3. Джерела формування доходів Державного бюджету.

Формування доходів здійснюється за рахунок:

1. внутрішніх джерел - виробленого в країні національного доходу;

2. зовнішніх джерел - надходжень від міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів.

Головним джерелом формування дохідної частини бюджетів усіх рівнів є податки, а головне матеріальне джерело доходів бюджету - валовий внутрішній продукт.

У конституції України (ст. 67) закріплено обов’язок кожного громадянина сплачувати податки й збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та визначено, що система оподаткування встановлюється виключно шляхом прийняття відповідних законів.

Якщо для покриття фінансових потреб ВВП недостатньо, держава залучає національне багатство (сукупність матеріальних благ, створених працею попередніх і нинішніх поколінь і залучених в процес відтворення природних ресурсів, яким розпоряджається суспільство на визначений момент часу), а саме, доходи від приватизації державного майна, від продажу золотовалютного запасу та інших національних цінностей.

Поповнення ресурсів бюджетного фонду може здійснюватися також на основі внутрішніх і зовнішніх позик і за рахунок емісії паперових грошей.

Кредитний метод формування бюджетних ресурсів - кошти, що залучаються державою на відплатній основі, тимчасово вільні грошові кошти юридичних осіб, заощадження населення, іноземний капітал (шляхом продажу на фінансовому ринку державних облігацій; отримання кредиту під заставу пакету акцій великих підприємств; отримання державних позик від окремих держав або від міжнародних фінансово-кредитних установ). Передбачає поворотність запозичень і платність за їх використання. Виходячи з цього, кошти мобілізовані на основі державних позик, необхідно розглядати не як джерело формування доходів бюджету, а як спосіб тимчасового поповнення бюджетного фонду.

Емісія паперових грошей є найбільш непопулярний захід поповнення бюджетного фонду, оскільки він посилює інфляційні процеси і має негативні соціально-економічні наслідки.

Співвідношення способів формування бюджетного фонду - на основі справляння бюджетних доходів, залучення позик і грошової емісії – різниться по країнах і у часі, залежить від конкретної економічної ситуації, від стану самої фінансової системи та ін.

Як ми раніш з'ясували, що головним джерелом формування дохідної частини бюджету всіх рівнів є податки, які відображають фінансові відносини між державою і платниками з метою створення централізованого фонду коштів, що знаходяться в розпорядженні держави, тоді варто докладніше розглянути податкову систему України.

Платниками податків, зборів і обов'язкових платежів є юридичні і фізичні особи, на яких, згідно з законом України, покладене зобов'язання платити податки та збори (обов'язкові платежі).

Об'єктами оподатковування є доход (прибуток), ПДВ продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподатковування.

Податкова система - це сукупність податків, зборів (обов'язкових платежів) у бюджети та у державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законом України порядку.

Основними принципами побудови податкової системи, які відображені в Законі України "Про систему оподатковування", є:

1. стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

2. стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

3. обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у залежності від об'єкта оподатковування, установлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

4. рівнозначність і пропорційність: справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку й забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на однакові прибутки і пропорційно більших податків та зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

5. рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначені обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

6. соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподатковування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

7. стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

8. економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

9. рівномірність сплати - встановлення термінів сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

10. компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподатковування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

11. єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподатковування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), термінів та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

12. доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).