Тема 17. Всесвітнє господарство та світовий ринок.

Мета: Розглянути особливості розвитку світового господарства на сучасному етапі, охарактеризувати основні форми міжнародних економічних відносин.

План

1. Глобалізація господарського життя.

2. Міжнародна торгівля. Міжнародний кредит.

3. Міжнародна міграція капіталу.

4. Міграція населення.

5. Міжнародні науково-технічні зв'язки і вільні економічні зони.

Література: 2 с.168-179; 5 с.107-130; 8 с.117-124; 16 с.145-178.

1. Глобалізація господарського життя.

Економічні відносини між країнами виникли дуже давно, але довгий час вони носили нерегулярний і обмежений характер. Тільки у XVI-XIX ст. почалося формування системи міжнародних економічних відносин: формування світового господарства, в якому національні економіки як би переплітаються, утворюючи єдине ціле.

Проте повний розквіт міжнародних економічних зв’язків настав вже у наш час, для якого властиві не просто активні відносини між країнами, а принципово нове явище - інтернаціоналізація (глобалізація) всього господарського життя.

Глобалізація - це величезне збільшення масштабів світової торгівлі і інших процесів міжнародного ринку в умовах інтегрованої світової економіки. Це не тільки традиційна зовнішня торгівля товарами і послугами, але і рух валютних потоків капіталу, обмін технологіями, ідеями, інформацією, міграційні процеси.

Глобалізація - це процес формування стійких економічних зв'язків між країнами на основі міжнародного розподілу праці.

Вищою формою інтернаціоналізації господарського життя є міжнародна економічна інтеграція.

Міжнародна економічна інтеграція - це зближення і взаємне переплетення національних господарств двох або декількох країн, направлені на створення єдиного господарського механізму.

Зона вільної торгівлі - це найпростіша форма економічної глобалізації. У її рамках скасовуються торгові обмеження між країнами-учасницями і митні збори.

Інша форма економічної глобалізації - митний союз. Він припускає не тільки наявність зони вільної торгівлі, але і встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу, і проведення єдиної зовнішньоторговельної політики відносно третіх країн.

Більш складною формою виступає спільний ринок, який забезпечує не тільки вільне переміщення товарів і послуг, але також чинників виробництва - праці і капіталу, а також координацію економічної політики. У сучасному світовому господарстві найрозвиненішим союзом вважається Європейський союз.

Основними суб'єктами глобальних економічних відносин є: транснаціональний фінансовий капітал у формі транснаціональних корпорацій і банків; великі держави і їх угрупування; регіональні інтеграційні об'єднання; міжнародні економічні організації (перш за все економічні інститути в системі ООН).

Окрім перелічених суб'єктів світового господарства, його елементами є і інші держави, яких у сучасному світі налічується більше двохсот.

Для оцінки участі держав в світовому господарстві економісти розробили спеціальні класифікації. При цьому оцінка здійснюється по ряду показників:

1) розмір ВНП (валового національного продукту) і НД (національного доходу), багатство країни природними ресурсами, забезпеченість трудовими ресурсами, що визначає економічний потенціал країни;

2) характеристика галузевої структури економіки, ефективність виробництва, величина національного доходу на душу населення, що визначає соціально-економічний розвиток країни;

3) показник експортної і імпортної доль, масштаб міграції праці, що визначає положення країни в світовому господарстві.

Класифікація країн по ступеню розвиненості, що використовується Міжнародним валютним фондом, виділяє наступні типи країн:

1) високорозвинуті країни світу - їх 28, причому з цих країн належить виділяти 7 найбільших індустріально розвинених держав: США, Канаду, Японію, Францію, Німеччину, Великобританію, Італію. На їх частку доводиться більше 40,5% світового ВВП;

2) країни, що розвиваються, - їх 125, і вони класифікуються.

3) країни з перехідною економікою.

Класифікацію країн світу здійснюють також по критеріям ступеню розвитку ринкових принципів організації господарства, по ступеню відкритості економіки і характеру включення її в світову господарську систему.

Головними формами міжнародних економічних відносин є наступні:

1) торгівля товарами і послугами;

2) кредит;

3) міграція капіталу;

4) міграція трудових ресурсів;

5) науково-технічні зв'язки;

6) вільні економічні зони;

7) валютні відносини.