1) За типом кредитора:

1. Внутрішній борг:

1. заборгованість перед юридичними особами;

2. заборгованість перед банківськими установами:

• перед НБУ, у тому числі:

а) за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету поточного року (минулих років);

б) за компенсаційними виплатами населенню в Ощадбанку;

в) сільськогосподарських підприємств за позиками, віднесеними на державний борг;

г) інша заборгованість перед НБУ;

• заборгованість перед іншими банками;

3. заборгованість перед іншими органами управління;

4. заборгованість, не віднесена до інших категорій.

2. Зовнішній борг:

1. заборгованість за позиками міжнародних організацій;

1. заборгованість за позиками, наданими іноземними державами, у тому числі за позиками, наданими під гарантії уряду:

• заборгованість за позиками, наданими комерційними банками;

• заборгованість за позиками, наданими постачальниками;

• заборгованість за позиками, не віднесена до інших категорій.

2) За типом боргового зобов'язання:

1. Внутрішній борг:

1. довгостроковий борг;

2. середньостроковий борг;

3. короткостроковий борг;

4. заборгованість за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету;

5) заборгованість за відсотками, нарахованими за кредитами одержаними на фінансування дефіциту бюджету;

6) заборгованість за іншими зобов'язаннями.

2. Зовнішній борг;

1. довгостроковий борг;

2. середньостроковий борг;

3. короткостроковий борг;

4. заборгованість за іншими зобов'язаннями.

Відповідно до термінів користування боргові зобов'язання поділяються на: короткотермінові (до 1 року), середньотермінові (від 1 до 5 років), довготермінові (більше 5 років).

Класифікація державного боргу:

1. Залежно від ступеня охоплення державних боргових зобов'язань державний борг поділяється на капітальний та поточний.

Капітальний державний борг — це вся сума випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи нараховані проценти, що повинні бути виплачені за цими зобов’язаннями.

Поточний державний борг — це сума витрат поточного періоду з виплати відсотків кредиторам за всіма борговими зобов'язаннями держави і за погашенням зобов'язань, строк сплати яких настав.

2. Залежно від позиції уряду держави щодо накопичення державного боргу борг може бути активним і пасивним.

Активний державний борг виникає внаслідок дискретних заходів уряду щодо залучення додаткових ресурсів.

Пасивний державний борг створюється при виникненні пасивного бюджетного дефіциту.

3. Залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може бути прямий та умовний (гарантований).

Прямий державний борг — це борг, що відображає обсяги позичених ресурсів, що надійшли у розпорядження уряду країни.

Умовний (гарантований) державний борг — це зобов'язання держави як гаранта повернення ресурсів кредитору у разі неплатоспроможності позичальника.

2. Управління державним боргом його обслуговування.

Існування державного боргу, його значний вплив на економіку і фінансове становище держави зумовлюють потребу чіткої системи управління ним.

Управління державним боргом — це сукупність заходів держави з виплати процентних доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик. Проблема управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел його погашення. Для капітального боргу важливо встановити терміни погашення і виплати процентних доходів за наявності відповідних для цього джерел.

Виплата процентних доходів за позиками та їх погашення звичайно здійснюються за рахунок бюджетних коштів. Однак в умовах зростання державного боргу і обмеженості бюджетних коштів держава може здійснити рефінансування державного боргу. Рефінансування державного боргу — це погашення державного боргу шляхом залучення коштів від випуску нових позик.

Методи управління державним боргом:

1. Конверсія - це зміна дохідності позики. Вона відбувається внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли воно не в змозі виплачувати передбачений дохід.

2. Консолідація - це перенесення зобов'язань по раніше випущеній позиці на нову позику з метою продовження її терміну. Проводиться у формі обміну облігацій попередньої позики на нові. В окремих випадках може застосовуватися і скорочення термінів позики.

3. Уніфікація позики - являє собою об'єднання декількох позик в один. Вона спрощує управління державним боргом і може проводитись як окремо, так і разом з консолідацією.

4. Обмін за регресивним співвідношенням облігацій - кілька облігацій попередньої емісії прирівнюються до однієї нової облігації з метою скорочення державного боргу.

5. Відстрочка погашення означає перенесення термінів виплати заборгованості. Вона відрізняється від консолідації тим, що під час відстрочки не лише переносяться строки погашення, а й припиняється виплата процентних доходів.

6. Реструктуризація — це використання у комплексі повністю чи частково згаданих методів.

7. Анулювання боргів - означає повне відмову держави від своєї заборгованості.

8. Викуп боргу - надання державі-боржникові можливості викупити свої боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів, з дисконтом за іноземну валюту.

9. Новація — це домовленість між позичальником і кредитором щодо заміни зобов'язання по певному фінансовому кредиту іншим зобов'язанням.

В умовах зростання боргового навантаження Україна повинна запроваджувати нові механізми активного управління державним боргом, зокрема започаткувавши обмін боргових зобов'язань держави на акції підприємств, які перебувають у державній власності, погашення боргів товарними поставками, викуп державних облігацій на вторинному ринку за гроші, застосування спеціальних знижок до вартості боргових зобов'язань, що враховують котирування цінних паперів на вторинному ринку.

Операції з управління державним боргом відіграють ключову роль у зменшенні боргового навантаження та оптимізації структури державного боргу. Зокрема дострокове погашення боргу у 2003 році може принести значну економію коштів протягом 2004—-2011 років. З цією метою передбачалося застосувати у 2003 році дострокове погашення державного боргу, операції купівлі-продажу цінних паперів, включаючи операції РЕПО, операції зміни умов запозичень, в тому числі відсоткової ставки, валюти, інші операції з управління державним боргом. Операції купівлі-продажу цінних паперів, включаючи операції РЕПО, є дійовим інструментом управління боргом. Використовуючи тимчасово вільні залишки коштів державного бюджету на такі операції, можна досягти економії бюджетних коштів та згладити пікові навантаження на державний бюджет із платежів за державним боргом упродовж бюджетного року. Операції зміни умов зобов'язань, в тому числі валюти і відсоткової ставки, дають змогу оптимізувати структуру державного боргу, мінімізувати ринковий ризик (ризик зміни відсоткових ставок та валютних курсів і досягти економії коштів державного бюджету).

Розглядаючи сутність операцій з обслуговування державного боргу, слід звернути увагу на відмінності у трактуванні понять обслуговування боргу та погашення боргу. Згідно з міжнародною статистикою погашення боргу — це операції з повернення основної суми боргу кредитору. Обслуговування боргу включає операції з повернення основного боргу та сплати відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов'язаннями.

Згідно з українською практикою обслуговування боргу - це сплата відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов'язаннями (без погашення основного боргу).

У державному бюджеті 2010 року видатки на обслуговування державного боргу передбачалися на суму 315.715.906,3 тис. гривень.