3. Необхідність державного регулювання економіки

Пояснюється існуванням певних обмежень функціонування ринкової економіки. Ринок не є ідеальною формою організації суспільного виробництва, хоча має багато переваг (ефективно розподіляє ресурси між виробництвом тих товарів, що найбільше необхідні споживачам, сприяє розвиткові НТП, фор­мує ринкові ціни і т. ін.). Серед недоліків ринку можна виділити наступні:

1. Ринок не володіє досконалим механізмом, здатним протистояти еко­номіч­ній нестабільності, яка проявляється через затяжний спад виробництва, надмірне безробіття, високий різань інфляції тощо.

2. Ринок реагує лише на індивідуальні потреби людей, але не здатний за­безпечити людей суспільними благами, тобто товарами та послугами колек­тивного споживання, таких як послуги державного управління, національної армії, міліції, охорони здоров'я, освіти, науки, культури тощо.

3. Ринковий механізм не має надійного імунітету, який здатний проти­стоя­ти монополізму. Впливаючи на обсяги виробництва і ціни, монополії обме­жують ефективність ринкової конкуренції і створюють умови для такого розпо­ділу ресурсів, яке враховує не суспільні, а власні інтереси.

4. Взаємодія людей через ринковий механізм породжує негативні побі­чні наслідки, так звані зовнішні ефекти, які не враховуються з процесі рин­кових відносин. До них належать надмірна нерівність в доходах, нерівномір­ний розвиток окремих регіонів, порушення екологічних умов життя насе­лення, відхилення від стандартів якості споживчих товарів тощо.

Перелічені вище обмеження ринку можуть бути компенсовані лише за допомогою державного втручання в економіку. Тому на сучасному етапі розви­тку товарного виробництва держава об'єктивно змушена виконувати ряд функ­цій, спрямованих на регулювання економіки.

Функції державного регулювання:

- розробка стратегії соціально-економічного розвитку держави та засобів її впровадження;

• формування правових засад функціонування економіки;

• перерозподіл національного доходу через державні фінанси;

• створення та розвиток соціально-економічної інфраструктури (енерге­тика, транспорт, зв'язок, охорона здоров'я, освіта, житлове будівництво);

• регулювання зовнішньоекономічної діяльності та охорони навколиш­нього середовища;

• стабілізація економіки через вплив на економічний цикл.

Державне регулювання економіки – це цілеспрямована діяльність дер­жави по створенню правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для найбільш ефективного функціонування ринкового механізму і мінімізації його негативних наслідків.

Структура механізму регулювання:

• ринкове регулювання, що здійснюється за допомогою механізму конкурен­ції, динаміки ринкових цін, стихійного вирівнювання попиту і пропозиції тощо;

• корпоративна (а в її межах монополістична або олігополістична) планомір­ність. Гігантські багатогалузеві концерни вивчають масовий по­пит (його структуру, динаміку), формують його;

• державне регулювання найповніше здійснюється через держані замов­лення, закупівлю значної частини продукції, що означає гарантований попит на неї.

Державне регулювання економіки здійснюється за допомогою арсеналу методів.

Під методами державного регулювання економіки слід розуміти способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктури ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики.

За формами впливу на суб'єкти ринку методи державного регулювання розділяють на дві групи:

1.Методи прямого впливу (адміністративного характеру:державні замовлення, різного роду ліміти, централізовано встановлені ціни, обмеження, штрафи, дозволи, ліцензії, квоти тощо, а також методи, засновані на застосуванні бюджету як джерела дотування, цільового фінансування окремих суб'єктів і сфер діяльності).

2.Методи непрямого, (посередкованого) впливу належать ті, що не прямо регламентують поведінку суб'єктів ринку, а через створення певного середовища для його діяльності, яке мотивує ту або іншу його поведінку(податкове регулювання, регулювання через політику прискореної амортизації, методи стимулювання конкуренції тощо).

Залежно від застосування засобів впливу на ринок розрізняють правові, адміністративні, економічні, в тому числі фінансово-бюджетні і кредитно-грошові методи регулювання ринку.

З розвитком ринкових відносин, задіянням у процесі регулювання інститутів ринку методи прямого впливу, адміністративні, як правило, поступаються місцем опосередкованим, економічним.

Правові і адміністративні методи регулювання економіки.

Правові методи регулювання розвитку економіки здійснюються шляхом прийняття законів і законодавчих актів Верховної Ради України, нормативних актів Уряду (декретів, постанов), видання указів Президента, а також вироблення механізму їх реалізації і контролю.

Адміністративні методи регулювання ринку виражають по суті пряме управління з боку держави і включають застосування системи державних замовлень і контрактів, державне підприємництво, застосування державою санкцій і штрафів, ліцензій, дозволів, квот, встановлення норм і стандартів, які регламентують вимоги до якості робіт, послуг, продукції, до організації виробничих процесів, операцій на внутрішньому і зовнішньому ринку тощо.

Економічні методи державного регулювання

У країнах з розвинутою ринковою економікою основним економічним методом регулювання ринку виступає кредитно-грошове регулювання. Це зумовлене тим, що кредитно-грошова система є тим економічним середовищем, у якому відбуваються усі найважливіші господарські процеси в ринковій економіці.

Знаряддям грошового і кредитного регулювання є центральний банк. Суть його діяльності в грошово-кредитному регулюванні полягав у здійсненні контролю за грошовою масою і кредитом в економіці.

Основними методами кредитно-грошового регулювання є:

1.Регулювання розмірів банківських резервів;

2.Маніпулювання обліковими ставками;

3.Операції на відкритому ринку (купівля-продаж центральним банком деяких видів цінних паперів).

Сутність фінансово-бюджетних методів регулювання полягає у встановленні державного оподаткування і державних витрат з таким розрахунком, щоб вони гасили коливання економічного циклу, сприяли високому рівню зайнятості, обмежували інфляцію або пом'якшували дефляцію (застій).

До фінансово-бюджетних методів відносять:

1.Маніпулювання ставками податків;

2.Державними витратами;

З метою встановлення рівноваги на ринку. Якщо в економічній системі спостерігається активізація попиту і розвиток інфляції, уряд підвищує податки на доходи підприємців і населення і водночас обмежує державні витрати. Навпаки, якщо в економічній системі з'являються .ознаки депресії, ставки податків знижуються, бюджетні витрати зростають.

Держава, використовуючи бюджет, здійснює фінансову участь і фінансову допомогу у розвитку окремих галузей і сфер діяльності.

Вади держави

Реалізація соціально-економічної політики, вибір методів та засобів ДРЕ залежать від діяльності державного апарату з урахуванням вад (недоліків) держави. Вади держави — це її нездатність забезпечити ефективний вплив на розподіл обмежених ресурсів та невідповідність політики розподілу обмежених ресурсів поширеним у суспільстві уявленням про справедливість. Виділяють чотири групи факторів, які негативно впливають на обґрунтування та реалізацію державних управлінських рішень у сфері ДРЕ.

1. Обмеженість інформації. Застосування будь-яких інструментів ДРЕ має ґрунтуватися на аналізі можливих наслідків прийнятих рішень. Там, де не вистачає об'єктивних даних, що унеможливлює прогнозування результатів з достатньою достовірністю, слід, як правило, утримуватися від надмірного державного втручання в економіку.

2. Нездатність держави повністю контролювати реакцію контрагентів на її дії. Втручання держави в економіку може спричиняти негативні побічні наслідки (екстерналії).

3. Недосконалість політичного процесу. Під впливом виборців, груп спеціальних інтересів (лобі), політичних маніпуляцій і т. п. державні органи здатні застосовувати неадекватні методи регулювання і тим самим проводити неефективну політику.

4. Обмеженість контролю над державним апаратом. Особливості становища й поведінки бюрократії здатні посилювати неефективність функціонування економіки, зокрема призводити до надмірного зростання управлінського апарату та невиправданого збільшення бюджетних витрат.

Для реальної економіки характерні ситуації, коли одночасно мають місце і вади ринку, і вади державного втручання. При цьому послабити вплив одних вад найчастіше можна лише посилюючи вплив інших. Приймаючи економічні рішення, слід зіставляти наслідки впливу вад ринку й держави, щоб визначити оптимальну форму та межу державного регулювання.