2. Міжнародна торгівля. Міжнародний кредит

Міжнародна торгівля товарами є формою міжнародних економічних відносин, що склалась історично. В даний час міжнародна торгівля це обмін товарами і послугами між національними господарствами різних країн.

Міжнародна торгівля почала рости швидкими темпами з виникненням крупної фабрично-заводської промисловості і машинного способу виробництва. У її основі лежить міжнародний поділ праці (МПП), тобто спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції, якими ці країни, вступаючи в кооперацію, обмінюються між собою.

Необхідно відмітити, що світове господарство містить в собі не тільки окремі країни, але і різні соціально - економічні системи і міжнародні угрупування. У структурі світового господарства виділяють групу високодоходних нефтеекспор-туючих країн (ОПЕК), а також різні регіональні союзи держав (наприклад, ЄЕС - Європейське економічне співтовариство, АТЕС - Азіатсько-тихоокеанська економічна рада, СНД - Співдружність Незалежних Держав і т. д.)

Серед чинників, що стимулюють розвиток МПП і товарного обміну, можна виділити наступні чотири:

1) соціально-географічні - це відмінності між країнами по географічному положенню, території, чисельності і структурі населення, а також по їх господарському досвіду, знанням, навичкам, звичкам і традиціям;

2) природно-кліматичні - це відмінності між країнами за кліматичними умовами, забезпеченості орними землями, корисними копалини, водними, лісовими і іншими ресурсами;

3) техніко-економічні - це відмінності між країнами по рівню економічного і науково-технічного розвитку;

4) науково-технічний прогрес підсилює необхідність МПП перш за все в тому плані, що веде до постійного оновлення продукції, швидкому зростанню номенклатури і технічною складності виробів.

Міжнародний поділ праці проявляє себе як засіб, за допомогою якого країни можуть формувати спеціалізацію, збільшувати продуктивність своїх ресурсів, збільшувати процес виробництва, мати економічні вигоди.

Масштаби участі в міжнародному поділі праці визначають ступінь відкритості економіки. Для закритої економіки властива спрямованість на власні ресурси, політика ізоляціонізму, що може привести не тільки до економічного, але і до політичного розмежування.

Для оцінки ступеня відвертості економіки економісти використовують наступні показники:

1) експортну частку - це відношення вартості експорту у ВНП, виражене у відсотках;

2) імпортну частку - процентне відношення вартості імпорту до об'єму внутрішнього споживання, яке є сумою вітчизняного виробництва, запасів і імпорту товарів;

3) зовнішньоторговельний оборот з розрахунку на одного жителя країни - сума експорту і імпорту товарів і послуг, до чисельності населення.

Для окремих країн участь в міжнародній торгівлі означає взаємодію потоків вивозу (експорту) і ввезення (імпорту) товарів, кількісне співвідношення яких відбивається в балансі зовнішньої торгівлі країни, а різниця абсолютних величин визначається як сальдо зовнішньої торгівлі.

Сума експорту і імпорту складає зовнішньоторговельний товарообіг країни. Узагальнене кількісне уявлення про нього дає торговий баланс. Він відображає співвідношення між грошовими платежами і надходженнями по всім товарним операціям: імпортним, експортним, реекспортним і реімпортом. Реекспорт - це вивіз з країни товарів, ввезених раніше з-за кордону, без їх переробки. Операції реімпорту пов'язані з тим, що зворотним привіз з-за кордону вітчизняних товарів, що не піддалися там переробці. Це можуть бути непродані, забраковані товари і тому подібне. Перевищення експорту над імпортом означає наявність позитивного сальдо або активного зовнішньоторгівельного балансу. Перевищення імпорту над експортом означає, що сальдо має негативне значення, а баланс зовнішньої торгівлі характеризується як пасивний.

Торговий баланс є складовою частиною платіжного балансу країни, який відображає товарні і всі грошові операції країни з її іноземними партнерами.

У платіжний баланс, крім торгового балансу, входять результати багатьох інших розрахунків:

1) платежі і надходження по послугах (поштовим, страховим і т. ін.);

2) розрахунки за змістом дипломатичних служб, по іноземному туризму, грошовим переказам, пенсіям і т. ін.;

3) грошові потоки, пов'язані з рухом капіталів і кредитів (інвестиції, внески, відсотки, прибуток і т. ін.).

Існують різні методи міжнародної торгівлі:

1) прямі операції з експортером;

2) операції через посередників (дилерів, консигнаторів, агентів і т. ін.);

3) біржова торгівля.

У міжнародних економічних відносинах склалися дві протилежна політика держави: протекціонізм і вільна торгівля.

Протекціонізм - це політика держави, направлена на захист вітчизняних виробників від іноземних конкурентів. Суть даної політики полягає в тому, що необхідне стримувати ввезення в державу висококонкурентних іноземних товарів і сприяти експорту товарів свого виробництва в інші країни.

У даній політиці держава використовує наступні інструменти: митні збори, нетарифні бар'єри і підтримку експорту.

Митні збори - це податки на імпорт, що підвищують ціни на імпортований товар, і ускладнює їх збут в даній країні.

Існує два основні типи тарифів: фіскальні тарифи і протекціоністські.

Фіскальні тарифи використовуються державою для збільшення грошових коштів.

Протекціоністські тарифи використовуються для захисту национальної промисловості від іноземної конкуренції. Вони роблять іноземну продукцію більш дорогою, ніж вітчизняну і тим самим вимушують людей припинити купувати іноземні товари.

Нетарифні бар'єри - це заходи, що забороняють або обмежують імпорт (квоти, ліцензування або навіть прямі заборони на імпорт).

Квота - це обмеження кількості товарів певного найменування, яке можна ввозити в країну. Квоти знижують іноземну конкуренцію на внутрішньому ринку в визначеній галузі.

Ліцензування допускає імпорт товарів тільки за спеціальним дозволом (ліцензії) державних органів.

Заборони повністю закривають ввезення в країну певних товарів, обгрунтовуючи це тим, що продукція, що імпортується, не відповідає національним стандартам якості товарів.

Підтримка експорту - це державні заходи по просуванню продукції за межи національного виробництва.

Це можуть бути виплати субсидій, надання податкових пільг, кредитів з низьким відсотком річних, юридична і політична підтримка. Наприклад, державна фінансова допомога дозволяє завойовувати зарубіжні ринки за допомогою демпінгу. Демпінг - це продаж товару за кардон за ціною, нижчою, ніж на вітчизняному ринку.

Інший засіб протекціонізму - продаж національних товарів хорошої якості по високих цінах з одночасною виплатою дотацій вітчизняним покупцям цієї продукції.

Позитивні риси протекціонізму:

1) захист національного виробництва від демпінгових цін;

2) урівноваження торгового балансу;

3) захист нових галузей національної економіки;

4) торгові бар'єри стимулюють власне виробництво.

Але є і негативні риси протекціонізму, до таких відносяться:

1) зростання цін і зменшення вибору товарів;

2) падіння ефективності виробництва;

3) відмова від переваг міжнародного поділу праці;

4) обмеження можливостей експорту.

Вільна торгівля (фрітредерство) - це вільний рух товарів і послуг між країнами без торгових бар'єрів.

Позитивні сторони вільної торгівлі:

1) стимулювання конкуренції, обмеження монополізму;

2) підвищення ефективності виробництва, зниження ціни;

3) збільшення вибору товарів для споживачів;

4) повноцінне використання переваг міжнародного поділу праці;

5) зростання співпраці народів і країн.

Більшість держав поєднують в своїй політиці риси протекционізму і фрітредерства, відбувається лібералізація світової торгівлі. Це означає, що всі країни ширше і взаємовигідно торгують один з одним, поступово звільняючись від торгових бар'єрів і встановлюючи природний режим найбільшого сприяння у взаємній торгівлі.

Всесвітня торгова організація (ВТО), створена в 1947 р., управляє торговими потоками між країнами. Її члени вирішують питання по лібералізації і розвитку економічного співробітництва.

Важливою формою світових економічних відносин є міжнародний кредит.

Міжнародний кредит - це надання іншим країнами грошових або товарних ресурсів у борг. Кредиторами можуть бути: приватні фірми, державні установи, уряди держав, регіонів, міст, міжнародні організації.

Позитивні риси міжнародного кредиту:

1) полегшення міжнародних розрахунків;

2) сприяння зростанню торгівлі;

3) додаткові фінансові джерела;

4) врегулювання платіжних балансів;

5) підтримка валют і боротьби з інфляцією;

Негативні риси міжнародного кредиту:

1) надмірні зовнішні борги;

2) зловживання кредитами;

3) фінансові кризи.