Прийменник по в діловому стилі

Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника ПО, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з прийменником ПО в українській мові перекладаються цілим рядом конструкцій з прийменниками:

за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією;

з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи; дослідження з медицини, курс лекцій з української мови; з багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось);

на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу;

для: курси для вивчення; комісія для складання актів;

після: після одержання посвідчення; після повернення; після від'їзду; після розгляду (чогось);

у (в): викликати у службових справах; у вихідні; в усіх напрямках;

по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі; по можливості; комітет по сприянню малим підприємствам.

Як правильно?

Заходи щодо поліпшення – заходи до поліпшення -

заходи для поліпшення - заходи поліпшення.

Значення загального відношення при слові ЗАХОДИ передають звичайно такі форми, як:

ЩОДО+ родовий відмінок,

ДО+ родовий відмінок,

ПО+ місцевий відмінок,

Безприйменниковий родовий відмінок та форма ДЛЯ + родовий відмінок іменників.

Форми з прийменниками ЩОДО та ДО належать до найуживаніших у сучасній українській літературній мові.

Прийменниково-відмінкова форма ПО+ місцевий відмінок сприймається як стилістична помилка.

	ПРАВОПИС ПРИЙМЕННИКІВ
разом	через дефіс	окремо
Складні прийменники, утворені з двох простих: поміж, понад, заради	Складні прийменники із початковим з-(зі-, із-): із-за, з-над, з-посеред, з-під	Прийменники, що вживаються при повнозначних словах: з міста, на сонці, перед нами, на полі
Похідні прийменники, прислівникового походження як правило пишуться разом: внаслідок, напередодні, попереду, обабіч, наперекір, назустріч (але: на зустріч із вчителем)		Складені похідні прийменники, утворені поєднанням іменників, прислівників з прийменниками: у зв’язку, згідно з, відповідно до, на чолі (але внаслідок)

Тема: Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.

План.

1. Документ – основний вид ділового мовлення.

2. Загальні вимоги до складання документів.

3. Класифікація документів.

4. Правила оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.

5. Реквізити документа.

Документ - основний вид ділового мовлення

Мова обслуговує всі сфери нашого життя: культуру, науку, мистецтво, і, зокрема, сферу ділових стосунків.

Дуже важливий і вагомий тут - національний офіційно-діловий стиль мови, який відображає рівень освіти нації та її культури.

Офіційно-діловий стиль - задовольняє потреби суспільства в документальному оформленні різних актів державного, суспільного, політичного, економічного життя. Відколи людина навчилася писати, вона вчилася і ділового мовлення. У наш час майже немає такої професії, яка зовсім не пов'язана з написанням ділових паперів - веденням облікових книг, заповненням різних бланків. Не обійтися без ділового мовлення у громадській роботі: ведення протоколів, характеристики, звіти про виконану роботу, плани та ін. І є цілий ряд документів, які доводиться писати кожному не один раз у житті: листи, заяви, оголошення.

Отже, ми можемо стверджувати, що мова має велике значення в діловому мовленні.

Документ - основний вид ділового мовлення. Документ (слово латинського походження, означає повчальний приклад, "доказ", "взірець") - засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності. В українську мову це слово прийшло через російську: при Петрі I документами стали називати ділові папери, що мали правове (юридичне) значення, тобто служили доказом чиїхось прав, підтвердженням законності якихось дій. Поступово це слово витіснило з української мови такі терміни як "грамота", "листовне письмо", "лист" і стало багатозначним.