8 Видатки бюджету на соціальний захист населення та житлові субсидії.

В умовах різноманіття форм власності, розширення видів індивідуальної трудової діяльності, зміни організаційних структур управління економікою, демократизації самого процесу управління, скорочення і зміни способів і методів державного втручання в господарську діяльність ланок економіки потрібні заходи щодо забезпечення соціальних гарантій з боку держави. Ці заходи мають гарантувати кожному громадянинові певний рівень благ і послуг, як за рахунок внесків самого громадянина, так і перерозподілу ресурсів між населенням на цілі його матеріального забезпечення.

Гарантії держави полягають у тому, що вона:

1. створює громадянам умови для самозабезпечення життєво необхідними благами, для задоволення власних потреб;

2. вилучаючи у громадян частину створеного ними ВВП, повертає їм блага і послуги у формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров'я, культурного обслуговування, соціального страхування і забезпечення; за рахунок вилучення у громадян частини валового внутрішнього продукту надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за фізичними даними неспроможні самі забезпечити себе всім необхідним (пенсії інвалідам з дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги).

Відповідно до статті 25 Декларації прав людини сучасна правова демократична держава повинна гарантувати право на такий рівень життя, який враховує забезпечення людей їжею, житлом, медичним обслуговуванням, необхідними для підтримання здоров'я, власного добробуту та добробуту сім'ї; право на соціальне забезпечення у разі безробіття, хвороби, інвалідності, старості та інших випадків втрати засобів до існування з незалежних від людини обставин.

Соціальний захист - це система відносин між державою, господарськими структурами з однієї сторони і громадянами з іншого боку, у процесі яких за рахунок частини ВВП створюються і використовуються фонди фінансових ресурсів для матеріального забезпечення й обслуговування окремих категорій і груп громадян.

Видатки бюджету на соціальний захист населення - це видатки спрямовані на адресну підтримку малозабезпечених громадян, установлення визначеного рівня забезпечення прожиткового мінімуму для різних груп населення, соціальний захист осіб, що виявилися в екстремальних умовах (біженці, бездомні).

Видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення фі­нансуються як із державного, так і з місцевих бюджетів.

Видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення включають:

• Виплату пенсій і допомог;

• Пільги ветеранам війни і праці;

• Допомога сім’ям з дітьми;

• Інші види соціальної допомоги;

• Пенсії військовослужбовцям і особам керуючого і рядового составу;

• Фінансування - дитячих закладів-інтернатів; притулків для неповнолітніх; програм соціального захисту неповнолітніх; будинків-інтернатів для старих і інвалідів; інших установ і організацій у галузі соціальної політики; молодіжних програм;

• Кошти з бюджету, що передаються у Фонд соціального захисту інвалідів України.

З місцевих бюджетів фінансуються:

Пільги ветеранам війни і праці, і іншим категорія громадян на яких поширюється Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Сюди відноситься встановлення телефонів учасникам ВВВ, пільги з оплати комунальних платежів, медикаментів, санаторно-курортного лікування, безкоштовного проїзду. Місцеві бюджети відшкодовують витрати (збитки) підприємств і організацій, що надають зазначені послуги.

Допомога сім'ям з дітьми здійснюється на підставі Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 22.03.2001 р. № 2334-ПІ і передбачає такі види допомоги: допомога у зв'язку з вагітністю і пологами; одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням.

Виплата компенсацій реабілітованим громадянам здійснюється на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій» з місцевих бюджетів (відшкодовується вартість конфіскованого майна) та з Державного і бюджету (відшкодовуються інші матеріальні збитки, завдані репресіями).

Утримання будинків-інтернатів для малолітніх інвалідів, утримання притулків для неповнолітніх, утримання будинків-інтернатів для пристарілих та інвалідів фінансується з місцевих бюджетів на основі кошторису і плану асигнувань.

Фінансування програм соціального захисту неповнолітніх;

Фінансування молодіжних програм соціального захисту;

Фінансування інших заходів в галузі соціальної політики.

Основні принципи системи соціального захисту закладено в Конституції України, де зазначено, що громадяни мають право:

• на достатній рівень життя для себе і свої сім'ї, що передбачає достатнє харчування, одяг, житло;

• на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості і в інших випадках, передбачених законодавством;

• на охорону здоров'я, медичну допомогу, медичне страхування;

• на освіту.

Ст. 46 Конституції гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у випадку повній, часткової або тимчасовій втраті працездатності, втраті годувальника, безробіттю по незалежним від них обставинам, а також старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, організацій, установ, а також бюджетних і інших джерел соціального забезпечення.

Соціальні гарантії мають здійснюватися за трьома основними напрямами:

1. держава повинна гарантувати кожному громадянинові, зайнятому трудовою діяльністю, нормальний рівень добробуту через мінімальний рівень заробітної плати, її індексацію, помірні податки і невтручання у підприємницьку діяльність;

2. задоволення пріоритетних потреб суспільства - потреби у здобутті загальної освіти, вихованні дітей і підлітків, проведенні культурно-освітньої роботи, підготовці кадрів, організації охорони здоров'я і розвитку фізичної культури членів суспільства. Держава законодавче гарантує задоволення вказаних потреб за рахунок бюджету в мінімально достатніх розмірах, у формі безплатних послуг. Співвідношення таких послуг завжди мусить поєднуватися з розміром стягування з громадян прямих та непрямих податків. Це також є умовою соціальних гарантій;

3) вирівнювання рівнів життя окремих груп населення, недостатня забезпеченість яких пов'язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зусиль. Такими причинами можуть бути підвищення навантаження утриманців на працездатних, стан здоров'я, вік, втрата роботи, кризові явища в економіці. У цьому випадку формами задоволення відповідних потреб можуть бути пенсії, допомога, стипендії, грошові виплати, пільги з податків, платежів і послуг.

Класифікація видатків на соціальний захист населення:

• за джерелами фінансування - поділяються на ті, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету і видатки, що фінансуються за рахунок місцевих бюджетів;

• за ініціатором - видатки на реалізацію загальнодержавних програм соціального захисту населення (надання всіх видів допомог і компенсацій, утримання організацій і установ соціального захисту) фінансуються на рівні державного бюджету і видатки на місцеві програми: фінансування проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів;

• за метою використання:

• 1 група - видатки на соціальний захист у зв'язку з малозабезпеченістю;

• 2 група - це виплати призначенням яких є компенсація загубленого доходу (видатки на виплату допомоги при вагітності і родах, допомога по догляду за дитиною - інвалідом і допомога по догляду за дитиною до 3 - х років);

• 3 група - виплати пов'язані з компенсацією загубленого здоров'я або майна;

• 4 група - видатки пов'язані з наданням підтримки в облаштуванні (видатки на утримання притулків для неповнолітніх і пунктів тимчасового розміщення біженців);

• 5 група - видатки на надання пільг і привілеїв окремим категоріям громадян;

• за формою: грошові, безготівкові, натуральні.

Важливою умовою ефективності фінансування соціальних видатків є встановлення державних соціальних стандартів і нормативів. Метою встановлення державних соціальних стандартів і нормативів є:

1. Визначення механізму реалізації соціальних прав і державних соціальних гарантій, визначених Конституцією України;

2. Визначення пріоритетів державної соціальної політики забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах а також фінансових ресурсів для їх реалізації;

3. Визначення й обґрунтування розмірів видатків бюджетів всіх рівнів, соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення.