Гній та діамант

Той самий Гній, у якому в давнину Езопів півень²⁵ вирив коштовний камінь, дивувався Діаманту й зацікавлено розпитував:

— Скажи мені, будь ласка, чого це так тебе цінять? І за віщо тебе так пошановують люди? Я удобрюю ниви, сади, городи

^а Найкраща справа може бути нудна без ослабу, але в стократ нудніше н робити нічого (Прим, автора).

• _є власне, творець краси й користі, але навіть на дещицю не можу до тебе дорівнятися.

— Сам не знаю, — відповів Діамант.—Я так само, як і ти, —

земля чи навіть гірший за тебе. Я власне перепалений сонцем жужіль. Але в сухих моїх водах величною красою відбивається полиск сонячного світла, без якого всі твої удобрення стають порожні, а прорості мертві, як каже стародавня приказка: «В полі пшениця роком родиться, а не нивою, ні гноєм».

Сила. Світські книги, безсумнівно, наповнені великою користю та красою. Коли б вони спитали Біблію: чому перед нею вони й дещиці тієї слави не мають і нащо їй створюють вівтарі та храми? — «Сама не відаю, — відповіла б вона. — Я складена із тих-таки слів та мовлень, що й ви, і навіть ще з гірших та варварських. Але в безсмаковитих моїх водах, як у дзеркалі, ліпотно сяє невидиме, проте світле око Боже, без якого ваша користь порожня, а краса мертва».

Звичайно, цим-бо деревом життя усолоджується несмачних речей його гіркота, коли вибуяла вода його перетворюється у вино, що звеселює серце людині. Це про неї каже Соломон таке: «Звеличилась ти над усіма. Брехливої догоди і суєтної доброти жіночої немає в тобі». Поглянь на закінчення притч²⁶. Бог у Біблії зчаста позначений роком, погодою, доброденством, наприклад: «Літо Боже приємне...» «Цей нинішній час погожий...» Прочитай початок Соломонових приповісток про час²⁷. Час — римське Іетрив, він означає не лише рух у небесних колах, а й міру руху. Це слово означає те ж таки, що й такт, а це від грецького ж слова «розкладаю» походить. Та й у нинішніх музикантів міра в рухові співу зветься темпо. Отже, темпо в рухові планет, годинників та музичного співу є те ж саме, що у фарбах малюнок. Мудро каже прислів'я: «В полі пшениця роком Родиться...». Малюнок і темпо є невидимість. І хай завершиться наша байка Арістотелевими словами про музику: (мислитель ставив в основі вищий розум і об’єктивний порядок). Хто це розжує, той знатиме, що таке ритм.

٭٭٭

Дві курки

Випало якось Дикій Курці залетіти до Домашньої.

— І як це ти, сестро, живеш у лісах? — спитала Домашня.

— А точнісінько так, як інші лісові птахи, — відповіла Дика. — Годує мене той - таки Бог, що й диких голубів...

— Вони ж літати добре можуть, — проказала господиня.

— Це так, — згодилася Дика, — одначе і я можу літати й цілком задоволена крильми, даними мені від Бога...

— Ось у те я, сестрице, ніяк повірити не можу, — сказала Домосида, — бо я ледве-ледве можу перелетіти до он того сараю.

— Не перечу, — каже Дика, — але дозвольте, голубонько моя, згадати, що ви змалечку, як тільки народились, зводите на подвір'ї гній гребти, а я щодня мусила досвідом по­повнювати своє літання.

Сила. Багато хто, не маючи змоги щось зробити, не вірить, що можуть це інші. Безліч є таких, хто з солодкої млості відучені мандрувати пішки. Це свідчить, що практика без природженості бездільна, а природженість утверджується працелюбністю. Яка користь знати, як робиться діло, коли ти сам його не зробиш? Узнати не важко, важче зробити. Наука та досвід — це одне і те ж. Вона не у знанні самім живе, а в роботі. Знання без діла — це мука, а діло — без природи. Ось чим різниться зсіепііа еі сіосігіпа (знання та наука).

٭٭٭