3.Правова основа організації та діяльності органів державної влади

Під правовою основою організації й діяльності органів публічної влади розуміють систему нормативних актів, що визначають функції, компетенцію, форми і методи діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, а також їх структурних підрозділів. Для цих актів характерним є те, що правові норми, які в них містяться, є переважно імперативними. У системі нормативно-правових актів, що визначають організацію роботи органів публічної влади, можна виділити декілька рівнів залежно від їх юридичної сили, змісту, дії у просторі та за колом осіб: 1. Конституція (Основний Закон) України – нормативний акт вищої юридичної сили, політико-правовий за своєю природою, що визначає найбільш важливі аспекти державного і суспільного ладу, у тому числі закріплює систему органів державної влади і місцевого самоврядування, форми народовладдя, принципи організації та діяльності органів публічної влади, функції та компетенцію вищих органів державної влади. 2. Закони України, що визначають організацію роботи органів публічної влади: а) виборче законодавство б) законодавство, що визначає загальний правовий статус органів публічної влади, їх структурних підрозділів та посадових осіб в) законодавство, що визначає окремі аспекти організації роботи органів публічної влади. 3. Підзаконні нормативні акти, що визначають статус і порядок роботи органів публічної влади та їх структурних підрозділів: а) укази Президента України б) постанови Кабінету Міністрів України в) акти центральних органів виконавчої влади, що регламен­тують організаційні питання внутрішньовідомчого та міжвідомчого характеру г) акти місцевих органів публічної влади Певною особливістю вітчизняного законодавства у сфері державного будівництва є наявність типових нормативних актів, тобто правових документів, які регламентують організаційні питання діяльності однорідних органів публічної влади та їх посадових осіб. Близьким до типових є Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, в якому зібрано норми, що регламентують спільні організаційно-правові аспекти діяльності усіх центральних органів виконавчої влади. Загальне положення виступає основою для розробки окремих положень про кожний з центральних органів виконавчої влади. Слід особливо відзначити, що в загальний системі нормативних правових актів, які регламентують організацію роботи органів публічної влади, левову частку становлять підзаконні акти. На жаль, багато з них офіційно не оприлюднюються, оскільки, як вважають, не стосуються безпосередньо основних прав і свобод громадян. Це ускладнює доступ широких кіл громадськості до цих актів і породжує значну кількість перешкод у налагодженні взаємодії органів публічної влади з населенням. Нині найбільш повне уявлення про цей нормативно-правовий масив дають комп’ютерні бази даних, зокрема «Законодавство України», «Ліга», «Нормативні акти України» та ін.

4.Співвідношення державного будівництва, місцевого самоврядування і права

Державне будівництво і місцеве самоврядування тісно пов'язані з іншими галузями та підгалузями права, їх співвідношення визначається зв'язком між державою і правом. Перш за все слід відзначити, що державне будівництво і місцеве самоврядування є підгалуззю права. Це підтверджується тим, що предметом правового регулювання цієї підгалузі є організація і діяльність державних органів і органів місцевого самоврядування. Зв'язок державного будівництва і місцевого самоврядування з правом характеризується тим що: а) правові норми закріплюють і регулюють відносини організації і діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування; б) самі органи державної влади і місцевого самоврядування приймають правові норми, що є джерелом права. Перш за все державне будівництво і місцеве самоврядування пов'язане з конституційним та адміністративним правом, конституційним процесом.

Конституційне право — це провідна галузь права і законодавства, що включає в себе систему правових норм і інститутів та нормативно-правових актів, які закріплюють, регулюють та охороняють відносини народовладдя, основи конституційного ладу України, правовий статус людини і громадянина, територіальний устрій, систему державних органів і органів місцевого самоврядування в Україні.

Адміністративне право — це система адміністративно-правових норм, які закріплюють, регулюють та охороняють суспільні відносини у сфері державного управління, тобто підзаконної виконавчої і розпорядчої діяльності органів держави, що спрямована на практичне виконання законів у процесі повсякденного і безпосереднього керівництва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом.

Конституційне процесуальне право являє собою систему процесуальних конституційно-правових норм, які закріплюють, регулюють та охороняють порядок конституційних процесуальних відносин між суб'єктами.

Державне будівництво і місцеве самоврядування взаємопов'язане з конституційним матеріальним, процесуальним і адміністративним правом слідуючим чином: а) нормативно-правовою базою; б) спільністю окремих правовідносин; в) процесом правореалізації вищезгаданої системи правових норм; г) спільністю юридичної практики та ін.

Звідси випливає, що конституційне, конституційне процесуальне й адміністративне право закріплює, регулює та охороняє суспільні відносини державних органів і органів місцевого самоврядування як між собою, так і з населенням та іншими об'єднаннями громадян. Система конституційних процесуальних правових норм, що регулюють порядок утворення і внутрішню організаційну діяльність державних органів і органів місцевого самоврядування, їх завдання, функції, форми і методи їх діяльності, становлять підгалузь конституційного процесуального права.

Щодо організації і діяльності судових і прокурорських органів, державне будівництво тісно взаємопов'язане з судоустроєм та прокурорським наглядом, однак не вичерпується ними.

" Отже, державне будівництво і місцеве самоврядування — це підгалузь конституційного процесуального права України, що закріплює, регулює та охороняє порядок утворення і функціонування конституційних державних органів і органів місцевого самоврядування щодо здійснення ними керівництва господарським, політичним, соціальним, культурним та іншими сферами життєдіяльності громадянського суспільства.