Иркутск 27-29.04.2015 том 1

1.Волкова М.В. Формирование личности школьников на основе интеграции педагогических технологий: теоретико-методологический аспект / М.В. Волкова. – Казань: Изд-во Казанск.

ун-та, 2006. – 228 с.

2.Гладышева О.С., Абросимова, И.Ю. Системная модель деятельности образовательного учреждения по сохранению и укреплению здоровья учащихся: методическое руководство /О.С. Гладышева [и др.]: науч. ред. О.С. Гладышева,- Н. Новгород: НИРО, 2008. - 203 с.

3.Казначеев В.П. Здоровье нации – феномен экологии XXI века / В.П. Казначеев // Материалы I Всероссийского форума «III тысячелетие. Пути к здоровью нации». Москва, 15-17 мая

2001. – 194 с.

4.Кузьмин В.С. Курс «Педагогическое физкультурно-спортивное совершенствование» как средство профессионально-творческой подготовки учителей физической культуры // Теория и практика физической культуры. – 2001. №11. С. 18-19.

5.Куинджи Н.Н. Валеология: Пути формирования здоровья школьников: Методическое пособие /Н.Н. Куинджи. - М.: Аспект Пресс, 2000. - 139 с.

6.Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. – М.: ФиС, 1991. - 156 с.

7.Системная модель деятельности образовательного учреждения по сохранению и укреплению здоровья учащихся: методическое руководство /науч. ред. О.С. Гладышева; Мин-во образования Нижегородской обл., ГОУ ДПО НИРО. Н.Новгород: Нижегородский институт развития образования, 2008. - 203 с.

8.Физическая культура студента. Учебник для студентов вузов. / Под общ. ред. Ильинича В.И. – М.: Гардарики, 2005. – 448 с.

9.Холодов, Ж. К. Теория и методика физического воспитания и спорта : учеб. пособие / Ж. К. Холодов, В. С. Кузнецов.— 6-е изд, стер.— М. : Академия, 2008.— 480 с.— (Высшее профессиональное образование)

10.Шмаков С. Детям о здоровье // С. Шмаков // Здоровье всех от А до Я. – 2007. – №2. – С. 94-128.

УДК 37.03

МОТИВАЦИЯ И ЦЕННОСТНАЯ ОРИЕНТАЦИЯ ПОБУЖДАЮЩАЯ ЛИЧНОСТЬ К ЗАНЯТИЯМ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРОЙ Гилемханов А.Ф., Шаяхметов Н.Н.

Нефтекамский филиал Башкирского государственного университета, РБ, 452681, г.Нефтекамск, ул.Трактовая, 1.

Статья посвящена изучению физической культуры с точки зрения личности, коллектива, социальной группы и т.д.

Ключевые слова: физическая культура, мотивация, здоровый образ жизни.

Гилемханов Айдар Фаилович, студент экономико-математического факультета группы ИБ-21,

тел.:89191543257, e-mail: gilemhanovaidar@mail.ru

Шаяхметов Назар Насимович, кандидат биологических наук, доцент кафедры филологии, журналистики и общегуманитарных дисциплин, тел.: 89899597250, e-mail: profkomnfbgu@yandex.ru

The paper studies the physical culture from the perspective of the individual, collective, social groups, etc.

Keywords: physical education, motivation, healthy lifestyle.

Российское общество вступило в фазу поступательного развития, в условиях которого социально-экономические и политические преобразования направлены на утверждение гуманистических ценностей и идеалов, создание развитой экономики и устойчивой демократической системы[1]. Все это не могло обойти стороной и сферу образования – начались пре-

71

образования в методах и методиках организации обучения, начало изменяться содержание и суть образования.

Для понятия «здоровый образ жизни», объединяющего все сферы жизнедеятельности личности, коллектива, социальной группы, нации, наиболее актуальной и универсальной составляющей является физическая культура и спорт. Физическая культура, являясь одной из граней общей культуры человека, его здорового образа жизни, во многом определяет поведение человека в учебе, на производстве, в быту, в общении, способствует решению соци- ально-экономических, воспитательных и оздоровительных задач. Забота о развитии физической культуры и спорта – важнейшая составляющая социальной политики государства, обеспечивающая воплощение в жизнь гуманистических идеалов, ценностей и норм, открывающих широкий простор для выявления способностей людей, удовлетворения их интересов и потребностей, активизации человеческого фактора. В физкультурно-спортивной сфере через многообразие ее организационных форм максимально сбалансированы и приближены личные и общественные интересы, она способствует долголетию человека, сплочению семьи, формированию здорового, морально-психологического климата в различных социальнодемографических группах и в стране в целом, снижению травматизма, заболеваемости [1].

Физическая культура и спорт как общественные явления достигли своего современного высокого состояния, поддерживаемого и развиваемого в большинстве стран на государственном уровне. Движущей силой этого явления были и остаются потребности отдельного человека и общества в воспитании физически и духовно здорового молодого поколения, в подготовке его к жизни, в разностороннем развитии личности, в достижении удовольствия, радости, здоровья и многого другого, что могут дать занятия физкультурой и спортом. Общество не располагает более полноценным средством, обеспечивающим физическую подготовленность людей к благополучной и полноценной жизни в современных условиях, чем физическая культура[2]. Физкультурное воспитание, самостоятельные занятия физкультурой и спортом могут дать в первую очередь такие ценности, как крепкое здоровье, развитие способностей, необходимых человеку в различных сферах деятельности, полноценный активный отдых.

Известно, что здоровый, хорошо физически подготовленный человек, сильный, выносливый, ловкий и быстрый, владеющий многообразными двигательными умениями и навыками, быстрее и успешнее приспособится к жизни, освоит новую профессию; его труд будет более эффективен. Существенное увеличение доли умственного, интеллектуального труда в процессе современного производства не снижает требований к физической подготовленности работников, т.к. технический прогресс еще более заостряет проблемы надежности человека в системе производства[2].

Воздействие физических упражнений на человека чрезвычайно многообразно. При методически правильном использовании они благотворно влияют практически на все органы и системы. Широко известна роль физических упражнений в развитии силы, выносливости, быстроты, совершенствовании функций вегетативной, соматической и центральной нервной систем. Рациональное применение физических упражнений способствует повышению умственной работоспособности и является наиболее эффективным способом снятия умственного утомления и психического напряжения.

В качестве средств физической культуры используются: физические упражнения, естественные силы природы (солнце, воздух и вода, их закаливающее воздействие), гигиенические факторы (личная гигиена – распорядок дня, гигиена сна, режим питания, трудовой деятельности, гигиена тела, спортивной одежды, обуви, мест занятий, отказ от вредных привычек). Их комплексное взаимодействие обеспечивает наибольший оздоровительный и развивающий эффект.

Физическая культура выступает как интегральное качество личности, как условие и предпосылка эффективной учебно – профессиональной деятельности, как обобщенный пока-

72

затель профессиональной культуры будущего специалиста и как цель саморазвития и самосовершенствования. Она характеризует свободное, сознательное самоопределение личности, которая на разных этапах жизненного развития из множества ценностей избирает, осваивает те, которые для нее наиболее, значимы.

Потребности в физической культуре – главная побудительная, направляющая и регулирующая сила поведения личности. Они имеют широкий спектр: потребность в движениях и физических нагрузках; в общении, контактах и проведении свободного времени в кругу друзей; в играх, развлечениях, отдыхе, эмоциональной разрядке; в самоутверждении, укреплении позиций своего Я; в познании; в эстетическом наслаждении; в улучшении качества физкультурно-спортивных занятий, в комфорте и др. Потребности тесно связаны с эмоциями, переживаниями, ощущениями приятного и неприятного, удовольствия или неудовольствия. Удовлетворение потребностей сопровождается положительными эмоциями (радость, счастье), неудовлетворение – отрицательными (отчаяние, разочарование, печаль). Человек обычно выбирает тот вид деятельности, который в большей степени позволяет удовлетворить возникшую потребность и получить положительные эмоции.

Таким образом, в структуре физкультурно-спортивной деятельности ценностные ориентации тесно связаны с эмоциональными, познавательными и волевыми ее сторонами, образующими содержательную направленность личности. Характер же направленности в самой деятельности чаще зависит от того, какой личностный смысл имеет система тех или иных ценностей, определяющая действенность отношений индивида к тем объектам, ради которых эта деятельность осуществляется.

Библиографический список

1.Володько М.В. Физическая культура и спорт как социальные феномены общества (правовые основы) / М.В. Володько// «Вестник Пермского университета (Юридические науки)»,

№-4(6) – 2009. С.33-34

2.Григорьев В.И. Атлетическая подготовка студентов / В.И. Григорьев, Д.Н. Давиденко // Учебное пособие, Изд. СПб.Гос. Университет экономики и финансов – 2009. 126с.

УДК 796. 01

ФИЛОСОФИЯ ЗДОРОВЬЯ Гришина Г.А., Ацута А.Д.

Иркутский государственный университет путей сообщения, кафедра физическая культура, 664074, г. Иркутск, ул. Чернышевского, 15.

Проанализированы наиболее распространенные научные и социальные представления о феномене здоровья, охватывающие все многообразие его психологической и социальной проблематики.

Библиогр.7 назв.

Ключевые слова: философия, здоровье, человек.

Гришина Галина Александровна, кандидат педагогических наук, доцент кафедры физической культуры, ИрГУПС, тел 89148850869,e-mail: gal-grishina@yandex.ru

Ацута Андрей Джанебекович, доцент кафедры физической культуры, ИрГУПС, тел. 89149300115, e-mail: atsuta@bk.ru

Analyzed the nabolee common scientific and social views will the phenomenon of health, covering all the diversity of its psychological and social problems

Refs. 7 titles.

The keywords: philosophy, human, health,

73

Для того чтобы сохранить здоровье ставится задача разработки и обоснования дифференцированного подхода к выбору оптимальных нагрузок и направленности средств и методов с учетом мотивационных и психологических установок к физическому совершенствованию во взаимосвязи с психоэмоциональными особенностями организма.

Философия (от греческих слов phileo – люблю и sophia – мудрость) – это не отвлеченные и общие рассуждения на какую-то тему, а руководство к действию, четко выражающее наше отношение к происходящему.

Всовременных условиях философия - есть прикладной инструмент достижения цели. Ценность философии в том, что каждый человек должен разумно сложить свою собственную философию из многих учений [2].

Если человек не понимает какие-то части своей жизни, значит то учение, которым он пользуется, не соответствует его жизни, т.к. не может объяснить, что с ним происходит [1]. Отсюда вывод: либо меняй жизнь, либо меняй учение, которому следуешь. Человек может реализоваться только той философией, которую сложил сам.

Здоровье человека – это совокупность свойств, обуславливающих качество жизненных выражений человека во взаимодействии его с окружающей средой в соответствии со стандартом строения человека и в выражении им вышестоящего начала жизни. Во второй половине прошлого века, главным образом в рамках гуманистической и трансперсональной психологии, усилия крупнейших ученых (Г.Олпорт, А. Маслоу, К. Роджерс, С. Гроф и др.) были консолидированы для изучения основ полноценного функционирования психики, а также началась систематизированная разработка психологических концепций здоровья.

Определим концепцию как систему достижения целей.

Воснове концепции лежит философия, результат концепции – план действий, ведущих

кцели. Смысл – это ответ на вопрос: «Зачем, почему, в чем причина?» Смысл исходит из насыщенности сердца – чем наполнено сердце человека, такими смыслами он живет. Суть – это ответ на вопрос: «Что главное?» Суть – продукт разума. Разум живет учением. Каково учение в голове человека, такова и суть, как концентрация мудрости, которую он выражает собой. Качество сути требует глубины образованности человека [3].

Идея – это ответ на вопрос: «Каково мое отношение к чему-то или кому-то?». Идеи отражают индивидуальность человека в развитии свойств его тела. Какие действия человек совершает в жизни, таковы идеи, эти действия направляющие.

Смыслы философии здоровья.

1.В определенный, иногда самый важный, момент жизни оказывается, что инвестиции времени, денег, усилий, направленные на укрепление своего здоровья, являются самыми ценными. Как сказал Шопенгауэр: «Здоровый нищий счастливее больного короля».

2.Здоровье – необходимое условие для полноты реализации любых возможностей – личных, социальных, семейных, профессиональных и т.д. Здоровье – обязательный элемент счастья. Нет цельного счастья без крепкого здоровья. Полнота жизни требует полноты здоровья.

3.Здоровье – необходимое условие свободы.

4.Здоровье – условие творческого процесса. Чем более здоров человек, тем больше творческий и созидательный потенциал может раскрыться в нем. Верно и обратное: чем более корректно и активно творит человек, тем более здоровое тело он имеет.

5.Здоровье – это не абстрактная категория, о которой можно умозрительно рассуждать. Здоровье – это конкретика: оно или есть, или его нет. Поэтому компетентно говорить о здоровье имеет право только тот, кто здоров. Как говорится, ты можешь дать другому только то, что есть у тебя самого [5].

Суть Философии здоровья в необходимости образовываться в вопросах восстановления и профилактического укрепления своего здоровья.

74

Здоровье человека определяется развитостью и качеством взаимодействия его частей. Не может быть здоровым человек, который думает одно, хочет другое, говорит третье, а делает четвертое. Суть здоровья в цельности человека.

Здоровье требует баланса внутренних и внешних способов оздоровления.

Суть здоровья, центр управления здоровьем в голове, а не в кишечнике, печени или почках. Из этого следует необходимость продумать, осмыслить, сложить то, что актуально на тему здоровья для вас. Не отмахиваться от, казалось бы, банального вопроса: «Зачем мне здоровье?», а оформить и четко выразить ответ [5].

В этом состоит одна из важнейших оздоровительных практик. Найти и зафиксировать не поверхностные, а свои самые глубокие смыслы, сути, идеи на тему здоровья – важный шаг на пути к нему.

Истина в простоте. Самые простые, доступные и понятные методы являются самыми действенными. Не надо искать тайное волшебное средство для чудесного исцеления. Всё, что нам нужно для здоровья уже есть внутри и вокруг нас, уже находится в поле нашего зрения. Надо лишь раскрыть глаза и протянуть руку, чтобы получить и применить необходимое. Убеждены, что в психике каждого человека, наряду с постоянно функционирующими бессознательными комплексами, имеются ресурсы, необходимые для оздоровления личности, что каждый человек самой природой от рождения наделен собственным потенциалом здоровья, который часто оказывается до конца невостребованным и нереализованным.

Вера в правильность и успех оздоровительных действий не менее важна, чем сами действия.

Здоровье требует ежедневного систематического усилия. Как и не бывает внезапных болезней, ибо каждая болезнь имеет длительную историю развития, даже если мы не можем выявить ее. Так и не бывает мгновенных исцелений, даже если нам кажется, что такое произошло, за этим скрывается длительный путь к счастливому мигу. Выражение «Меньше слов, а больше дела», – точно характеризует эту идею [6].

Вообще, жизнь – это постоянное усилие. Нет усилия – нет жизни. Имеющий мудрость, делает усилие комфортным, не имеющий мудрости – страдает от его необходимости [7]. Здоровье требует индивидуальной реализации. Никто ни за какие деньги не сделает нас здоровым. Другой, может лишь помочь или помешать нам в этом. Мы говорим: «Спасибо» и тем и другим, и самостоятельно идем путем укрепления своего здоровья, ибо каждый из нас несет индивидуальную ответственность за свое здоровье.

Все болезни похожи друг на друга, но путь к здоровью всегда индивидуален. Невозможно достичь здоровья без учета индивидуальных особенностей. Никто кроме вас самих не может дать вам идеальную программу оздоровления, тем более, реализовать ее за вас. Здоров сам – помоги другому [6]. Отдавая опыт своего оздоровления, человек получает возможность сделать следующий шаг к совершенному здоровью. Древние и традиционные способы оздоровления действуют – их невозможно отменить. Но человек эволюционирует, и появляются новые, все более эффективные средства и методики. Именно на них целесообразно сосредотачивать внимание и принимать их к исполнению. Нет комплексов оздоровительных средств и практик, которые являлись бы панацеей на все случаи жизни. Необходимо знать, уметь и применять не одно, не два, а множество разнообразных оздоровительных средств и практик соответственно складывающимся условиям.

Здоровье передается из поколения в поколение по наследству. Лучший способ оздоровления своих детей – быть здоровым самому, даже если дети уже выросли. Человечество едино до тех пор, пока на планете есть хотя бы один здоровый человек. Здоровым может стать каждый. Но до тех пор, пока на планете есть хотя бы один больной, заболеть может каждый. Направление своего пути – к здоровью или к болезни – каждый определяет сам [5]. Вот такая философия здоровья.

Шаги на пути к здоровью

75

1.Создайте базу данных на основе изучения всевозможных источников по данной теме. Цель этого действия не в поиске панацеи, и готовых рецептов, а в формировании вашего индивидуального взгляда на эти вопросы.

2.Анализируйте и синтезируйте знания, составляйте план конкретных действий. 3.Укажите, какие ресурсы вам понадобятся для реализации плана (финансовые, вре-

менные, волевые, информационные, помощь близких, консультации специалистов и т.д.). 4.Самое главное – действуйте, анализируйте результаты, корректируйте свою позицию и вновь переходите к п.1, но уже с точки зрения нового опыта в достигнутых вами результа-

тах.

Не ограничиваясь общефилософским видением проблемы и теми моделями, которые закрепились в медицинской, психиатрической и психотерапевтической практике, мы попытались обозреть обширную феноменологию здоровья человека в культурно-историческом и социально-психологическом контексте.

Библиографический список

1.Аттали Ж. На пороге нового тысячелетия /Ж. Аттали: пер.с англ. – М.: Международные отношения,1993. – 136 с.

2.Белик Э.В. Истоки здоровья / Э.В. Белик, С.А. Мирошниченко – М.: Издательство «БАО-

ПРЕСС», 2006. – 624 с.

3.Блум, Ф. Мозг, разум и поведение / Ф.Блум, А.Лейзерсон, Л.Хофстедтер: пер с англ.: –

М.: Мир, 1988. -248с.

4.Венедиктов Д.Д. и др. Глобальные проблемы здравоохранения и пути их решения / Д.Д. Венедиктов //Вопросы философии. -1979, - №7, - С. 106-110.

5.Вутулкас Д. Новая модель здоровья и болезни / Д. Вутулкас . –М., 1997.

6.Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Диоген Ла-

эртский. – М., 1979.

7.Медицинский вестник, 2000. №2. С. 4-5.

УДК 796 : 005.591.6

ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ Доля О.О., Тищенко В.О.

Державний вищий навчальний заклад “Запорізький національний університет” 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66.

Статья раскрывает значение физического воспитания студентов, что создает определенные предпосылки для их успешной профессиональной деятельности.

Ключевые слова: профессионально прикладная физическая подготовка, формирование, личность, физические качества.

Доля Ольга Олександрівна, студентка 4 курсу ЗНУ, 0634039257, e-mail: dolia-o@mail.ru

Тищенко Валерія Олексіївна, кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент кафедри ТМФВіС, 0972487658, e-mail: lera_qal@ukr.net

The article explores the importance of physical education stu, which creates certain prerequisites for a successful professional.

Refs. 6 titles.

Key words: professionally applied physical training, formation, personality, physical qualities.

У сучасних умовах спостерігається особиста і соціально-економічна необхідність

підготовка створює певні передумови для успішної професійної діяльності і опосередковано проявляється в ній головним чином через такі фактори, як стан здоров’я, загальна витривалість, концентрація, воля та інші якості. У даний час гостро постало питання інтенсифікації виробництва з високими вимогами до підвищення якості підготовки спеціалістів у вузах, до конкретних видів професійної діяльності. Відповідно виникає необхідність до профілювання фізичного виховання з урахуванням вимог вибраної професії.

У процесі виробничої діяльності у студентів мають розвиватися і вдосконалюватися ті якості, навички, уміння, які характеризують рівень професійної майстерності. Фізична культура робітника повинна пристосовуватися до його професії: робітнику – одні вправи, ковалю – інші, поштарю – треті, слюсарю – четверті і т.д.

Увітчизняній практиці відсутні дослідження професійного становлення людини протягом усієї професійної кар'єри. Тому можна говорити і про актуальність проблеми історичного розвитку людини як професійних «зрізів» і «лонгитюдів». Історично змінюється динаміка та детермінація багатьох темпоральних характеристик професійного становлення. Якщо експертами визнається циклічність в динаміці кар'єри (5 - 7 разів і більш типові фахівці і менеджери змінюють місце роботи і вид діяльності за свою професійну кар'єру), то тема тимчасової організації професійного становлення (тобто, активних і латентних фаз, інваріантних і мінливих складових, залежних від віку та стажу, посадовий позиції суб'єкта та ін.) не може не бути актуальною.

Актуальність ряду спряжених питань (професійної кар'єри як цілого, кар'єри суб'єкта в контексті конкретної соціальної мікро-, мезо-та макросередовища, темпоральних характеристик кар'єри та ін.) роблять виправданим у науковому відношенні звернення до квазіданими як до одних з базових (або сполучних, забезпечують методичну інтеграцію різних емпіричних даних) в організації комплексного вивчення професійного становлення суб'єктів у соціономічних професіях. Система фізичного виховання студентів, яка склалася у державі, малоефективна. Вона не забезпечує психофізичну і професійну готовність випускників до виробничої діяльності та подальшого життя і потребує постійного удосконалення.

УХХ ст. поступово формувався самостійний напрямок у вивченні психофізіологічних можливостей людини з метою найбільш ефективного їх використання на певному

виробництві. Ідея професійного профілювання фізичного виховання, висунута В.В. Горіневським, в подальшому найшла своє наукове обґрунтування і практичне застосування в системі фізичного виховання в 20-30 рр. [3]. В СРСР було опубліковано ряд робіт, в яких розглядалося питання цілеспрямованого використання засобів фізичної культури для швидкого і якісного освоєння трудових навичок, підвищення ефективності праці, активного відпочинку і профілактики захворювань, зроблені перші кроки в розробці системи фізичних вправ, спрямованих на підготовку молоді до праці [1,2].

На сучасному етапі професійно-прикладна фізична підготовка означає підсистему фізичного виховання, яка найкращим чином забезпечує формування і вдосконалення якостей особи, що мають суттєве значення для конкретної професійної діяльності [6]. Аналіз літературних джерел та практики свідчать про велику кількість визначень, понять щодо мети і завдань ППФП, відсутність загальної думки про необхідність наукової систематизації численних напрямів підготовки студентів різних спеціальностей [1, 5].

Новим підходом до вирішення проблем фізичної підготовки в процесі навчання є утвердження прикладного значення фізичного виховання, формування мотивації в міру реальної необхідності і корисності запропонованих фізичних вправ, які диференційовані з урахуванням стану здоров’я і подальших кар’єрних очікувань через професійне і особисте становлення молоді [5].

У науковій літературі повна методологія системного підходу до професійноприкладної фізичної підготовки не подається, однак зазначається, що обов’язковими

77

складовими системного підходу є аналіз і синтез – два протилежні процеси в рамках цілісної системи. У більшості досліджень професійно-прикладної фізичної підготовки системний аналіз як метод переважає системний синтез. Використовується тільки аналітичний підхід, який має констатуючий характер. Аналіз необхідний, але для створення ефективної системи професійно-прикладної фізичної підготовки його недостатньо. Для ефективного розвитку системи професійно-прикладної фізичної підготовки необхідне також посилення якостей цілого і його частин, поєднання їх на більш високому рівні [4].

структуру і зумовлює додаткові вимоги до активного формування психофізичних здібностей за допомогою цілеспрямованого використання фізичних вправ.

У дослідженні ставимо за мету розкрити значення фізичного виховання студенів, яке створює певні передумови для успішної професійної діяльності.

Складові частини фізичної підготовки базуються на біологічних закономірностях організму і мотиваційному ставленні студентів до професійно-прикладної фізичної підготовки (ППФП). У сучасних умовах зростає особиста і соціально-економічна необхідність спеціальної психофізичної підготовки до виробничої діяльності. Змінюються місце і функціональна роль людини в сучасному виробничому процесі. Це вимагає психофізичної її підготовки, оскільки зменшення частки простої фізичної праці зовсім не знімає вимог до психофізичної підготовленості студентів, але змінює її структуру і висуває додаткові вимоги до активного формування психофізичних здібностей за допомогою цілеспрямованого використання фізичних вправ.

На даному етапі функціонування вищої освіти відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» від 13 грудня 2006 року № 1719 визначено точку відліку при створенні національних стандартів вищої освіти третього покоління. Нині у вищих навчальних закладах України здійснюється підготовка фахівців із 48 галузей знань за більше ніж 140 напрямками і спеціальностями. Класифікація напрямків підготовки спеціалістів у вузах, їх систематизація повинні забезпечувати діагностику професійних інтересів, нахилів, здібностей і надавати можливість об’єднувати професії в групи, що для створення універсальної системи ППФП студентів. Останнім часом спостерігається незадовільний рівень фізичної підготовленості абітурієнтів, які вступають на 1 курс вищого навчального закладу. Вони мають нижчий від середнього рівень підготовленості (75 % – у дівчат і 74 % – у юнаків). Необхідно контролювати рівень фізичної підготовленості студентів і на підставі зворотного зв’язку корегувати процес ППФП.

Можна виділити п’ять типів професій: людина – жива природа, людина – техніка, людина – людина, людина – знакова система, людина – художній образ. Ці типи професій поділяються за цілями на три групи: діагностичні професії, перетворюючі професії, пошукові професії. За ознакою основних засобів праці в рамках кожного класу можуть виділятися чотири види професій: ручної праці, машинно-ручної, пов’язані із застосуванням автоматизованих і автоматичних систем, з перевагою функціональних засобів праці.

Сучасне життя спонукає вищу школу до врахування вимог ринку праці. Тому виникає необхідність у розробці системи ППФП, адекватної вимогам, які висуваються до професій в умовах ринкової економіки. Основний недолік сучасної системи ППФП в тому, що вона побудована на дослідженнях окремих реально існуючих професій. Якщо йдеться про систему ППФП студентів вузів, то вона повинна забезпечувати і гарантувати екстрапольований розвиток необхідних професійних психофізіологічних якостей на перспективу. Поширення інформаційних технологій, гнучких автоматизованих виробництв,

78

нових організаційних форм суттєво змінило вимоги до сучасних спеціальностей. Затребуваними стали працівники широкого профілю.

Суттєве значення для успішної професійної роботи мають риси і якості особистості, які реалізуються у процесі фізичного виховання:

-фізичний розвиток;

-високий рівень функціонування і надійності організму і його окремих систем організму, особливо нервової системи, серцево-судинної і дихальної систем;

-фізичні якості: високий рівень загальної і статичної витривалості, сила м’язів шиї, плечового поясу і тулуба;

-спеціальні фізичні якості: високий рівень координації рухів м’язів рук, статична витривалість м’язів тулуба, високий рівень розвитку спеціальної витривалості, семи м’язів зорового аналізатора;

-психічні якості: перемикання, концентрація, стійкість уваги, оперативне мислення, емоційна стійкість, цілеспрямованість, дисциплінованість, ініціативність, самостійність, наполегливість, витримка, самовладання;

-здатність зберігати високу працездатність, витривалість м’язів тулуба, тривале зосередження уваги і зору на абстрактному матеріалі, ефективне виконання виробничих операцій в мінімально короткий термін, урівноваженість, активність, ініціативність, енергійність, підприємливість, уміння працювати, здійснювати виробничі операції наодинці,

але ладити з людьми; - моральні якості особи: широкий кругозір, глибокий інтерес до професії,

добросовісність в роботі, колективізм [5].

Ще у ВНЗ залежно від профілю професійної діяльності особливу увагу необхідно звертати на розвиток спеціальних фізичних якостей, силової витривалості, спритності, швидкості всіх груп м’язів. Розвиток швидкісно-силових якостей, необхідних єдиноборцям. Розвиток простої та складної реакції, стійкість до різних перепадів, температур залежно від висоти на рівнем моря. Витривалість м’язів зорового аналізатора, статична витривалість і вестибулярна стійкість, загальна і спеціальна гнучкість. Розглядаючи ППФП студентів

тренувальних занять, тренувальних циклів та тренувальних етапів.При цьому головним завданням еволюції моделі розвитку ППФП є організація цілеспрямованого формування умов саморозвитку, самореалізації особи студента через такі принципи:

індивідуалізація розвитку якостей, здібностей студентів;

розробка спеціальних комп’ютерних програм і умов інформаційної підтримки;

розвиток творчості при підготовці до впровадження інноваційних технологій.

Одним з головних завдань професійно-прикладної фізичної підготовки студентів є формування нових підходів з використанням таких сучасних силових видів спорту, як бодібілдінг (культуризм, атлетична гімнастика, каланетика, слім-джим, бодістайлінг), пауерліфтинг, гирьовий спорт, армрестлінг, виходячи з існуючих соціально-економічних реалій.

Стає актуальним і важливим виявлення знань, вмінь для побутової і професійної діяльності, навичок роботи з вантажами; вдосконалення силових здібностей для потреб професійно-прикладної фізичної підготовки. Процес ППФП студентів як майбутніх спеціалістів, безумовно, є таким же бізнес-процесом як і процес маркетингових

79

досліджень. Отже, підготовка повинна відповідати бізнес-виробничим завданням, а кожна програма оправдуватиме себе в процесі досягнення державних цілей і бізнес-цілей.

Висновки. У системі ППФП здійснюється орієнтація на розвиток тих можливостей організму студентів, які є основою спеціальної працездатності професіонала в конкретній спеціальності. Успішна побудова ППФП можлива при врахуванні загальних біологічних закономірностей адаптації організму.

Рівень теоретичних знань формує у студентів світоглядну систему науково-практичних знань і правильне ставлення до фізичної культури. Такі знання необхідні, щоб зрозуміти природні і соціальні процеси функціонування фізичної культури суспільства і особи, творчо використовувати їх для професійного і особистого розвитку, удосконалення і організації здорового способу життя при виконанні навчальної, професійної та соціокультурної діяльності. Отже, формування професійного мислення майбутніх спеціалістів має також бути спрямоване на активне і широке використання засобів фізичного виховання в усіх сферах життєдіяльності.

Бібліографічний список

1.Антикова В. А. Оптимізація фізичного виховання у вищих навчальних закладах / В.А. Антикова // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні. – Київ; Луцьк : Вежа, 1996. – С 209–213.

2.Бех І. Д. Життєвий шлях особистості / І.Д. Бех // Психологія і педагогіка : навч.-метод. посіб. [Ред. рада В.М. Доній та ін.] – К. : ІЗМН. – 1996. – С. 93–95.

3.Гориневський В. В. Избранные сочинения / В.В. Гориневський. – М., 1951. – С. 274–275. 4.Глядя С.А. Змістовні аспекти фізичної культури з силовою спрямованістю / С.А.Глядя // Слобожанський науково-спортивний вісник. – Харків, 2005. – № 9. – С. 37–39. 5.Денисова В.Г. Динамика и ресурсы профессионального становления в представлениях :

дисс. …канд. псих. наук : 19.00.03 / Денисова В.Г. – М., 2012. – 185 с.

6.Сипцова А. Аналіз сучасного стану та перспективи оптимізації ППФП в навчальних закладах різних типів і рівнів акредитації / А. Сипцова, Т. Пристанська, А. Трададюк // Молода спортивна наука України : зб. наук. праць. - Львів: 2006. - Вип. 10. - С. 313-318.

УДК 796. 01

РОЛЬ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ В СОВРЕМЕННОМ ОБЩЕСТВЕ Женисбек А., Козлова Л.И.

Евразийский Национальный Университет им. Л.Н. Гумилева, 010000, ул. Кажымукана, 5, Aстана, Республика Казахстан

Проанализированы ключевые проблемы развития и формирования физической культуры и спорта в государстве. Подходящие требования и условия формирования физической культуры и спорта в нынешнем обществе. С целью успешного позволения проблем этой деятельность нами была применена последующая совокупность способов ученопреподавательского изучения:абстрактные: исследование преподавательских мыслей, исследование информативных ключей, документации,общеисторический способ.

Библиогр. 9 назв.

Ключевые слова: физическое воспитание; компонент физической культуры; спортивное достижение.

Женисбек Акылбек, студент 3 курса Евразийского Национального Университета им. Л.Н.

Гумилева, тел. 87788903797, e-mail: akylbek.zhenisbek@yandex.ru

Козлова Любовь Игоревна, старший преподаватель кафедры физического воспитания Евразийского Национального Университета им. Л.Н. Гумилева, тел. 87013941277, e-mail:

80