- •Тема 43. Тенденції розвитку мистецтва хх ст.
- •1. Основні риси, що відрізняють мистецтво хх століття.
- •2. Роль авангардистського живопису в образотворчому мистецтві. Фовізм.
- •Середземноморський пейзаж, 1918. Молода руда жінка. 1918.
- •Оголена на подушці. 1917.
- •Віолончеліст. 1918.
- •3. Течії і напрями у мистецтві хх століття.
- •Ернст Кірхнер. «Червона башта в Галлі». Еміль Нольде. "Схвильовані люди".
- •Василь Кандинський, "Композиція".
- •Пабло Пікассо. Авінйонські дівчата. 1907.
- •Пабло Пікассо. Портрет а. Воллара1910. Пабло Пікассо. Музичні інструменти. 1912.
- •Джорджо Де Кіріко. Тайна дня. 1914.
- •Джорджо Де Кіріко. Ностальгія за нескінченним. 1913. Башта. 1913.
- •Джорджо Моранді. Натюрморт. 1920.
- •Василь Кандинський. Будинку в Мурнау на Обермаркті. 1908.
- •Василь Кандинський. Імпровізація Кламм. 1914. Композиція VIII. 1923.
- •Василь Кандинський. Композиція VI. 1913.
- •Тео ван Дусбург. Симультанна шашкова композиція. Б. 1929—1930.
- •Піт Мондріан. Композиція з синім. 1937.
- •Піт Мондріан. Бродвей бугі-вугі. 1942.
- •Казимир Малевич. Супрематизм. Чорний супрематичний квадрат. 1914—1915
- •Казимир Малевич. Косар. 1912.
- •Казимир Малевич. Селянка. 1928—1932.
- •Михайло Ларіонов. Півень. 1912. Лучизм. Фрагмент. 1912.
- •Аршил Горкі. Печінка й гребінь півня. 1944. Агонія. 1947.
- •Джексон Поллок. Без назви.
- •Марсель Дюшан. Велосипедне колесо на табуретці.1913. Мона Ліза з вусами. 1919.
- •Марсель Дюшан. Фонтан. 1918. Франсис Пікабіа. Дитя-карбюратор. 1919.
- •Курт Швіттерс. Мерц 25a. Сузір’я.
- •Рене Магритт. Чёрная магия. 1935 Шедевр, или Мистерия горизонта. 1955.
- •Сальвадор Далі. М’яка конструкція з вареними бобами: передчуття громадянської війни в Іспанії. 1936.
- •Сальвадор Далі. Жираф, що палає. 1936.
- •Енді Уорхолл. Мерилін. 1964.
- •Віктор Вазареллі.
Михайло Ларіонов. Півень. 1912. Лучизм. Фрагмент. 1912.
У 40-ві рр. абстракціонізм переживає нове піднесення. Ще у 1937 р. у Нью-Йорку створено музей безпредметного живопису, заснований родиною мільйонера С.Гугенхайма, а у 1939 – Музей сучасного мистецтва, на кошти Рокфеллерів. Під час другої світової війни і після неї в Америці взагалі зібралися всі ультраліві сили художнього світу. “Зіркою” в цей період вважався Джексон Поллок, автор терміну “дриплінг” – розкидання фарб на полотно без пензля.
Аршил Горкі. Печінка й гребінь півня. 1944. Агонія. 1947.
Джексон Поллок. Без назви.
Це називається абстрактний експресіонізм. Так само називаються і “сеанси творчості” Жоржа Матьє, який супроводив їх маскарадними переодяганнями та музикою і називав ці творіння цілком сюжетно (наприклад, “Битва при Бувіні”).
Марк Ротко. Номер 10. 1950. Ханс Хартнунг. Т 1956 — 9. 195.
Однією з авангардистських течій, що з’явилася у перше десятиліття ХХ ст., але живуть і понині, став сюрреалізм (від фр. surrealite -- надреальне). Цей термін уперше прозвучав у 1917 р. у передмові Аполлінера до свого твору, хоча він не був поетом сюрреалізму. Однак сюрреалізм виник не сам по собі, а на грунті дадаїзму (від фр. dada – гра в конячки)
Дада (дадаїзм)
Назва дада, таке, що свідомо не має сенсу, означає міжнародний напрям анти-мистецтва, яке існувало з 1915 по 1922 рік. Центром діяльності дадаїстів було Кабаре Вольтер в Цюриху, де однодумці – поети, художники і письменники – збирались для творчих експериментів в галузі безглуздої поезії, «шумової» музики й автоматичного рисунка. Дадаїзм був різкою реакцією на снобізм і консервативність художнього істеблішменту. Типовий твір дадаїзму реді-мейд – являє собою тривіальний предмет, вилучений з середовища, природного побутування і виставлений як предмет мистецтва. Рух дада з його культом ірраціонального зіграв важливу роль у підготовці грунту для сюрреалізму 1920-х років.
Реді-мейд
Термін, вперше введений в обіг Марселем Дюшаном, що означає знайдений об’єкт, який художник вводить у контекст мистецтва. Найбільш знаменитим прикладом реді-мейду є пісуар, показаний Дюшаном на виставці у своєму оригінальному вигляді під назвою Фонтан. Здійснивши цю акцію, художник кинув виклик апріорним уявленням про «цінності» мистецтва. Він прагнув довести, що художній зміст міститься не в самому об’єкті, а вноситься контекстом виставочного простору, в який його вміщено. Пізніше багато художників застосовували у своїй творчості реді-мейд, в тому числі Йозеф Бойс, Майк Келлі, Хаим Штейнбах та інші
Марсель Дюшан. Велосипедне колесо на табуретці.1913. Мона Ліза з вусами. 1919.
Дадаїзм народився в розпалі першої світової війни в нейтральній Швейцарії, у своєрідному художньому клубі під назвою “Кабаре Вольтера”. Поетів і художників з різних країн, в основному емігрантів, об’єднала ненависть до війни, до паразитуючої на кривавій бойні системі відносин. Своїм ворогом вони вважали будь-який авторитет, будь-яку традицію і навіть саме мистецтво. Дадаїсти не висували ніяких ідеалів. “Ми просто знущалися з усього, -- писав Георг Гросс, -- для нас не було нічого святого, ми плювали на все, і це було дада”. Це було “художнім хуліганством”: на думку дадаїстів, можна малювати картини в темряві, не розрізняючи фарб на полотні і палітрі (Г.Ріхтер), робити автоматичні, несвідомі малюнки (Г.Арп), демонструвати праску з припаяними шипами, нічний горщик і пісуар. Вони навіть оголосили будь-який виріб твором мистецтва, якщо художник вирвав його із звичайного середовища і дав йому назву (наприклад, віконна рама Дюшана, затягнута замість скла чорною шкірою, перетворилася на вдовицю).