Тема 15. Національна економіка і державне регулювання.

Мета: Розглянути погляди різних шкіл економічної теорії на роль держави в економіці, охарактеризувати вади ринкового механізму та обґрунтувати необхідність державного регулювання економіки, дослідити сутність поняття «національна економіка» та показники її розвитку.

План

1. Поняття національної економіки та економічного суверенітету. Ос­нови економічної цілі.

2. Взаємозв’язок економічної теорії та економічної політики.

3. Показники розвитку національної економіки

4. Необхідність державного регулювання економіки.

Література: 5 с.178-183; 6 с.107-130; 9 с.117-134; 14 с.145-178.

1. Поняття національної економіки та економічного суве­ренітету

Національна економіка – це сукупність домогосподарств, підприємств, державних установ та об’єктів інфраструктури у межах певного природного середовища й державної території.

Національна економіка характеризується:

- певним рівнем розвитку продуктивних сил,

- типом економічної системи,

- характером суспільного відтворення,

- специфічним господарським механізмом,

- досягнутим рівнем життя населення,

- зовнішньоекономічними зв'язками.

Невід'ємною та обов'язковою складовою розвитку національної еконо­міки виступає економічний суверенітет.

Економічний суверенітет - це власність народу країни на своє націона­льне багатство на основі якої уповноважені народом органи влади самостійно здійснюють регулювання економіки та зовнішньоекономічної діяльності.

На основі економічного суверенітету формується економічна безпека держави. Економічна безпека - це незалежність держави у формуванні і розвитку власної економічної системи.

Форми економічної безпеки : технічна, сировинна, кадрова, наукова, енергетична, інформаційна, організаційно-виробнича.

Поведінку економіки як єдиного цілого вивчає одна із складових час­тин економічної теорії, яка носить назву макроекономіка.

Основні економічні цілі:

1. Економічне зростання. Для суспільства бажано з року в рік виробляти все більше товарів та послуг кращої якості. Якщо таке зростання випереджає приріст населення, кількість товарів та послуг на одну людину збільшується, то зростає і національний добробут.

2. Повна зайнятість. Всі, хто може та бажає працювати, повинні мати прийнятну для них роботу. Навіть за умов повної зайнятості існує деяке тимчасове безробіття, пов'язане із пошуками нової роботи або структурними змінами в економіці.

3. Стабільний рівень цін. Тривале зростання середнього рівня цін називають - інфляцією, а падіння - дефляцією. Обидва ці явища небажані для економіки, оскільки руйнують її стабільність.

4. Економічна ефективність. Суспільство прагне отримати максимальну віддачу від виробництва при мінімальних витратах об­межених матеріальних, фінансових та трудових ресурсів.

5. Економічна свобода. Всі члени суспільства, незалежно статусу (підприємець, власник ресурсів, споживач тощо), в своїй економічній діяльності повинні мати максимально можливий рівень свободи вибору.

6. Справедливий розподіл доходів. В суспільстві не повинно бути занадто багатих та занадто бідних людей, це завжди стає основою соціальної нестабільності.

7. Економічна забезпеченість. Суспільство має забезпечити пристойні умови існування хронічно хворим, непраце- та недієздатним людям похилого віку, дітям.

8. Позитивний торговельний баланс. Для економіки краще, коли експорт перевищує імпорт, та країна не має великого зовнішнього боргу.