Перелік навчально-методичної літератури
Конституція України від 28.06.1996р.
Бюджетний кодекс України.
Закон України „Про державний бюджет України”.
Василик О.Д. „Державні фінанси України”: - К; 1997р.
Іванов В.М. „Бюджетна система”: - К; 1999р.
Василик О.Д., Павлюк К.В.: „Бюджетна система України”: - К; 2004р.
Алексеев І.В., Ярошевич Н.Б., Чушак-Голобородько А.М. Бюджетна система: Навч. посіб. – К.: „Хай-Тек Прес”, 2007.
Тема №8. Бюджети місцевого самоврядування.
План:
1. Система місцевого самоврядування та її принципи.
2. Матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування.
3. Завдання та функції місцевого самоврядування.
4. Особливості місцевого самоврядування на рівні області, району, м. Києва та м. Севастополя.
5. Особливості самоврядування Автономної Республіки Крим.
6. Реформування місцевого самоврядування.
1. Система місцевого самоврядування та її принципи.
Сам термін “місцеве самоврядування” (“Local Selfgovernment”) прийшов в Україну з Великої Британії через Німеччину та Росію у ХІХ сторіччі.
Місцеве самоврядування в Україні— це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади— жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста— самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Конституційно-правові основи місцевого самоврядування в Україні визначаються Конституцією України, чинним Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон), іншими законами про місцеве самоврядування, система яких ще перебуває в стадії свого становлення та які, як про це зазначається в Законі, не повинні суперечити його положенням (ст.24). Крім цього, відповідно до ст.9 Конституції України частиною національного законодавства про місцеве самоврядування слід також вважати Європейську Хартію місцевого самоврядування, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України (Закон України "Про ратифікацію Європейської Хартії місцевого самоврядування" від 15 липня 1997 р).
Конституція України (ст. 140) передбачає, що право територіальної громади на місцеве самоврядування здійснюється громадою як безпосередньо – шляхом використання різних форм прямої демократії (місцевий референдум, місцеві вибори, загальні збори тощо), так і через діяльність виборних та інших органів місцевого самоврядування тобто шляхом представницької демократії. Тим самим забезпечується поєднання прямої та представницької демократії на місцевому рівні.
Схема
1. Система місцевого
самоврядування
Інститути місцевої демократії (пряма та представницька демократія) забезпечують тісний зв’язок жителів сіл, селищ, міст, територіальної громади в цілому з органами і посадовими особами місцевого самоврядування, гарантують ефективне вирішення всіх питань місцевого значення в інтересах територіальної громади.
Сукупність різних інститутів місцевої демократії, через які здійснюються функції та повноваження місцевого самоврядування, утворює систему місцевого самоврядування.
Організація та функціонування системи місцевого самоврядування регламентується правовими нормами, які в сукупності становлять організаційну (організаційно-правову) основу місцевого самоврядування.
Згідно з Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст.6) система місцевого самоврядування включає (схема 1):
територіальну громаду;
сільську, селищну, міську раду;
сільського, селищного, міського голову;
виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
органи самоорганізації населення.
Головним елементом системи місцевого самоврядування виступає територіальна громада, яка безпосередньо здійснює місцеве самоврядування за допомогою різних форм прямої демократії. Нормативне визначення територіальної громади дається в ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” – це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Пріоритет територіальної громади в системі місцевого самоврядування прямо закріплений в статті 143 Конституції України, згідно з якою вона вирішує питання місцевого значення безпосередньо або через утворені нею органи місцевого самоврядування. Відповідно до цих конституційних положень Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” (стаття 6) характеризує територіальну громаду як первинний суб'єкт місцевого самоврядування, основний носій його функцій і повноважень. Територіальна громада безпосередньо здійснює місцеве самоврядування використовуючи такі форми прямої демократії, як місцеві вибори, місцеві референдуми, загальні збори, місцеві ініціативи, громадські слухання тощо.
Принципи місцевого самоврядування – це вихідні начала, що покладені в основу організації і функціонування місцевого самоврядування та які визначають його властивості, риси та ознаки.
Принципи місцевого самоврядування встановлені Конституцією України та Європейською хартією місцевого самоврядування, а їх деталізацію та конкретизацію здійснено в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” (зокрема, стаття 4).
За ступенем узагальнення їх можна поділити на дві групи:
а) загальні принципи організації та здійснення публічної влади (всіх її форм) в Україні;
б) принципи місцевого самоврядування як специфічної форми публічної влади.
Перша група принципів визначає загальні засади організації одночасно двох форм публічної влади в Україні – державної влади і місцевого самоврядування. Вони отримали закріплення в І розділі Конституції України як засади конституційного ладу і деякі з них відтворені в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”. До цієї групи відносяться принципи:
гуманізму (визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки найвищою соціальною цінністю);
народовладдя (визнання народу єдиним джерелом влади в Україні. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування);
демократизму;
верховенства права;
законності (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України).
В системі загальних принципів організації та здійснення публічної влади особливо слід підкреслити роль принципу законності та звернути увагу на специфіку його застосування в системі місцевого самоврядування. Так, місцеве самоврядування – це влада підзаконна і всі елементи системи місцевого самоврядування зобов’язані точно та неухильно дотримуватися вимог закону, інших нормативно-правових актів державної влади. Відповідно до цього всі акти, що приймаються в системі місцевого самоврядування мають відповідати вимогам закону.
В той же час Конституція України передбачає, що місцеве самоврядування має власні повноваження і реалізує їх самостійно та незалежно від державної влади. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144). Таким чином ці акти можуть носити нормативно-правовий характер і в практичному плані важливого значення набуває питання щодо співвідношення їх юридичної сили з юридичною силою актів органів державної влади, зокрема, органів виконавчої влади. Аналіз конституційних положень щодо самостійності та незалежності місцевого самоврядування дозволяє зробити висновок про пріоритет актів місцевого самоврядування, що видаються в межах компетенції відповідного органу місцевого самоврядування, над актами будь-якого органу виконавчої влади. Згідно з Конституцією України рішення органів місцевого самоврядування зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду лише з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України (ст. 144).
Другу групу становлять принципи, що характеризують організацію та функціонування місцевого самоврядування як самостійної форми публічної влади. Ці принципи закріплені в Конституції України та в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування. Їх, в свою чергу, також можна поділити на дві групи – основні та спеціальні принципи.
Основні принципи здійснюють визначальний вплив у всіх сферах місцевого самоврядування, в той час як спеціальні притаманні лише окремо взятим сферам місцевого самоврядування.
Конституція України та Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” до основних відносять такі принципи місцевого самоврядування:
гласність;
колегіальність;
поєднання місцевих і загальнодержавних інтересів;
виборність;
правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність територіальних громад та їх органів в межах повноважень, визначених законом;
визнання за місцевим самоврядуванням власної компетенції;
підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;
державну підтримку та гарантії місцевого самоврядування;
судовий захист прав місцевого самоврядування;
самостійне вирішення територіальною громадою питань місцевого значення.
Кожен з цих принципів, з одного боку, має самостійне значення, з другого – тісно взаємодіє з іншими принципами. В сукупності вони становлять єдину цілісну систему принципів, які визначають організацію та функціонування місцевого самоврядування в Україні.
Спеціальні принципи місцевого самоврядування мають досить розгалужену систему. Так, наприклад до спеціальних принципів у сфері місцевих фінансів можна віднести:
- збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів;
- фінансування державою витрат, пов’язаних із здійсненням органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади;
- самостійність місцевих бюджетів;
- фінансова підтримка місцевого самоврядування державою тощо.