Ернст Кірхнер. «Червона башта в Галлі». Еміль Нольде. "Схвильовані люди".
Еріх Хеккель. "Вітряк". Карл Шмідт-Роттлуфф, "Натюрморт з горщиком крокуса".
Говорячи про російський експресіонізм, неможна не згадати Василя Васильовича Кандинського. Російський художник став засновником кількох художніх об’єднань: “Фаланга” (1901 — 1904 рр.), «Нове мюнхенське художнє об’єднання” (1909—1911 рр.) і найбільш відоме – “Синій вершник”. Альманах, що його видавав Кандинський, (а по суті, “Синій вершник” являв собою не що інше, як редакторську групу однойменного альманаху, назву запропонували Кандинський і художник Франц Марк — обидва любили коней і віддавати перевагу в живопису синьому кольору) ставив задачу доказати, що «питання форми в мистецтві другорядне, на першому місці стоїть — питання змісту». Проіснував альманах недовго – початок першої світової війни завадив видати його другий випуск. Не дивлячись на це, представники експресіонізму, що згуртувались навколо «Синього вершника», помітно вплинули на розвиток європейського мистецтва.
Василь Кандинський, "Композиція".
Франц Марк. Долі тварин. 1913. Синій кінь. 1913.
Егон Шіле. Автопортрет. 1911. Едвард Мунк, "Хвиля".
Об’єднання «Синій вершник» розпалося перед першою світовою війною, а його анти-матеріалізм та анти-реалізм, відкинувши ще живі традиції імпресіонізму, були спрямовані до абстрактного мистецтва.
Експресіонізм, зародившись у Німеччині, отримав розповсюдження і в інших країнах Європи. Його послідовниками були учні Густава Клімта — австрійські художники Егон Шіле (1890—1918) іі Оскар Кокошка (1886—1980), Альфред Кубін (1877 - 1959), а також чеський майстер Франтішек Купка (1871—1957).
Оскар Кокошка (1886- —1980, австрійський художник і письменник чеського походження, найбільша фігура австрійського експресіонізму в літературі та образотворчому мистецтві.
Оскар Кокошка , 1886-1980, Австрия «Буря»
Оскар Кокошка
«Портрет Арнольда Шёнберга» . «Кокошка и Альма Малер»
Твори Альфреда Кубіна.
Альфред Кубін
Експресіонізм XX ст. часто відчував гоніння. Так, нацисти, що прийшли до влади в Німеччині, влаштували жахливу за ступенем свого цинізму акцію. В 1937 р. була організована велика виставка робіт експресіоністів та інших представників авангарду під назвою «Дегенеративне мистецтво». Виставлені на ній картини експресіонізму належало знищити. Треба пам’ятати, що експресіонізм вплинув на багатьох художників, які не приймали сучасного світу, заперечували його.
Не дивлячись на всі внутрішні протиріччя й особливості, експресіонізм справив величезний вплив на розвиток образотворчого мистецтва. Полотна Кірхнера, Нольде, Модільяні, Мунка, Кандинського та багатьох яскравих представників експресіонізму змінили сприйняття людей, зсунули точку зору й підготували світ до сприйняття нового, ще більш химерного і часом дивного мистецтва.
Становлення іншого напряму авангардизму -- кубізму пов’язано з творчістю французького художника Жоржа Брака й іспанського художника, який на той час жив у Франції, Пабло Пікассо.
Кубізм.
Цей новий метод створення живописного образу був винайдений Пабло Пікассо і Жоржем Браком у першому десятилітті ХХ ст. Абстрактне й геометричне, на перший погляд, мистецтво кубізму передає проте реальні об’єкти. Вони лише «розплющені» на полотні так, що різні грані одного й того же предмету показані з різних точок зору для того, щоб створити ілюзію предмета у просторі, як це намагались робити художники, починаючи з періоду Відродження, кубізм відтворював об’єкти в категоріях двомірної площини. Створення кубізму призвело до радикального переосмислення взаємодії форми і простору і назавжди змінило розвиток західного мистецтва. ** Архипенко, Брак, Глез, Грис, Леже, Липшиц, Лоран, Метценже, Пикассо, Попова
Кубізм, без сумніву, явив собою революцію у мистецтві ХХ століття. За масштабами з нею можна порівняти лише відкриття перспективи в епоху Ренесансу. Принципи зображення, які існували до цього, поступилися місцем абсолютно новим, що корінним чином змінили традиційне сприйняття і мистецтва зокрема, і оточуючого світу в цілому.
Кубізм заперечує зображення предметів у тому вигляді, в якому ми їх уявляємо. Він прагне знайти спосіб вираження їхньої сутності. Кубізм призводить форми до простих геометричних схем, розкладає предмети на частини, з яких він складається, та поєднує їх в абстрактне ціле площинного декоративного зображення.
Француз Жорж Брак (1882-1963) та іспанець Пабло Пікассо (1881-1973) вигадали кубізм для декларації принципів “нового мистецтва”, заперечуючи тим самим не лише стилі, що на той час існували, але й традиційне мистецтво в цілому. Саме цьому славному тандему талановитих художників і геніальних винахідників ми зобов’язані новаціями, які визначили напрям розвитку сучасного мистецтва на багато десятиліть наперед.
Пабло Пікассо (Руїс-і-Пікассо) – взагалі найбільш яскраво виразив загальну тенденцію мистецтва епохи і був центральною постаттю у західному художньому світі першої половини століття.
Період з 1901 по 1907 рр. у творчості Пікассо називають послідовно “Голубим” (1901-1904) і “рожевим” (1905-1906).
Хлопчик з собакою. Дівчинка на кулі. 1905.
Картини першого періоду, головні герої яких – жебраки, бродяги, акробати-циркачі, мандрівники, позначені печаттю втоми і приреченості. Вони змальовані у синьо-зеленій гамі, тіла їх подовжені, контури зламані. З 1905 – персонажі ті ж самі, але простір картини заповнився рожево-голубуватим, рожево-сірим або золотистим серпанком, контури рисунка м’якші, настрій більш ліричний (“Дівчинка на кулі”).
