2. Причини та динаміка міжнародного руху капіталу

Міжнародна міграція капіталу (експорт та імпорт) зумовлена зовнішніми та внутрішніми причинами. Одні з них викликають необхідність чи потребу його вивезення за кордон, а інші — ввезення з-за кордону. Дослідження показують, що причини експорту та імпорту капіталу переважно перетинаються, хоча їхні остаточні ролі бувають різними. Мета залучення іноземного капіталу визначається пріоритетами, що встановлені програмами економічного розвитку країни.

В основі міжнародної міграції капіталу лежить бажання отримати більший прибуток, ніж у країні походження капіталу, або забезпечити високоефективну роботу національних підприємств. Тому основними причинами міжнародного руху капіталу можна вважати:

• відносний надлишок капіталу на національних ринках, що перешкоджає високоприбутковому його використанню;

• попит на капітал, який не збігається з його пропозицією в різних ланках світового господарства, що зумовлено нерівномірністю економічного розвитку держав;

• різницю у витратах виробництва в різних країнах внаслідок різниці у вартості сировини, енергії, заробітної плати тощо;

• інтернаціоналізацію виробництва;

• зацікавленість у природних ресурсах інших країн для забезпечення сировиною своїх підприємств;

• відмінності в екологічних нормативах і стандартах різних країн, що сприяє вивезенню або створенню екологічно шкідливих виробництв у інших країнах для забезпечення своїх потреб;

• бажання обійти тарифні та нетарифні бар´єри, які є у звичайному комерційному експорті;

• захист грошей від інфляції;

• технологічне лідерство, що сприяє поширенню найновіших технологій;

• необхідність технічного переозброєння та модернізації національних підприємств.

Переважна більшість країн використовують зарубіжні інвестиції для індустріалізації, підвищення наукомісткості виробництва та зайнятості населення. Країни — експортери капіталу за рахунок цього збільшують свою економічну могутність.

Показники вивезення капіталу характеризують рівень економічного розвитку країни. До них належать:

а) обсяг зарубіжних інвестицій даної країни та його співвідношення з національним багатством країни;

б) співвідношення обсягу зарубіжних прямих інвестицій даної країни з обсягом іноземних прямих інвестицій на її території;

в) зовнішній борг країни і його співвідношення з її ВВП/ВНП.

3. Механізми регулювання міжнародного руху капіталів.

Історично так склалося, що регулювання міжнародного руху капіталу здійснюється у таких напрямках, як гарантування інвестицій, регулювання інвестиційних спорів, інвестиційні заходи, пов’язані з торгівлею та загальний нагляд.

Внаслідок світової боргової кризи початку 80 – х виникла потреба у створенні авторитетної міжнародної організації щодо гарантії як прямих, так і портфельних інвестицій. Такою організацією стала БАГІ (багатостороння агенція з гарантування інвестицій, 1988р.). Це автономна організація групи Світового банку, яка здійснює страхування іноземних інвестицій.

БАГІ діє на таких принципах: 1. гарантії надаються тільки по інвестиціям, які походять з країн – членів, 2. гарантії надаються строком на 15 – 20 р. по конкретним проектам на інвестиції у формі вкладень в акціонерний капітал або позик строком на більше 3 років, 3 гарантії надаю.ться за наступними некомерційними ризиками: неможливість перевести валюту за кордон (репатріювати прибуток, конвертувати місцеву валюту у долари і т.д.), експропріація інвестицій (конфіскація, націоналізація або вилучення приймаючою країною іноземних інвестицій), порушення контракту (у випадку неможливості отримання компенсації через арбітраж), війна чи громадські безладдя (втрата активів в результатів революції, тероризму, саботажу повстання, 4 інвестор, який може претендувати на отримання гарантії БАГІ, повинен бути резидентом однієї з країн – членів, а його інвестиція повинна призначатися будь – якій ін. країні, навіть не члену БАГІ, окрім тієї, резидентом якої він є.

Державні підприємства можуть отримувати гарантії БАГІ, якщо вони функціонують на комерційних принципах.Максимальнгийц обсяг гарантії капіталовкладень, який налдає БАГІ, складає 50 млн. дол. на 1 проект.

Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів (МЦВІС) створено в рамках групи Світового банку в 1966р. Це автономна організація для врегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами. Президент Світового банку є президентом МЦВІС. Країни можуть добровільно погодитися на використання його послуг з врегулювання інвестиційних спорів.

Ще одним механізмом, що частково регулює міжнародні інвестиції, є підписаний в рамках ВТО Договір про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи угода ТРІМ. Договір визнає, що деякі інвестиційні заходи не відповідають вимогам ВТО про національний режим і скасування кількісних обмежень на торгівлю. Такі інвестиційні заходи повинні бути скасовані протягом 2 років після підписання ТРІМ розвинутими країнами, протягом 5 р. країнами, що розвиваються і протягом 7 р. найменш розвинутими країнами.

Функцію нагляду за розвитком міжнародного інвестування здійснює також і Комісія ЮНКТАД з інвестицій, технологій і пов’язаних з ними інвестиційних питань. У середині 1996 р. на цю комісію були накладені зобов’язання вивчення взаємоповязання інвестицій і торгівлі і дослідження праововї бази іноземних інвестицій, а аткож розробки системи статистичної звітності.