Інвестиційний клімат в Україні
За даними Держкомстату у 2010 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 5,99 млрд. дол. США прямих іноземних інвестицій.
У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці тощо за 2010 рік становив 4,66 млрд. дол. США, що складає 108,5 % від рівня відповідного періоду попереднього року.
Таблиця 1.7
|
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
Приріст ПІІ в економіку України в рік, млн. дол. США |
7843,1 |
4717,3 |
7935,4 |
6073,7 |
4289,9 |
4655,0 |
динаміка |
|
60,2 |
168,2 |
76,6 |
70,6 |
108,5 |
Згідно з підрахунками Державного комітету статистики станом на 1 січня 2011 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну (кумулятивно), з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці, склав 44,7 млрд.дол.США (в розрахунку на одну особу становить 978,5 дол. США) (табл. 1.8).
На підприємствах промисловості зосереджено 31,4% загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у фінансових установах - 33,7%.
Приріст іноземного капіталу у 2010 році спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, у сумі 2,6 млрд.дол.США, промисловості – 0,8 млрд.дол.США, операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям, - 0,5 млрд.дол.США, а також на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, – 0,4 млрд. дол. США.
До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Франція, Сполучене Королівство, Швеція, Віргінські Острови, Британські та Сполучені Штати Америки.
За результатами щорічного рейтингового дослідження Міжнародної фінансової корпорації, група Світового банку „Ведення бізнесу - 2011” Україна покращила своє місце на 2 позиції з 147 на 145 місце, за рахунок збільшення рейтингу по категоріях: „реєстрація підприємств” та „отримання дозволів на будівництво”, водночас відбулося зменшення рейтингів у категоріях: „реєстрація власності”, „доступ до кредитів”, „захист прав інвесторів” та „ліквідація підприємств”.
Таблиця 1.9
Рейтинг по категоріях |
2011, рейтинг України |
2010, рейтинг України |
Зміна рейтингу |
Ведення бізнесу |
145 |
147 |
+2 |
Реєстрація підприємств |
118 |
136 |
+18 |
Отримання дозволів на будівництво |
179 |
181 |
+2 |
Реєстрація власності |
164 |
160 |
-4 |
Доступ до кредитів |
32 |
30 |
-2 |
Захист прав інвесторів |
109 |
108 |
-1 |
Система оподаткування |
181 |
181 |
Без змін |
Міжнародна торгівля |
139 |
139 |
Без змін |
Забезпечення виконання контрактів |
43 |
43 |
Без змін |
Ліквідація підприємств |
150 |
145 |
-5 |
Серед основних переваг інвестування в Україну варто відзначити:
• 46 мільйонів споживачів – один з найбільших ринків Східної Європи;
• Високий науково-освітній потенціал - потужна мережа університетів та науково-дослідних центрів;
• Наявність кваліфікованої конкурентноспроможної робочої сили - згідно з даними дослідницької компанії „BrainBench” Україна посідає 4-те місце у світі за кількістю дипломованих професіоналів у сфері hi-tech;
• Стратегічно зручне географічне розташування – Україна знаходиться на перехресті торгівельних шляхів Схід-Захід та Північ-Південь;
• Широко розвинена транспортна інфраструктура – залізниці, порти в Чорному морі та загальноєвропейські транспортні коридори;
• Велика кількість успішно реалізованих інвестиційних проектів провідних міжнародних компаній – Kraft Foods, Coca-Cola, Hewlett Packard, Cargill, Knauf, Ядзакі-Україна, Raiffeisen Bank тощо.
На сьогодні в Україні створене правове поле для інвестування. Законодавство України передбачає визначені гарантії діяльності для інвесторів.
На території України до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної діяльності, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.
У випадку припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів від інвестицій у грошовій або товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків і інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій.
Для підвищення захисту іноземних інвестицій Законом України від 16.03.2000 № 1547 ратифікована Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.
Для сприяння іноземним інвесторам у питаннях взаємодії з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування утворено Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України.
Усунуто адміністративний бар’єр для входження іноземного капіталу в Україну щодо обов’язковості реєстрації іноземних інвестицій, який був запроваджений наприкінці 2009 року.
Вільні економічні зони в Україні
Одним із важливих факторів розвитку економіки є створення та функціонування вільних економічних зон. На Україні існують вільні (ВЕЗ) чи спеціальні (СЕЗ) економічні зони та території пріоритетного розвитку (ТПР) і являють собою частину території України, на якій встановлюються i діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування i дії законодавства України. Основною відмінністю ВЕЗ від ТПР є те, що ВЕЗ створюється з конкретною, чіткою ціллю і на відносно невеликій території, а ТПР створюється на територіях в адміністративних межах районів, міст (ТПР в м. Харкові) або областей (ТПР в Закарпатській області).
Загальні дані За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції на Україні, (станом на 1.11. 2001 року) зареєстровано: 11 СЕЗ і 9 ТПР. Загальна територія, на яку поширюється режим СЕЗ та ТПР - 6360 тис.га, або 10,5 % території України. Кількість областей України, на які поширюються режим СЕЗ та ТПР - 12. Кількість районів України, на які поширюються режими СЕЗ та ТПР - 41. Кількість міст України, на які поширюються режими СЕЗ та ТПР - 58. За даними Державної податкової адміністрації України (ДПА), станом на 01.01.2001 р. на території України фактично діють сім СЕЗ i сім ТПР. Затверджено 412 інвестиційних проектів, кошторисною вартістю 1, 659 мільярдів доларів США; залучено інвестицій на суму 543,5 млн.дол.США та створено і збережено 62,4 тисячі робочих місць. Законодавчо-правова база Вільні економічні зони підприємництва, або спеціальні економічні зони (скорочено ВЕЗ або СЕЗ), які створюються та діють на Україні, регулюються Законом України "Про загальні засади створення i функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" (від 13.10.92 р. № 2673-ХІІ). Крім того, по кожні ВЕЗ чи ТПР Верховною Радою України приймається окремий закон, в якому визначається статус, територія, пільги тощо. В цілому, законодавчо- нормативна база по СЕЗ та ТПП відповідає цілям кожної зони та міжнародним вимогам і стандартам. З метою залучення інвестицій практично по кожній СЕЗ чи ТПП законодавчо передбачено цілий ряд податкових та інших пільг. Типовими для більшості СЕЗ i ТПР є податкові та митні пільги щодо: ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток, збору до фонду зайнятості плати за землю та акцизного збору. Згідно з чинним законодавством, в Автономній Республіці Крим та 12 областях України утворено 11 спеціальних економічних зон (СЕЗ) та 72 території пріоритетного розвитку (ТПР) зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності. Станом на 1 січня 2004 р., за даними статистичного обстеження, у дев’ятьох СЕЗ та на 57 ТПР фактично реалізуються 554 проекти, якими передбачено загальне надходження інвестицій в обсязі $2 671,4 млн., із них 1 826,4 від вітчизняних інвесторів та $845,0 млн. від іноземних. У СЕЗ має бути внесено $475,0 млн. (17,8% загального обсягу надходження), у ТПР – $2 196,4 млн. (82,2%). З початку реалізації проектів залучено $1 394,4 млн. інвестицій, що становить 52,2% передбачених обсягів надходження, з них $171,0 млн. – у СЕЗ, $1 223,4 млн. – у ТПР. Резидентами України вкладено $935,1 млн. інвестицій (67,1% загального обсягу), іноземними інвесторами – $459,3 млн. (32,9%), із них у 2003 р. – відповідно $378,5 млн. та $118,6 млн. Переважно інвестиції залучались у вигляді грошових внесків – $780,4 млн. (56,0% загального обсягу надходження) та у формі рухомого і нерухомого майна – $430,4 млн. (30,9%). Джерелами українських інвестицій в основному виступають власні кошти підприємств (72,4% їх загального обсягу) та кредити комерційних банків (13,5%). Іноземні інвестиції у СЕЗ та ТПР надішли із 50 країн світу. СЕЗ потрібні для залучення іноземних інвестицій. Мовляв, інвестора, який обирає країну, аби привезти свої гроші, легше спокусити пільгами. У СЕЗах якраз їх і пропонують. Найсвіжіший приклад — 10 квітня Детлеф Вітіг, член правління німецького концерну Volkswagen AG, та Олег Боярин, гендиректор ЗАТ «Єврокар», що працює на території СЕЗ «Закарпаття», підписали меморандум про наміри щодо складання автомобілів VW в Україні (див. стор. 30). В таких випадках наводять різноманітну статистику: на скільки відсотків, мільйонів тощо збільшився «вміст жирів у маслі» (тобто інвестицій) завдяки пільговим зонам (торік ПІІ вклали в «зони» $76,4 млн — 10% залучених по країні). У народного депутата Віктора Пинзеника на це є прямий контраргумент: «А хто рахував, скільки ми не доотримали інвестицій?». За словами Пинзеника, інвестору передусім потрібні рівні умови та стабільність: «Коли хтось хоче побудувати завод у Києві, він задумується, чи не відкриють конкуренти аналогічне підприємство в СЕЗ, де податки набагато менші». Також Пинзеник зауважує, що за нинішніх умов іноземцям вигідніше імпортувати свої товари в Україну через СЕЗ, ніж створювати тут виробництво. 3. Зацікавлені в СЕЗ структури переконують, що через «зони» ввозять тільки ту імпортну продукцію, якої катастрофічно бракує в Україні і на яку встановлено занадто високе мито. Віктор Письмак, секретар Ради з питань СЕЗ та інвестицій Донецької обладміністрації: «Візьмімо, наприклад, імпортну курятину. Статистика свідчить, що власної продукції не вистачає і немає коштів для створення сучасного виробництва. Так, ми її імпортуємо в Донецьк, користуючись пільгами, але за виручені кошти в нас збудовано найсучасніші в Європі заводи з перероблення птиці, почалася робота зі створення власних високотехнологічних птахофабрик. Противники ж переконані, що наведений приклад — виняток із правила, а головні офіси більшості зареєстрованих у «зонах» підприємств розташовані далеко за межами СЕЗ. 4. Україна саме зараз може отримати економічний зиск від «зон». Ален Панов, представник України в Карпатському Єврорегіоні: «Зони» донедавна діяли і в наших країн-сусідів, які з 1 травня 2004 року вступають в ЄС. Але ЄС не підтримує жодних форм заохочення інвестицій, пов’язаних з наданням пільг і переваг, тому з 2004 до 2007 року такі преференції в новоприйнятих країнах мають зійти нанівець. Отож є всі підстави очікувати інвестиційного пожвавлення в українських «зонах», і це вже відбувається — багато підприємців з потужних компаній роблять «пристрільні» візити в Закарпаття, вивчають матеріально-технічні, комунікаційні, транспортні можливості, правове поле, наявність трудових ресурсів». «Зона» — рай для контрабандистів Аргументи «проти» 1. СЕЗ і ТПР займають 10% території України. Проте обсяг виробництва продукції підприємств, розташованих у СЕЗ, 2002 року становив лише 4% від загального обсягу продукції, виробленої на підприємствах України. На територіях, де діють спеціальні режими інвестиційної діяльності, — 7,7%. 2. «Спеціальні економічні режими можуть руйнувати конкурентний порядок у державі, спотворюючи цим самим роботу цінового механізму», — вважають в Інституті реформ. Цю думку підтверджують недавні події в м’ясопереробній промисловості («Контракти», № 14). Нагадаємо, що уряд рекомендував м’ясокомбінатам, які працюють поза «зонами», ініціювати антидемпінгове розслідування стосовно їхніх конкурентів, які працюють через СЕЗ і ТПР. Останні отримують імпортну сировину, яка на 20% дешевша, ніж українська. Василь Волга, голова Всеукраїнської громадської організації «Громадський контроль»: «Прикладом внутрішнього демпінгу, який породили «зони», також може слугувати вироблення металевого профілю для покриття дахів. Підприємства, що виробляють таку продукцію, зазнають глибокої кризи, бо не можуть витримати конкуренції з розташованими в СЕЗ «Славутич»». 3. За даними Мінекономіки, сума наданих «зонам» пільг за підсумками 2002 року вперше перевищила надходження від них у бюджет: за 6 місяців 2002 року «мінус» 156,4 млн грн. Водночас хронічно збільшується частка імпортного мита в загальній сумі недоотриманих коштів. «Спеціальний інвестиційний режим перетворюється на своєрідний коридор безмитного ввезення імпортних товарів. Особливо гостро це питання стоїть щодо продовольчих товарів (м’ясо, молочна продукція, цукор)», — роблять висновок фахівці Інституту реформ. Пинзеник взагалі вважає, що всі СЕЗ і ТПР створювали виключно для того, щоб без мита імпортувати на територію України різноманітні товари. 4. Використання СЕЗ у світовій практиці можна порівняти з голковою терапією, коли за рахунок невеличкої території пожвавлюється економіка певного регіону. В Україні суттєвого пожвавлення інвестиційного клімату не спостерігається і в більшості «зон», і загалом в країні. 5. Ніде у світовій практиці, крім Росії, за словами Павла Вдовича, експерта з інвестиційної політики Інституту реформ, СЕЗ для розвитку депресивних територій не створювалися, оскільки інвестори не згорають від бажання вкладати кошти в інфраструктуру, а воліють приходити на все готове. За даними Інституту реформ, світова практика свідчить, що для створення привабливої «зони» держава має вкласти від $20 млн до 70 млн на квадратний кілометр СЕЗ. 6. Противники «зон» стверджують, що працювати в них можуть тільки обрані. Конкретних фактів про те, що комусь не дали вкласти капітал у СЕЗ, не наводять, але слова Президента про «обраність» тих, хто працює в зонах, не можна заперечити. Крім того, експерти як приклад наводять той факт, що в деяких «зонах» віднедавна не зареєстровано жодного нового підприємства.
Перелік спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності (ТПР)
Таблиця 1.10 |
||
Спеціальні (вільні) економічні зони |
Території пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності |
|
"Азов" (м. Маріуполь) |
В Автономній Республіці Крим |
|
"Донецьк" |
У Волинській області |
|
"Закарпаття" |
В Донецькій області |
|
"Інтерпорт Ковель" (Волинська область) |
В Закарпатській області |
|
"Курортополіс Трускавець" (Львівська область) |
В Житомирській області |
|
"Миколаїв" (Миколаївська область) |
В Луганській області |
|
"Порто-франко" (м. Одеса) |
В Чернігівській області |
|
"Порт Крим" (Автономна Республіка Крим) |
В м. Харків |
|
"Рені" (Одеська область) |
В м. Шостка Сумської області |
|
"Сиваш" (Автономна Республіка Крим) |
|
|
"Славутич" (Київська область) |
|
|
"Яворів" (Львівська область) |
|
|