- •Тема №1: Засади бюджетного устрою.
- •1. Сутність бюджету, його структура і функції.
- •2. Призначення і роль бюджету.
- •3. Основні напрямки удосконалення бюджетного механізму на сучасному етапі.
- •4. Бюджетний устрій та його принципи.
- •Тема №2. Склад і структура бюджетної системи України.
- •1. Становлення і розвиток бюджетної системи України.
- •2. Структура бюджетної системи.
- •3. Принципи бюджетної системи.
- •4. Бюджетна політика як важлива сфера діяльності держави.
- •5. Завдання бюджетної політики.
- •6. Напрями бюджетної політики на сучасному етапі.
- •Тема №3. Доходи бюджету.
- •1. Сутність і значення доходів бюджету.
- •2. Склад доходів Державного бюджету.
- •3. Джерела формування доходів Державного бюджету.
- •4. Податкова система та її роль у формуванні доходів бюджетів.
- •5. Податкові та неподаткові надходження.
- •6. Доходи від операцій з капіталом та офіційні трансферти.
- •7. Збори і надходження до державних цільових фондів.
- •Тема № 4. Склад і структура видатків державного бюджету України.
- •1. Сутність видатків бюджету.
- •2. Суспільного призначення:
- •2. Видатки бюджету у фінансовому забезпеченні потреб соціально-економічного розвитку.
- •3. Структура видатків Державного бюджету.
- •Перелік навчально-методичної літератури:
- •Тема №5. Фінансування державного бюджету України.
- •1. Бюджетне фінансування, його принципи та організація.
- •2. Методи та форми бюджетного фінансування.
- •3. Організаційні основи виконання Державного бюджету України.
- •4. Кошторисне виконання бюджету.
- •2. За методом обчислення:
- •3. За характером використання:
- •Складання проектів кошторисів
- •Розгляд і затвердження кошторисів
- •Внесення змін до кошторисів
- •5. Касове виконання бюджету.
- •6. Казначейська система виконання Державного бюджету.
- •7 Фінансування державного управління, національної оборони та правоохоронної діяльності.
- •8 Видатки бюджету на соціальний захист населення та житлові субсидії.
- •Житлові субсидії населенню.
- •9 Фінансове забезпечення і фінансування розвитку освіти.
- •10. Фінансування науки і культури. Видатки на науково-дослідні роботи
- •Видатки на заклади культури та мистецтва
- •11. Фінансове забезпечення видатків на охорону здоров’я і фізичну культуру. Фінансове забезпечення охорони здоров'я.
- •Видатки на фізичну культуру.
- •12. Видатки на розвиток економіки.
- •Перелік навчально-методичної літератури:
- •Тема №6. Обслуговування боргових зобов'язань державного бюджету України.
- •1. Економічна сутність державного боргу.
- •1) За типом кредитора:
- •2) За типом боргового зобов'язання:
- •2. Управління державним боргом його обслуговування.
- •3. Боргове навантаження в Україні.
- •Перелік навчально-методичної літератури
- •Тема №7. Доходи і видатки місцевих бюджетів України.
- •1. Місцеві бюджети, їх призначення і роль у бюджетній системі.
- •2. Структура доходів місцевих бюджетів.
- •3. Видатки місцевих бюджетів.
- •4. Структура видатків місцевих бюджетів.
- •Перелік навчально-методичної літератури
- •Тема №8. Бюджети місцевого самоврядування.
- •1. Система місцевого самоврядування та її принципи.
- •2. Матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування. Матеріальна основа місцевого самоврядування
- •Фінансова основа місцевого самоврядування
- •3. Завдання та функції місцевого самоврядування.
- •4. Особливості місцевого самоврядування на рівні області, району, м. Києва та м. Севастополя.
- •5. Особливості самоврядування Автономної Республіки Крим.
- •6. Реформування місцевого самоврядування.
- •Перелік навчально-методичної літератури
- •Тема №9. Міжбюджетні взаємовідносини.
- •1. Міжбюджетні взаємовідносини: моделі, форми, види.
- •2. Принципи міжбюджетних взаємовідносин.
- •3. Міжбюджетні трансферти та їх розподіл.
- •4. Бюджетні позички: порядок видачі та погашення.
- •5. Взаємні розрахунки між бюджетами: причини виникнення та порядок проведення.
- •6. Взаємозалік коштів по фінансуванню в рахунок погашення недоїмки по належних до бюджету платежах: порядок проведення.
- •7. Сутність бюджетного дефіциту.
- •8. Причини бюджетного дефіциту.
- •9. Шляхи подолання бюджетного дефіциту.
- •Джерела покриття дефіциту бюджету
- •Неінфляційний шлях
- •Інфляційний шлях
- •Перелік навчально-методичної літератури:
- •Тема №10. Бюджетне планування і контроль.
- •1. Зміст, принципи, завдання бюджетного планування.
- •2. Програмно-цільове планування бюджету.
- •3. Бюджетне прогнозування, його основні методи.
- •4. Організаційні основи бюджетного процесу.
- •5. Порядок складання Державного бюджету.
- •6. Порядок розгляду та затвердження Державного бюджету.
- •7. Порядок складання, розгляду і затвердження місцевих бюджетів.
- •8. Порядок виконання місцевих бюджетів.
- •9. Підготовка та розгляд звітів о виконанні місцевих бюджетів.
- •Перелік навчально-методичної літератури
7. Сутність бюджетного дефіциту.
Оскільки бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, то його стан визначає фінансовий стан держави і значною мірою рівень суспільного добробуту в цілому.
При формуванні бюджету на поточний рік необхідно звертати перш за все увагу на вирішення наступних завдань:
доходна частина бюджету повинна бути реальною як в цілому так і за кожним джерелом надходжень;
структура видатків повинна бути оптимальною і враховувати максимальний рівень зростання ВВП;
бюджет – збалансований.
Співвідношення між доходною та видатковою частинами бюджету характеризує його сальдо.
Стан бюджету може характеризуватися трьома показниками:
балансом доходів і видатків;
перевищення доходів над видатками (профіцитом);
перевищення видатків над доходами, тобто бюджетним дефіцитом.
Бюджетний дефіцит є складним явищем, що не може мати однозначної оцінки.
Дефіцит державного бюджету свідчить насамперед про його незбалансованість. Отже, поява бюджетного дефіциту зумовлена неправильно обраною та реалізованою концепцією збалансування бюджету.
Відомо три класичних концептуальних підходи до збалансування державного бюджету:
1) збалансування на щорічній основі:
До "Великої депресії" 30-х років вважалося, що щорічно збалансований бюджет є бажаною метою державних фінансів. Однак при ближчому розгляді стає очевидним, що щорічно збалансований бюджет має ряд суттєвих недоліків, а саме такий підхід в основному виключає фіскальну діяльність держави як антициклічну, стабілізуючу силу. Більш того, щорічно збалансований бюджет насправді погіршує коливання економічного циклу. Припустімо, що економіка раптово стикається з тривалим періодом безробіття та зниженням доходів. Тоді держава з метою збалансування бюджету має або збільшити податки, або обмежити власні видатки, або використовувати поєднання цих заходів. Проблема полягає в тому, що ці заходи є стримуючими за характером і кожний з них ще більшою мірою зменшує, а не стимулює ділову активність і сукупний попит. Можна уявити іншу ситуацію. Економіка стикається з інфляційними процесами, внаслідок яких зростають грошові доходи та автоматично підвищуються податкові надходження до бюджету. Щоб збалансувати бюджет і ліквідувати майбутні бюджетні надлишки, держава має зменшити податкові ставки або збільшити державні видатки. Однак кожний з цих заходів (або їх поєднання) зумовить зростання ділової активності, зайнятості та в кінцевому підсумку не зменшить інфляції, а лише посилить її тиск на економіку. Отже, концепція щорічно збалансованого бюджету не є економічно ефективною, вона має суттєві суперечності та не може забезпечити стабільність економіки в довгостроковому періоді.
Не зважаючи на зазначені проблеми, ця концепція має прихильників. Ряд консервативних економістів, виступаючи за підтримку бюджету, що збалансовується на щорічній основі, вважає, що викликати сумнів має не зростаючий дефіцит державного бюджету та державний борг, а збільшення видатків, пов'язаних з проведенням різних урядових програм. Зростання кількості урядових програм, а особливо тих, що потребують значних витрат, має бути суспільне контрольованим. Це можливо в тому разі, якщо такому зростанню сприяє сплата вищих податків. Якщо використовується дефіцитне фінансування, цей процес стає суспільне неконтрольованим, бо державні програми мають тенденцію в кількісному відношенні зростати швидше, ніж належало б, тому що суспільна опозиція цьому процесу набагато слабша, коли він фінансується за рахунок зростання дефіциту, а не податків. Зростання дефіциту державного бюджету, спричинене збільшенням кількості урядових програм, у даному разі розглядається як вияв більш фундаментальної проблеми — посягання уряду на існування приватного сектора;
2) збалансування в ході економічного циклу: Інша концепція, а саме бюджет, збалансований на циклічній основі, має цілком протилежний підхід. Обґрунтування цієї концепції логічне, просте та зрозуміле. Ідея бюджету, збалансованого на циклічній основі, передбачає, що уряд реалізовуватиме антициклічну політику та водночас збалансовуватиме бюджет. У цьому разі бюджет збалансовується не щорічно, а впродовж економічного циклу. Для того щоб протистояти спаду, уряд має зменшити податки та підвищити державні видатки. Отже, фактично цілеспрямовано збільшують бюджетний дефіцит, проте водночас стимулюється ділова активність і підприємництво (ставка на майбутнє). Протягом наступного інфляційного піднесення також логічно буде збільшити податкові ставки та зменшити державні витрати. Це дасть змогу, по-перше, вилучити з обігу частину надлишкової грошової маси, а по-друге, створити деякий бюджетний надлишок, за допомогою якого можна буде покрити державні борги, що з'явилися в період спаду.
Але навіть при такій привабливій бюджетній концепції ми стикаємося з серйозними проблемами. Перша з них полягає в тому, що підйоми та спади в економічному циклі найчастіше неоднакові як за глибиною, так і за тривалістю. Тому тривалий та глибокий спад, за яким спостерігатиметься відносно короткий та скромний період підйому, безсумнівно, призведе до значного збільшення дефіциту державного бюджету й водночас до незначного позитивного сальдо бюджету (надлишку). Таке протиставлення не на користь даної концепції, бо воно свідчить про появу циклічного дефіциту державного бюджету.
Сутність другої проблеми полягає в перевагах, які можна отримати внаслідок інфляції. За природою інфляція сприяє перерозподілу доходів між дебіторами та кредиторами. Не передбачувана інфляція дає вигоду дебіторам (позичальникам) за рахунок кредиторів (позивачів). Наслідки інфляції в галузі перерозподілу є довільними та не передбачуваними. Держава також може отримати вигоду від інфляції, якщо вона є отримувачем позик від населення (позивача). Упродовж багатьох років у кожної держави накопичується значна сума державного боргу (як зовнішнього, так і внутрішнього). Інфляція дає змогу Міністерству фінансів сплатити борги грошима, що втратили частину своєї купівельної спроможності. Тобто, уряд отримує від населення "дорогі" гроші, а повертає за допомогою інфляції "дешеві".
При інфляції національний доход номінальний (офіційний); як наслідок, зростають податкові надходження, а розміри державного боргу не збільшуються. Це означає, що через інфляцію уряду вдається зменшити реальну величину державного боргу та істотно полегшити собі його сплату (йдеться лише про внутрішній державний борг). Отже, виникає запитання. Чи є гарантія того, що держава не буде зацікавлена в інфляції та свідомо не провокуватиме її, аби розрахуватися зі своїми боргами?
3) функціональні фінанси: Третій концептуальний підхід до формування бюджету та його використання дотримується ідеї функціональних фінансів. Відповідно до цієї ідеї на перший план виходить питання про стабілізацію та оздоровлення економіки, питання ж збалансування бюджету як на щорічній, так і на циклічній основі, є другорядним. Не варто хвилюватися, якщо у процесі стабілізації економіки будуть стійкі надлишки бюджету або його дефіцит. Відповідно до даної концепції проблеми, що пов'язані з державним дефіцитом або з надлишком, незначні порівняно з більш небажаними альтернативами — тривалими спадами або стійкою інфляцією.
Кожна з цих концепцій має характерні риси та економічні наслідки.
Виділяються різні види бюджетного дефіциту:
1. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:
відкритий - офіційно визнаний дефіцит в законі про Державний бюджет на поточний рік;
прихований - офіційно не визнаний, є негативним явищем, виникає в результаті завищення планових обсягів доходів бюджету та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.
2. За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і відомим:
- вимушений є наслідком скорочення обсягів виробництва та національного доходу, що призводить до зменшення податкових надходжень до бюджету та збільшення з нього соціальних трансфертних виплат населенню;
- свідомий – виникає, коли уряд для стимулювання економіки в період її спаду та активізації підприємницьких структур знижує ставки оподаткування, втілює в життя політику „дешевих” грошей, збільшуючи одночасно державні витрати.
3. За напрямом фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити:
- активний - це напрямок коштів на інвестиції в економіку, що сприяє збільшенню ВВП; є наслідком вигаданого збільшення державних витрат, що сприяє неможливості збалансувати бюджет;
- пасивний дефіцит бюджету характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетні сфери та інші).
4. За критеріями визначення складових частин бюджетного дефіциту виділяють фактичний бюджетний дефіцит, структурний бюджетний дефіцит, циклічний бюджетний дефіцит:
- фактичний - є зовнішнім виявленням розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету. Відображає реальні доходи, видатки бюджету і дефіцит за певний період;
- структурний - це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів;
- циклічний - це результат недонадходження бюджетних доходів внаслідок циклічних коливань в економіки, в загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.
5. За періодом існування:
стійкий дефіцит бюджету: існує в довгостроковому періоді, спричиняючи зростання державного боргу;
тимчасовий дефіцит бюджету: викликаний касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачених подій і обставин.
Відмінність між структурним і активним дефіцитом полягає в тому, що останній виникає в результаті проведення політики дефіцитного фінансування з метою стимулювання досягнення максимальної зайнятості наявних виробничих ресурсів, що спонукає економіку розвиватися відносно незалежно від циклічних коливань.
Сьогодні в більшості країн світу дефіцит бюджету складає від 2 до 15 % валового національного продукту при середньо світовій його величині 4,5 %. Варто врахувати, що розмір бюджетного дефіциту, що перевищує 3% валового національного продукту, приводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції.