- •Тема 15. Національна економіка і державне регулювання.
- •1. Поняття національної економіки та економічного суверенітету
- •Основні економічні цілі:
- •Економічна політика
- •Взаємозв'язок економічної теорії та економічної політики
- •3. Показники розвитку національної економіки
- •3. Необхідність державного регулювання економіки
- •Тема 16. Фінансово-кредитна система.
- •1. Фінанси в системі економічних відносин
- •2. Державний бюджет – основна ланка фінансів.
- •3. Податки та податкова політика
- •4. Соціальна політика держави
- •Тема 17. Всесвітнє господарство та світовий ринок.
- •Глобалізація господарського життя.
- •2. Міжнародна торгівля. Міжнародний кредит
- •3. Міжнародна міграція капіталу.
- •4. Міграція населення
- •5. Міжнародні науково-технічні зв'язки і вільні економічні зони
- •Тема 18. Міжнародні валютні відносини.
- •1. Національні і світова валютні системи.
- •2. Валютні курси і конвертованість валют
- •3. Валютний ринок і валютні операції
- •Платіжний баланс
2. Державний бюджет – основна ланка фінансів.
Центральне місце у фінансовій системі країни займає державний бюджет.
Державний бюджет — це основний фінансовий документ держави. Державний бюджет — план формування і використання фінансових ресурсів на поточний рік для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади.
За матеріальним складом державний бюджет — це централізований фонд фінансових ресурсів держави, а за соціально-економічною суттю — це основний засіб перерозподілу національного доходу.
Структура бюджетної системи значною мірою залежить від державного устрою країни. В Україні за структурою бюджетна система складається з республіканського бюджету та бюджету адміністративно-територіальних одиниць, а саме: бюджету Республіки Крим та місцевих бюджетів: обласних, районних, міських, селищних та сільських. Всі вони мають дві частини: доходи й видатки.
Доходи Державного бюджету України утворюються за рахунок:
— податків, які повністю або частково надходять в бюджет у відповідності із діючими законами;
— частини доходів від приватизації державних підприємств;
— надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;
— орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;
— внесків до тимчасово приєднаних до Державного бюджету України позабюджетних фондів;
— надходжень від внутрішніх позик;
— дивідендів, одержаних від цінних паперів, що належать державі;
інших доходів, встановлених законодавством України.
Найбільшу питому вагу в структурі доходів Державного бюджету займають податкові поступлення, а також внески до державних цільових фонді.
Склад видатків Державного бюджету України:
1) фінансування загальнодержавних програм по підтримці і підвищенню життєвого рівня народу, соціальний захист населення;
2) фінансування загальнодержавного значення установ невиробничої сфери (освіта, культура, охорона здоров'я, наука);
3) фінансування виробничого і невиробничого будівництва, проектно-пошукових та інших робіт відповідно до загальнодержавних програм;
4) оборона;
5) охорона навколишнього середовища;
6) утримання правоохоронних і митних органів, податкової та контрольно-ревізійної служби, захисту прав споживачів, законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;
7) здійснення зовнішньоекономічної діяльності;
8) надання дотацій, субвенцій обласним;
9) створення державних матеріальних та фінансових резервів;
10) обслуговування державного внутрішнього та зовнішнього боргів.
Дефіцит бюджету - це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень.
Причини виникнення дефіциту:
спад виробництва; — зниження ефективності функціонування окремих галузей;
несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення;
великі воєнні витрати;
інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.
Бюджетний дефіцит - явище майже постійне в економіці кожної держави. Для населення наявність дефіциту має опосередковане значення, але воно бере участь у поверненні залучених для покриття дефіциту коштів шляхом сплати податків.
Профіцит бюджету - це перевищення доходів бюджету над його видатками. Законодавством передбачено, що профіцит затверджується з метою погашення основної суми боргу.
У країнах із фіксованою кількістю грошей в обігу можуть бути застосовані три способи покриття дефіциту бюджету — жорсткіше оподаткування, емісія паперових грошей, що веде до інфляції, державні позики, які спричиняють зростання державного боргу.
Державний борг — це сума нагромаджених у країні за певний час бюджетних дефіцитів. Розрізняють зовнішній і внутрішній державний борг.
Зовнішній державний борг — це борг іноземним державам, організаціям й окремим особам.
Внутрішній борг — це борг держави своєму населенню. Відповідно до законодавства державним внутрішнім боргом є боргове зобов'язання уряду перед юридичними й фізичними особами. Такі зобов'язання можуть мати форму: кредитів, отриманих урядом; державних позик, здійснених шляхом випуску цінних паперів від імені уряду; інших боргових зобов'язань, гарантованих урядом.