3. Функції держави: поняття і види. Форми і методи здійснення функцій держави

У функціях держави виражається її суть, та реальна роль, яку держава відіграє у вирішенні основних питань суспільного розвитку і, перш за все, в задоволенні різноманітних інтересів

населення країни. Функції держави встановлюються залежно від основних завдань, що стоять перед державою на тому або іншому етапі її розвитку, і є засобом реалізації цих завдань. Зміст завдань держави визначається різними внутрішніми і зовнішніми чинниками. Так, кризові явища в економічному житті країни вимагають концентрації зусиль держави, всіх її органів на вирішення економічних завдань. Зростання злочинності примушує державу своєчасно здійснювати серйозні практичні дії з посилення боротьби з нею, виявленню і усуненню причин і умов, які її породжують. Загроза зовнішньої агресії мобілізує державний механізм на підготовку населення країни до її відбиття. Як верховний хранитель і захисник законних інтересів особи держава сприяє суспільному прогресу в цілому, удосконалює і збагачує всю систему суспільних відносин.

Функції держави — головні напрямки і види діяльності держави, обумовлені її завданнями і цілями і такі, що характеризують її сутність.

Саме у функціях виявляється суть конкретної держави, її природа і соціальне призначення. Зміст функцій показує, що здійснює дана держава, чим займаються її органи і які питання вони переважно вирішують.

Поняття функцій держави не слід ототожнювати з такими поняттями, як цілі і завдання держави. Якщо мета держави є те, до чого прагне суспільство, а завдання — засоби її досягнення, то функції — це основні напрямки діяльності держави за рішенням завдань, що стоять перед ним. Отже, цілі і завдання визначають функції. Послідовність виникнення функцій залежить від черговості завдань, що встають перед суспільством в його історичному розвитку, а також переслідуваних цілей. Ці завдання і цілі залежать від таких реальних умов як потреби і інтереси населення; економічні можливості суспільства; етичний і культурний рівень суспільства; професіоналізм державних службовців і структур і ін.

У різні періоди пріоритетного значення набувають ті або інші цілі і завдання держави, а отже, і різні її функції. На одних етапах розвитку суспільства центр тяжіння переноситься в сферу економіки, тому в діяльності держави ключове місце займає економічна функція; на інших — в сферу політики, тоді підвищена увага приділяється реалізації функцій державної влади і так далі.

Функції держави не слід ототожнювати і з функціями окремих її органів. На відміну від функцій численних державних органів, спеціально призначених для певного виду діяльності, функції держави охоплюють її діяльність в цілому, в них реалізуються соціальна цінність і суть держави, їх здійсненню підпорядкована робота всього державного апарату і кожного органу окремо.

Функції держави можна класифікувати за різними критеріями і представити у

вигляді таблиці:

За напрямками діяльності

Внутрішні функції держави - основні напрями діяльності держави ! виконання внутрішніх завдань, що стоять перед нею.

1) Соціальна функція — полягає у встановленні, охороні та забезпеченні ірав і свобод людини і громадянина, забезпечення нормальних умов життя для всіх іленів суспільства незалежно від їх безпосередньої участі у виробництві благ.

У правовій державі її соціальна політика передбачає по-перше, розподіл ;оціальних благ незалежно від трудового внеску в цілях забезпечення гідного рівня киття для тих, хто через різні об'єктивні причини не може повноцінно працювати хворим, інвалідам, літнім людям, студентам, дітям) і по-друге, держава виділяє необхідні кошти на охорону здоров'я, культурний відпочинок, освіту, будівництво житла, чітку роботу транспорту і зв'язку. Тим самим забезпечується належна реалізація прав громадян на охорону здоров'я, на відпочинок, на житло, на освіту, на <ористування досягненнями культури, тобто тих соціальних прав, якими повинні в максимальному обсязі користуватися всі громадяни держави. Становлення :оціальної правової держави проходить складний і болючий шлях. Первинний юзвиток і збагачення суспільства веде до розшарування його на бідних і багатих і гому формально проголошену рівність відтворює нерівність матеріальна, така, що тароджує кризу і гострі соціальні конфлікти в суспільстві. І лише поступово правова іержава набуває рис держави соціальної, доповнює формальні гарантії вільного юзвитку особи матеріальними гарантіями соціальної захищеності. В цілому ж ;учасна правова держава гарантує реальну соціальну захищеність всім, хто перебуває і економічно невигідному становищі, і постійно збільшує асигнування на соціальні тотреби всього населення країни.

У колишніх тоталітарних державах, де відбувається становлення правових >снов суспільного і державного життя, соціальне регулювання за принципом ;рівнялівки поступово витісняється. Зрівнялівка, як явище примітивно-споживче, шгідна лише бюрократам. Такий спосіб соціального регулювання насаджується і іідтримується примусовою силою тоталітарної держави. Можливість бюрократії лати вищий рівень споживання в порівнянні з основною масою населення :творюється штучно за рахунок привласнення результатів чужої праці, обмеження ■іатеріального стимулювання трудового внеску у виробництво соціальних благ. У іезультаті це веде до заборони соціальної активності, заповзятливості виробників, ;ниження рівня науково-технічного прогресу, до падіння культури і моральності іароду, призводить суспільство до стану застою і роз'єднаності.

2. Економічна функція - визначає межі втручання держави в економічну :феру, методи державного управління економічними відносинами (за допомогою юдатків, кредитів, пільг і так далі). Дана функція полягає у виробленні і координації (ержавою стратегічних напрямків розвитку економіки країни в найбільш штимальному режимі.

У правовій державі, що функціонує в умовах ринкових товарних відносин, іержавне регулювання економіки здійснюється в основному економічними, а не ідміністративними методами. Для такої держави характерна свобода і самостійність їласників, які забезпечують реальну рівність і незалежність як виробників, так і ложивачів соціальних благ. Існує два основні економічні методи державного югулювання:

1. визначена і достатньо жорстка податкова політика, яка дозволяє державі 'спішно вирішувати її соціальні завдання, а також перерозподіляти частин)' іаціонального доходу в цілях збалансованішого розвитку продуктивних сил успільства;

2. створення найбільш сприятливих умов господарювання в пріоритетних алузях економіки, розвиток яких дає найбільшу вигоду суспільству в цілому.

Економічна функція держави в основному полягає в регулятивних, тимулюючих, консультаційних діях, але у жодному випадку не в створенні юзподільчих або заборонних механізмів. У сучасному суспільстві лише господарські ідиниці і трудові колективи (виробники) можуть вирішувати, які органи державного господарського управління їм потрібні, в чому повинні полягати функції цих ірганів, скільки їм платити і за які послуги. Дана функція виражається також в безпосередньому господарському керівництві державним сектором економіки (на іержавних підприємствах, в установах, закладах), тобто там де держава сама іиступає власником засобів виробництва, виробником матеріальних благ і послуг. Летоди його впливу на економічні відносини, що складаються в цьому секторі жономіки, принципово не відрізняються від загальних методів державного іегулювання економічних процесів в країні.

3. Екологічна функція - передбачає регулювання правового режиму іриродокористування, забезпечення нормального середовища існування. Дана цяльність держави є життєво важливою не тільки для окремої держави, але й бітової спільноти в цілому. У сучасних державах розроблено величезне

Зовнішні функції - основні напрямки діяльності держави з виконання зовнішніх завдань.