Джерела пропозиції робочої сили на ринку праці.

Джерела потенційної зовнішньої пропозиції

Джерела поточної пропозиції безробітні пропозиції

Джерела внутрішньо-фірмової потенційної пропозиції

Зайняті домашнім господа-рством

Війсь-

ково служ-бовці

Учні та студенти дених від-ділень

Підприємці, ферми, ІТД,

ремісник

Незайняте економічно активне населення

Пенсіо-нери та інш.

Схема 2. Джерела пропозиції робочої сили на ринку праці.

Загалом розглядаючи джерела пропозиції на ринку праці, треба виокремити сегментацію їх:

• За кваліфікаційною ознакою;

• За ознакою конкурентоспроможності;

• За формами договірних відносин;

• За причинами вступу до складу безробітних.

За кваліфікаційною ознакою можна виокремити чотири групи: 1) які мають високий соціальний статус та професійно-кваліфікаційний рівень; 2) які мають вищу або середню спеціальну освіту, зайняті в сфері інформаційних систем і високих технологій, а також більшість службовців державного сектору; 3) працівники тих професій, які є в надмірі на ринку праці; 4) які не знайшли роботи, або виштовхуються з ринку праці.

Розглянемо потоки між зайнятими та незайнятими на ринку праці.

Існує чотири шляхи виходу з робочої сили, зайнятої на ринку праці:

1. звільнення працівника у зв’язку із змінами в організації виробництва та організації праці;

2. тимчасове вивільнення з роботи;

3. вирішення добровільного залишення роботи;

4. вивільнення працівника через порушення трудової дисципліни.

Потік вступу до найманої робочої сили розпадається на складові:

1. тимчасово незайняті на ринку праці, що повертаються на робочі місця;

2. особи,, що вперше шукають роботу;

3. особи, які повторно вступають до найманої робочої сили після тривалої перерви.

За формою договірних відносин можна виокремити такі сегменти:

1. особи, найняті на постійну роботу протягом повного робочого часу;

2. особи, залучені на тимчасову роботу, які працюють за контрактом, зайняті неповний робочий день.

3. частина персоналу, яка входить до штатного розкладу, але фактично не бере участі у виробничому процесі.

Зазначені сегменти пропозиції робочої сили пов’язані з такими формами зайнятості, як повна, часткова, первинна, вторинна.

На обсяги сукупної пропозиції впливають таки три групи факторів: природні, морально-психологічні, економічні.

Можливі три напрями впливу на сукупну пропозицію робочої сили:

1. зниження припливу робочої сили на ринок праці (зменшення припливу молоді через збільшення термінів навчання, підвищення розмірів стипендії, збільшення в закладах освіти місць з денною формою навчання та інше).

2. стимулювання відпливу робочої сили (зниження віку виходу на пенсію, обмеження одночасного отримання пенсій і заробітної плати, надання можливості організації власного бізнесу та інше).

3. перерозподіл робочого часу і робочих місць між зайнятими (забезпечення гарантованого мінімального рівня заробітної плати, збільшення тривалості щорічних відпусток і скорочення тривалості робочого дня й робочого тижня та інше).

Найдійовішим методом збільшення індивідуальної пропозиції є підвищення якості останньої. З цією метою потрібно забезпечити:

• організацію професійної підготовки і перепідготовки, підвищення кваліфікації працюючих та безробітних;

• надання податкових пільг підприємствам, які здійснюють перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників;

• розробку спеціальних програм підвищення кваліфікації працівників та інше;

Крім того, на різних етапах ринкової трансформації економіки України держава може застосовувати різноманітні підходи до формування сукупної пропозиції робочої сили. Зокрема, на етапі кризового стану економіки доцільно створювати організаційно-правові перепони на шляху руху робочої сили з потенційних джерел у поточні. До того ж доцільно стримувати рух робочої сили з джерел, які не пов’язані з найманою працею, в поточну пропозицію.