад, статут для правосуб’єктності міжнародної організації.

Має 2 предмета правового регулювання:

Всі відносини, які виникають між суб’єктами міжнародного права (норми матеріального права);

Відносини, пов’язані з порядком укладання, підписання та виконання міжнародних договорів (норми процесуального права).

Джерела:

У 1928 р. в Гавані на Конференції був прийнятий один із перших міжнародних документів, мета якого полягала в узагальненні наявних численних звичайєвих норм міжнародного права у сфері права міжнародних договорів.

Прийняття у 1969 р. у Відні спеціальної Конвенції про право міжнародних договорів. Дана Конвенція набула чинності у 1980 р. і до нинішнього часу є найважливішим міжнародно-правовим документом, що докладно регламентує порядок укладання, дії і припинення дії міжнародних договорів, укладених між державами.Дія Віденської конвенції 1969 р. поширюється тільки на міжнародні договори, укладені державами. Віденські конвенції 1969 р. і 1986 р. не мають універсальної регламентації права міжнародних договорів, і деякі питання в цьому праві поки що продовжують регулюватися нормами звичайного міжнародного права.

З огляду на деякий пробіл у сфері правонаступництва держав щодо міжнародних договорів, Ця Конвенція (про правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів ) була прийнята у Відні у 1978 р.

 у Відні в 1986 р. була прийнята Конвенція про право міжнародних договорів між державами "і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями.

29. Поняття і види міжнародних договорів

Міжнародний договір — угода двох або кількох держав про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків у різних відносинах між ними

Міжнародні договори класифікуються на різних підставах: І. За кількістю учасників: 1) односторонній міжнародний юридичний акт.

Нотифікація (повідомлення в установленій формі факту, із якого можуть випливати юридичні наслідки), Визнання, Протест, Відмова. 2) двосторонні договори, у яких беруть участь два суб'єкти. Проте втакому договорі можливі і варіації: з ОДНОГО боку, участь однієї держави, а з іншого боку — декількох; 3) багатосторонні договори, у яких беруть участь три і більше суб'єкти; II. За сферою і силою дії: 1) універсальні договори — у них беруть участь практично всі держави-члени світового співтоварис тва (наприклад, Статут 00Н); 2) регіональні договори — у них беруть участь держави певного географічного регіону, на який поширюється дія цього договору 3) субрегіональні договори — у них беруть участь держави всередині певного географічного регіону (наприклад, договори про створення Єврорегіонів); III. За ступенем відкритості: 1) відкриті договори — у них бере участь і до них управі приєднатися будь-яка заінтересована держава.

2) закриті договори — у них коло учасників заздалегідь визначене. IV. У залежності від суб'єкта, що укладає договір: — міждержавні договори (укладаються від імені держави); — міжурядові договори (укладаються від імені уряду); — міжвідомчі договори (від імені органів виконавчої влади держави — його міністерств і відомств). V. У залежності від форми договору: договір у писемній формі

договір в усній формі — так звана «джентльменська угода»,

За найменуванням міжнародних договорів: трактат, договір, пакт, угода, конвенція, декларація, конкордат, картель, «модус вівенді» («засіб існування») — угода тимчасового характеру, що згодом повинна бути замінена іншою, постійною угодою;обмін нотами або пам'ятними записками — носить характер міжнародної угоди, тільки якщо тексти нот за своїм змістом ідентичні, комюніке — найчастіше цей документ містить у собі офіційне повідомлення міжнародного характеру; акт; меморандум- дипломатичний документ відповідної держави, у якому докладно фіксується фактична сторона міжнародного питання; протокол — офіційний документ допоміжного характеру, за допомогою якого доповнюється, уточнюється міжнародний договір