31. Аналіз використання робочої сили (трудових ресурсів).
Персонал підпр-ва поділ-ся на праціниківц осн діяльності (робітники, учні, інж-техн персонал, службовці, молодш обсугов персонал і персонал охорони), прац-в обслуговуючої д-ті та ін госп-в. Вивчення складу персоналу потребує також дослідження його структури - порівняння факт питомої ваги кожної категорії персоналу у його заг кіл-ті з необхідною, та у динаміці за кілька років. Важливе значення має визначення коефіцієнтів прийому, звільнення та плинності кадрів.
Рух роб сили хар-ть такі коеф-ти:
Коеф-т прийому (в норм умовах = 0,03 - 0,04):
Кпр=
Коеф-т звільнення (в норм умовах = 0,03 - 0,04):
Кзв=
Коеф-т плинності (в норм умовах =0):
Кплин=
Велике значення для оцінки ефективного використання трудових ресурсів на підпр. в умовах ринкової економіки має показник рентабельності персоналу (співвідношення прибутку до середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу). Оскільки прибуток залежить від рентабельності продажів, коефіцієнта обертаємості капіталу і суми функціонуючого капіталу, факторну модель даного показника можна представити таким чином:
=
,або
де П - прибуток від реалізації продукції; ЧР - середньосписочна чисельність робітників; В - виручка від реаліз.прод.; KL -середньорічна сума капіталу; ТП - вартість випуску товар.прод. у діючих цінах; П/ЧР - рентабельність персоналу; П/В -рентабельність продажів; KL/ЧР - капіталозабезпеченість праці; В/ТП - доля виручки у вартості виготовленої продукції; ТП/ЧР -середньорічний виробіток продукції одним робітником у діючих цінах. За першою моделлю можна визначити як змінився прибуток на одного працівника за рахунок зміни рівня рентабельності продажів, коефіцієнта оборотності капіталу і капіталозабезпеченості праці. Друга модель дозволяє встановити як змінився прибуток на одного працівника за рахунок рівня рентабельності продажів , питомої ваги виручки в загальному обсязі виробленої продукції та продуктивності праці. Друга модель зручна тим, що дозволяє ув”язати фактори росту продуктивності праці з темпами росту рентабельності персоналу. Для цього зміна середньорічного виробітку продукції за рахунок і-го фактора треба помножити на фактичний рівень прибутку на гривню товарної продукції. Від”ємний результат впливу окремих факторів можна розцінювати як невикористаний резерв підвищення ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві.
32.Аналіз забезпеченості матеріалалами.
Вир. процес залежить від повноцінного та своєчасного забезп. сиров., матер., паливом, напівфабрикатами, необх. інструментом та іншими матер.рес. Показник забезпеченості підприємства сиров. та мат.визначає період безперервної роботи п-ства за рахунок використ. наявного залишку матер. Визнач. цей показник діленням запасу сиров., мат., або напівф. на денну (добову) норму витрат. Одержана величина порівн. з нормативом або тривалістю відпов. періоду. При цьому, визн. % забезпеченості вир-ва сиров. та матер. В більшості розрахунків забезпеченість мат. визначають у %. Для цього факт наявність мат. за видами порівн. з плановою потребою на місяць, квартал, рік. К-ть сир. та мат. визн., виходячи з планової потреби виробничої програми. Забезп. вир. програми матеріалів. вирахов. за формулою: Мп = Сумм (Пр • Не), де Мп — потреба мат. на вир. програму; Пр — річна програма випуску кожного виду продукції; Не — норма витрати мат. на 1 прод. Потреба окремих видів сир. і мат. визнач. як у натур., так і в варт. виразі. Загальна потреба підприємства в тому чи іншому виді цінностей визначається за формулою: Мз = Мп + Ме + Мр + Мн — Мпр, де Мз — планова заг. потреба; Мп — потр. на вир-во прод.; Ме — потр. на експериментально-дослідні роботи; Мр — потр. на ремонтні витрати; Мн — потр. на утвор. планових (нормативних) запасів на кін. періоду; Мпр — запас (залишок) на поч. планового періоду. Джерелами покриття потреб сир. та мат. можуть бути: власне в-во мат. цінностей, викор. відходів вир-ва; самозакупки, заготовки та інші внутр. джерела. До зовн. джерел відносяться надходж. мат. внутр.галуз. перерозподілу та надх. від пост.. Надходж. цінностей за їх сумою повинні відповідати плановій потребі. Допущені відхил. слід розглядати як недолік у постачальній та плановій роботі.