28. Особливості аналізу непрямих витрат у собівартості продукції.

Непрямі витрати – це витрати пов’язані з виробництвом кількох видів продукції і як правило непропорційно до змін обсягів виробництва. До них відносятся: загальновиробничі витрати (вони зараховуются у собівартість); адміністративні, збутові, фінансові (зараховуются до витрат періодів); та ін. Непрямі витрати виробництва попередньо групуются в кошторис по кожній статті. Вони утворюють комплексні статті витрат, які після розподілення за певною ознакою включаются в собівартість виробів пропорційно. Аналіз зміни кожного виду витрат надає можливість визначити відхилення від кошторису, причини відхилення, непродуктивні витрати та ін.

29. Метод економічного аналізу.

Метод економічного аналізу - сукупність способів і прийомів для дослідження системи показників роботи підприємства з метою встановлення резервів виробництва, підвищення його ефективності, економічного обгрунтування управлін­ських рішень. В основу методу економічного аналізу покладено діалектичний метод, який є предметом дослідження філософії та єдиним способом наукового дослідження, отримання правдивих економічних знань

Метод економічного аналізу базується на дедукції та індукції. Дедукція - це розклад (аналіз) загального на частки, індукція – узагальнення (синтез) часток у загальне. Аналіз і синтез завжди знаходяться в діалектичній єдності, доповнюють одне одного. Для методу економічного аналізу характерні такі особливості: використання системи взаємопов’язаних показників при вивченні господарських явищ і процесів; установлення причинно-наслідкових змін та залежності, які зумовлюють вплив головних факторів на досліджувані показники; встановлення й вимір взаємозв’язку та взаємозалежності показників, які визначаються об’єктивними умовами виробництва та обігу товарів.

Розглянуті особливості методу економічного аналізу розкриваються через сукупність технічних прийомів, які використовуються для проведення аналітичних розрахунків по різних напрямах діяльності підприємств, економічних явищ і процесів. До них належать: аналітичні групування, обчислення середніх та відносних величин, динамічні ряди, порівняння, елімінування, графічні прийоми, теорія ігор, матпро, кореляційні прийоми та багато ін.

30 Аналіз валового прибутку.

Показник “валовий прибуток” (різниця між виручкою від реалізації продукції та змінними витратами) широко застосовується в практиці зарубіжних фірм і дедалі ширшого застосування набуває в умовах становлення ринокової економіки на підприємствах України. Цей показник використовується для оцінки виконання програми виробництва; зіставляючи валовий прибуток з чистим прибутком, можна визначити структуру витрат підприємства. Валовий прибуток - це перевищення обсягу реалізованої продукції над змінними витратами. Відомо, що для підприємства змінні витрати це витрати, які зміннюються із зміною обсягів виробництва. Валовий прибуток складається з таких статей: виручку від продажів за вирахуванням змінної частини собівартост реалізованої продукції, валовий прибуток виробника за вирахуванням змінних торгових та адміністративних витрат, чистий прибуток. Основним показником який характеризує валовий прибуток, є коефіціент валового прибутку = (ВП*100)/обс реал прод. Цей показник визначає ступінь, на який підприємство може збільшити прибуток шляхом зниження накладних витрат. Після аналізу загальної суми необхідно ознайомитися з порядком визначення валового прибутку на одиницю продукції. Різниця між продажною ціною та змінними витратами на кожну одиницю продукції і є валовим прибутком на одиницю продукції. Аналіз валового прибутку потрібен при вирішенні питань пов’язаних з підвищенням прибутку підприємства, насамперед визначення продажної ціни, при виборі оптимальної технології виробництва продукції.