Марсель Дюшан. Фонтан. 1918. Франсис Пікабіа. Дитя-карбюратор. 1919.

Курт Швіттерс. Мерц 25a. Сузір’я.

На грунті дадаїзму і спочатку лиш як літературна течія і виник сюрреалізм. У 1924 р. вийшов його перший маніфест. До сюрреалізму потяглася, насамперед бунтівна молодь – “втрачене покоління”, як називали тих, чия молодість збіглася з першою світовою війною. Теоретично сюрреалізм грунтувався на філософії інтуїтивізму Анрі Бергсона (пізнання істини можливе лише з допомогою інтуїції, творчість є ірраціональним, містичним актом), на філософії Вільгельма Дільтея, який наполягав на ролі фантазії і випадкового в мистецтві, а також на вченні про психоаналіз Зігмунда Фрейда, якого сюрреалісти вважають своїм ідеологом: вже у першому маніфесті говорилося, що творчість грунтується на “психологічному автоматизмі”, на маячному світі підсвідомості, що це “диктування думки при відсутності будь-якої естетичної або моральної заклопотаності”. Своїми попередниками сюрреалісти оголосили вихідця з Росії живописця Марка Шагала та іспанського архітектора Антоніо Гауді. До сюрреалізму в літературі примкнули такі великі майстри, як Поль Елюар, Луї Арагон, Федеріко Гарсіа Лорка, Пабло Неруда.

У живопису сюрреалізму головне – впливати на глядача асоціаціями, тому в ньому важке зависає, тверде розтікається, м’яке костеніє, мертве оживає, міцне руйнується, живе перетворюється на гнилизну і порох.

Андре Массон. Медитація на дубовому лісті. 1942. Макс Эрнст. Она хранит свою тайну. 1925.

Рене Магритт. Чёрная магия. 1935 Шедевр, или Мистерия горизонта. 1955.

Найвидатніший художник цього напряму, творчість якого почалась у 30-ті рр., -- Сальвадор Далі (1904-1990). Дуже талановитий живописець, автор книг про себе, богохульник і католик, мультимільйонер, містифікатор і цинік, він вів того, хто сприймає мистецтво, у світ маячних асоціацій. Дослідники вказують на два методи в його творчості: або він вводив у нереальний, фантастичний пейзаж предмети нарочито буденні, або спотворював реальні до страхітливого образу.

Сальвадор Далі. М’яка конструкція з вареними бобами: передчуття громадянської війни в Іспанії. 1936.

У картині “Передчуття громадянської війни” (1936) зображена розкладена голова на кістяній нозі з двома величезними лапами, одна з них вичавлює кров з частини іншого тіла, страшна голова якого закинута назад у дикому вищирі. І все це на тлі мертвого пейзажу.

Сальвадор Далі. Жираф, що палає. 1936.

За часів другої світової війни центр сюрреалізму перемістився до Америки. Тут Далі створив проект “Інституту вивчення проблем атомної бомби стосовно мистецтва” (при цьому атомна бомба сприймалась як щось звичайне) і намалював картини: “Три сфінкси бікіні” (три голови з перманентом, що виростають із землі), “атомний Нерон” (розколота статуя імператора) та “Атомна Леда” (майже академічно правильне зображення жіночого тіла і лебедя з величезними лапами).

Сальвадор Далі. Атомна Лєда. 1949. Музей С. Дали, Фігерас.

Сальвадор Дали. Спокуса Святого Антонія. 1946.

Сальвадор Далі. Христос Святого Іоанна Хреста.

«Найгарнішим пером на капелюху сюрреалізму» назвав іспанського художника Хоана Міро засновник течії Андре Бретон.

Хоан Миро.

Зоране поле. 1923—1924. Каталонський пейзаж. Мисливець. 1923—1924.

Хоан Миро.

Мотузка і фігура 1. 1935. Політ птаха навколо жінки з трьома волосинами. 1972.

Найвищого успіху сюрреалісти досягли у 40-50-ті рр. У 60-х вони поступилися популярністю новій хвилі абстракціонізму – поп-арту.

Цей термін (мистецтво для широкого вжитку, популярне, масове) виник для позначення різного роду колажів, комбінацій з побутових речей на полотні. Дослідники вважають, що це реакція на безпредметне мистецтво, один із проявів вже постмодерністської культури. Складовими частинами твору поп-арту можуть виступати манекени, частини машин, опудала, афіші, недокурки та ін. Дещо з цього робили ще дадаїсти, але, щоправда, з гумором.

Поп-Арт (англ. pop art, скор. від popular art – популярне мистецтво) – неоавангардистський напрям в образотворчому мистецтві ІІ пол. ХХ ст., що на противагу абстрактному мистецтву, зв’язаний з дадаїзмом і сюрреалізмом, має підкреслено “предметний” характер. Митці цього напряму наслідують стиль реклам і коміксів, використовують у своїх композиціях побутові предмети, промислові відходи тощо.

Поп-арт (англ. pop art, від pop – уривчастий звук, стук, ляпас, оплеск; букв. – мистецтво, що викликає вибуховий, шокуючий ефект) – ще одне трактування терміну. Один з творців поп-арту Хемілтон визначив його такими словами: “популярний, недовговічний, той, що проходить, дешевий, масовий, молодий, дотепний, сексуальний, жартівливий, шикарний і Великий Бізнес”.

Рой Лихтенштейн. Енді Уорхолл

Можливо... 200 банок супу «Кемпбелл». 1962