Розділ 2. Способи вчинення фінансових злочинів

1. Поняття ухилення від оподаткування кримінального характеру

Ухилення від сплати податків - це протиправні дії по зменшенню податкових зобов'язань, наслідками яких, у випадку їх виявлення може бути відповідальність за порушення податкового законодавства. А у відповідності з діючим законодавством застосовуються наступні види відповідальності за порушення податкового законодавства: штрафні (фінансові) санкції, адміністративна, дисциплінарна та кримінальна відповідальність.

В Оксфордському толковому словнику уникнення податків розглядається як таке що є наслідком мінімізації податкових зобов'язань законним шляхом з використанням податкових лазівок. На відміну від нього, ухилення трактується як приховування податкової бази і/або надання в податкові органи завідомо хибної інформації. Український економічній енциклопедії не дається визначення "уникнення від сплати податків". А ось під ухиленням від сплати податків, згідно з вищезазначеним джерелом, слід розуміти сукупність легальних і незаконних способів приховування доходів від оподаткування. Тобто в Українській економічний енциклопедії вищезазначені терміни не розмежовуються.

Між іншим, крім цих термінів, деякі науковці виділяють і інші близькі за значенням до "ухилення" та "уникнення". Так, в міжнародному оподаткуванні застосовується термін "податкове планування" ("tax planning"). При цьому представники юридичної науки віддають перевагу саме цьому терміну. На їх думку, податкове планування - це законний спосіб обходу податків з використанням наданих законом пільг і можливостей скорочення податкових зобов'язань. Ухилення - це використання заборонених законом методів (податкове правопорушення). При цьому підкреслюється, що саме незаконність зменшення зобов'язань дозволяє розділити поняття "податкове планування" і "ухилення". На думку російських юристів можна дати визначення і такому терміну як "обхід податків" (tax avoidance). Автори вважають, що під "обходом податків" слід розуміти використання занижених ставок податків для окремих суб'єктів, різних ставок податків для різних видів доходів, "податкових сховищ" в інших країнах для зменшення податкових зобов'язань як законним, так і незаконним шляхом.

Категорія "ухилення від сплати податків" у кримінальному праві України з'явилася у 1997 р. До цього часу, з 1993 р., кримінальна відповідальність за несплату податків наставала у разі ненадання податкової декларації, заниження чи приховування об'єктів оподаткування. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів у найбільш загальному вигляді може бути розглянуто як сукупність дій осіб (фізичних чи юридичних), які є чи не є суб'єктами підприємницької діяльності, спрямованих на умисну несплату податків (зборів, інших обов'язкових платежів) шляхом порушення норм чинного податкового законодавства. Ухилення від сплати податків необхідно відмежовувати від так званої оптимізації чи планування податків. Останні мають прояв у використанні передбачених законодавством механізмів для зменшення податкових від­рахувань (використання можливостей зон економічного стимулювання; суб'єктів, які користуються податковими пільгами (наприклад, громадські чи благодійні організації тощо).

Щодо визначення поняття способу злочину в літературних джерелах існує багато точок зору. Зазначена категорія розглядається як у широкому, так і вузькому розумінні.

Коло осіб, які вчиняють ухилення від сплати податків, визначається з урахуванням ознак, які характеризують як об'єктивну, так і суб'єктивну сторону злочину. Зокрема, конкретний задум, професійні вміння та інтелектуальні можливості, які здійснюють вплив на вибір та використання суб'єктом злочину таких об'єктивних чинників як спосіб, засоби, умови, обстановка вчинення злочину та подія злочину. Питанням взаємного впливу суб'єктивних та об'єктивних чинників щодо вчинення податкових злочинів приділена увага у роботах окремих вчених.

Спосіб ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів має прояв у порушенні норм законодавства, які визначають порядок та обсяги оподаткування виконаних фінансово-господарських операцій.

Ухилення від сплати податків є цілеспрямованими діями платників податків, які дозволяють їм зменшити чи повністю виключити сплату до бюджету чи державних цільових фондів податкових зобов'язань. Головними ознаками ухилень від сплати податків є активність дій платників податків та спрямованість на зниження податкових зобов'язань.

До неправомірних способів зменшення податкових зобов'язань може бути віднесено здійснення підприємницької діяльності без відповідної державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Спосіб злочину структурними елементами включає в себе спосіб підготовки, спосіб вчинення та спосіб приховування злочину (злочинної діяльності).

Слід зазначити, що підготовчі дії до вчинення ухилень від плати податків не завжди знаходять прояв у виконанні перерахованих вище заходів. Підготовчі дії до вчинення ухилень від сплати податків можуть мати як законний (реєстрація суб'єктів підприємництва, укладання угод про здійснення Фінансово-господарських операцій тощо), так і незаконний характер (державна реєстрація фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, підробка документів тощо). Зміст підготовки о вчинення ухилень від сплати податків залежить від багатьох чинників. Зокрема, можуть бути виділені наступні: 1) досвід здійснення фінансово-господарської діяльності та знання головних механізмів вчинення злочину; 2) знання особливостей чинного податкового законодавства, положення якого можуть бути використані для вчинення злочину (відшкодування із бюджету податку на додану вартість, завищення витрат виробництва тощо); 3) характер фінансово-господарських операцій тощо.

Одним із напрямів, який використовується у злочинних фінансових схемах заниження податкових зобов'язань, є використання можливостей, які передбачені чинним законодавством. Інший напрям — це штучне створення ситуації заниження обсягів оподаткування.

Найбільш поширеними загальними способами ухилення від сплати податків є: заниження обсягів реалізованої продукції (товарів) — 34%; приховування грошових коштів, отриманих від реалізації товарів — 21%; завищення собівартості продук­ції — 47%; підробка фінансово-розрахункових документів — 6%; використання поточних рахунків інших суб'єктів підпри­ємництва — 18%.