Орел та сорока

Сорока Орлові сказала:

— Скажи мені, як тобі не набридне безперервно вихором крутитися на просторих небесних висотах — чи вгору, чи вниз, наче хиляєшся по гвинтових сходах?..

— Я нізащо б на землю не спустився, — відповів Орел, — коли б плотські потреби не приневолювали мене до того.

— А я нізащо б не відлітала з міста, — сказала Сорока, — коли б орлом була.

— Я теж так робив би, — мовив Орел, — коли б лише був сорокою.

Сила. Хто народжений до того, щоб бавитися вічністю, тому приємніше жити в полях, гаях та садах, аніж у містах.

٭٭٭

В цій байці автор підкреслює, що важлива навіть та праця, що не помітна з першого погляду:

Оселка та ніж

Ніж розмовляв із Оселкою:

— Звичайно, ти нас, сестро, не любиш, коли не хочеш у нашу стать уступити й бути ножем...

— Коли б я гострити не годилася, — сказала Оселка, — то не відмовилася б піти за вашою порадою і станом. Але нині люблю вас саме тому, що не хочу бути поміж вас. Бо як не кажіть, а ставши ножем, ніколи стільки сама не переріжу, скільки всі ті ножі та мечі, які за життя своє наточу. А в наш час на оселки сутуж великий.

Сила. Народжуються і такі, котрі не хочуть женитися й іти на військову службу, щоб інших вільніше навчати розумної чесності, без котрої будь-який суспільний стан нечинний..

٭٭٭

У цій байці мислитель показує, що у суспільстві на першому місці стоїть розум, поміркованість, а не брутальна лайка, війни і революції:

Сова та дрізд

Тільки забачили Сову пташки, як почали її наввипередки клювати.

— І не злить вас, пані, — спитав Дріздик, — що на вас безневинну нападають? Чи не дивно вам це?

— Анітрохи, — відповіла та. — Вони й поміж себе завжди роблять те саме. А щодо докуки, то вона для мене тим терпима, що хоч мене сороки й ворони з граками клюють, однак орел з пугачем не чіпають, при тому й афінські громадяни мають мене в пошані.

Сила. Ліпше з одним розумним та добрим душею жити в любові та шані, аніж з тисячею дурнів.

٭٭٭

Ознайомтесь з нижче запропонованими байками і спробуйте сформувати своє бачення проблем, які піднімає автор:

Змія та жаба

У час, коли Змія скинула линовище, її побачила Жаба.

— Бог з вами, пані! — гукнула здивовано. — Відмолоділи! Що за причина? Прошу сказати.

— Я вам залюбки можу порадити, — каже Змія. — Ходіть за мною!

І повела Жабу до тієї тісної щілини, крізь яку вона нещодавно ледве продерлася, скинувши із себе стару шкіру.

— Ну ось, пааі Жабо, прошу пролізти крізь цей вузький прохід. А як пролізете, вмент оновитеся, залишивши по цей бік увесь непотріб.

— Ти що, хочеш зачавити мене тут? — скрикнула Жаба. — Та хоча б мені й удалося сюди пролізти, то здерла б я всю шкіру!

— Прошу не гніватись, — відказала Змія. — Окрім цього шляху, годі вам дістатися туди, куди вдалося мені.

Сила. Чим краще добро, тим глибшим трудом, як ровом, воно обкопане. Хто труда не викладе, той до добра не прийде.

٭٭٭

ЖАБИ

Як висохло озеро, Жаби пострибали шукати собі нового житла. Нарешті всі вигукнули:

— Гей! Яке величезне озеро! Буде воно нам довічним жит­лом! — І плюснулись разом у нього.

— А я, — сказала одна, — вирішила жити в одному із джерел, яке посилає сюди струмки; бачу здаля отінений горб, що сюди численні потічки посилає, там сподіваюся знайти собі добре джерело.

— А навіщо, тітонько? — спитала молоденька Жаба.

— А тому, голубонько моя, що струмки можуть потекти в інший бік, і цсозеро може, як і попереднє, висохнути. Джерело ж для мене завжди надійніше калюжі.

Сила. Всяке багатство може висякнути й висохнути, як озеро, лише чесне ремесло зостається непослабним джерелом небагатого, але безпечного існування. Який безлік багатіїв щодня перетворюється на жебраків! У цьому кораблетопленні єдина лише гавань — ремесло. Найбідніші раби народжуються від предків, що жили в калюжі великих статків. І недаремно Платон сказав: «Усі королі — з рабів, а всі раби походять із королів». Це буває тоді, коли пан усього — Час — знищує багатство. А знаємо ж, що всіх наук голова, око й душа — це навчитися жити порядним життям, заснованим на законі віри й Божого страху, як на відправному пункті. Це і є основа й джерело, що породжує струмки цивільних законів. І є воно каменем для стін тим, хто бажає збудувати благословенне житло. Цього каменя твердість мають у собі для користі всі посади й науки, а вони тримають суспільство в гаразді.

٭٭٭