Тема 1. Індивідуальна пропозиція на ринку праці

План

1. 1. Проста модель пропозиції робочої сили.

1.2. Теорія вибору на ринку праці.

1.3. Ефект доходу та ефект заміни (або класична теорія пропозиції часу).

1.4. Практичні висновки відносно класичної теорії пропозиції робочого часу.

1.5. Пропозиція інтенсивності праці та якості робочої сили.

1.6. Ринок праці фахівця.

1.7. Особливості пропозиції праці у кризовій економіці.

Література

Основна: 2, 4, 5, 12, 13.

Додаткова: 16, 21.

Основні поняття: гранична норма заміни доходу на відпочинок; гранична норма ринкової заміни; ефект доходу; ефект заміни; інтенсивність праці; функція корисності; чистий ефект доходу; чистий ефект заміни; демогрант; якість робочої сили.

Кількість часу, яку кожна людина або сім”я вирішує запропонувати на ринку, залежить від багатьох чинників. По-перше, від члена сім”ї, який вирішив працювати: тільки працювати чи суміщати роботу з навчанням, ведінням домашнього господарства тощо. По-друге, рішення про кількість часу, запропоновану на ринку, може залежати також від доходів інших членів сім”ї.

Отже, рішення про пропозицію робочого часу приймає сам індивід на основі багатьох чинників. Розглянемо, як класична теорія пояснює, чому індивіди пропонують саме таку, а не іншу кількість робочого часу на ринку.

Проста модель пропозиції робочої сили заснована на таких передумовах: весь час розподіляється на дві частини (робота за дохід та час відпочинку); заробіток людина отримує у відповідності із ставкою зарплати та відпрацьованим часом; людина споживає набір благ який може придбати на сукупний доход; людина максимізує корисність від споживчих благ.

Формально модель може бути представлена як максимізація індивідуальної функції корисності:

U = F (Y,L),

де U – рівень корисності;

Y – характеризує одиниці доходу;

L - характеризує години відпочинку (див. графік 1 ).

Причому кількість часу, яку кожна людина вирішує запропоновувати на ринку праці, залежить від багатьох факторів.

Щоб побудувати графік цієї функції – кривої байдужості, припустимо, що:

1. різні сукупності товарів (В1, В2, ..., Вп) можуть бути ранжировані як

первинний, вторинний вибір тощо;

2. для кожної пари (В1, В2 ) сукупності характерне: якщо В1 переважає В2, В2 переважає В1, то індивід однаково віддає перевагу і В1, і В2 (припущення про порівнювальність);

3.для всіх товарних сукупностей, а саме, В1, В2, В3 існує таке положення: якщо В1 переважає В2 і В2 переважає В3, тоді В1 має переважати В3. Крім того, індивід, який не віддає переваги ні В1, ні В2, ні В3, має бути байдужим до них (припущення перехідності).

1. більша кількість будь-якого товару має перевагу над меншою (припущення ненасиченості).

Розмістимо доход на вертикальній осі, а час відпочинку – на горизонтальній.

Y

S

A

V₄

V₃

V₂

V₁

K

L₂ L₃ L

Графік 1 . Рівновага на ринку праці

Враховуючи припущення порівнюваності перехідності, ненасиченості побудуємо на графіку криву байдужості, кожна точка якої означає відмову від певної величини доходу на користь певної величини часу відпочинку. Величина, яка визначається як втрата рівня задоволення, що припадає на кожну одиницю грошового доходу, в обмін на збільшення задоволення від кожної добавленої години відпочинку називається граничною нормою заміни доходу на відпочинок ( MRS).

Та ж сама величина на бюджетній лінії називається граничною нормою ринкової заміни (MRМS).

Комбінація окремих понять: крива байдужості, карти байдужості, бюджетна лінія, нетрудовий доход розглянемо на графіку для аналізу рівноваги на ринку робочої сили.

Гранична норма ринкової заміни (MRМS) характеризує співвідношення, за якими відпочинок можна замінити на години роботи, а гранична норма заміни доходу на відпочинок (MRS) характеризує співвідношення, за якими індивід хоче замінити відпочинок на години роботи. Отже, доки MRМS не зрівняється з MRS, можна переходити до вищої кривої байдужості, тобто, якщо ставка зарплати не дорівнює MRS, то вибір індивіда буде спрямований вздовж бюджетної лінії до досягнення сукупності величини доходу з годинами відпочинку, яка задовольняє найбільш.

Залежність пропозиції робочої сили від розміру оплати в спрощеній моделі визначається дією ефекту доходу і ефекту заміни.

Ефект заміни виникає тоді, коли при високій заробітній платі вільний час розглядається як потенційний надмір. Години відпочинку все більш дорогі, і працівник надає перевагу роботі замість відпочинку (“Час, який ми маємо, – це гроші, яких ми не маємо”). Це призводить до росту пропозиції праці.

Ефект доходу виникає тоді, коли висока заробітна плата розглядається як джерело можливості збільшити свій досуг. Зріст вільного часу зменшує пропозицію праці. (“Гроші, які ми маємо, - це час, якого ми не маємо”). Графік залежності пропозиції робочої сили від рівня її оплати має такий вигляд ( див. графік 2):

Y

S

Ефект доходу

W /P М

Ефект заміни

О

Час роботи

Графік 2. Ефект доходу та ефект заміни

де W/P - рівень заробітної плати, при якому починає діяти ефект доходу;

L - відповідний |W/P рівень пропозиції праці;

S – S 1 - крива пропозиції праці;

М - точка критичного переходу від росту пропозиції праці, який пов’язаний з ефектом заміни, до зменшення пропозиції праці, яка залежить від ефекту доходу.

Якщо домінує ефект заміни, то еластичність пропозиції праці по заробітній платі має позитивний знак, а якщо домінує ефект доходу, то еластичність пропозиції праці по заробітній платі має негативний знак.

Іноді виникають такі ситуації, у яких спостерігаються чистий ефект доходу (наприклад, отримання спадщини) або чистий ефект заміни (вможлив у разі, коли при підвищенні ставки заробітної плати додаткові доходи, які отримані від цього підвищення, вилучаються, наприклад, за допомогою податків).

Наведені вище приклади ілюструють ситуації, у межах яких діє лише один з описаних ефектів. У реальній практиці ефект доходу та ефект заміни взаємодіють, працюючи “один проти одного”. Взаємодія та протистояння обох ефектів робить неможливим передбачення сукупної пропозиції праці у будь-якій ситуації.

Слід відзначити, що на пропозицію праці також впливають різні соціальні виплачування, загальною метою яких є підтримка рівня доходу.

До таких програм соціальної допомоги можна віднести:

• демогрант ( допомога, яка сплачується за демографічною ознакою незалежно від рівня добробуту);

• допомога за підтримуванням добробуту;

• допомога за підтримуванням добробуту, яка сплачується на принципах негативного прибуткового податку;

• субсидування заробітної плати.

У багатьох країнах проводяться дослідження залежності пропозиції робочого часу від різних чинників.

Так, дослідження залежності пропозиції робочого часу чоловіками та жінками різного віку свідчать, що це: заробітна плата, кількість дітей у сім’ї, регіони та місце проживання,, тощо.

Кожній віковій, професійній, статевій і т.п. групі працівників відповідають свої карти байдужості й криві пропозиції робочого часу.

Багато хто з працюючих вважає за потрібне працювати на двох або більше роботах одразу.

У країнах з розвиненою системою соціальної допомоги індивід, приймаючи рішення щодо пропозиції робочого часу, візьме до уваги втрату суми соціальної допомоги. Крива пропозиції робочого часу не може перетинати вертикальної та горизонтальної осей, бо ніхто не стане працювати при нульовій зарплаті і ніхто не платитиме за відсутність роботи.

Світова практика свідчить, що вторинна зайнятість завжди була популярною серед трудящих.

Як показує досвід Японії, в повоєнний період у багатьох компаніях близько 15% місячної зарплати працівників становили понад урочні, які розглядаються з двох позицій: по-перше, використання понад урочних є більш економічним, ніж найом додаткової робочої сили; по-друге, понад урочна робота приносить працівникам додатковий доход.

Проте останнім часом молоді працівники намагаються, як правило, уникнути понад урочних робіт, тому що для них вільний час є більш привабливим, ніж додатковий заробіток.

Теорія пропозиції інтенсивності праці розроблена в меншій мірі, ніж теорія пропозиції робочого часу, оскільки, з одного боку, інтенсивність праці залежить від внутрішніх мотивів індивіда, а з іншого – регулюється звичаями, традиціями, законодавством тощо.

З точки зору внутрішніх мотивів на інтенсивність праці впливають кількість робочих годин і рівень заробітної плати. По-перше, темп роботи має бути швидший там, де кількість робочих годин менша, і навпаки, він стає повільнішим там, де робочий період подовжується, тому що працівник не може підтримувати інтенсивний темп роботи протягом тривалого часу. По-друге, можливе деяке збільшення інтенсивності праці в певних межах залежно від збільшення заробітної плати. Особливо відчутною може бути така залежність при переході від дуже низького рівня заробітної плати до досить високого.

Спроби роботодавців збільшити темп роботи за умов, які наймані працівники вважають нераціональними, можуть призвести до опору з боку працівників, включаючи неякісне виконання роботи. Тому роботодавці, відшукуючи раціональні умови, використовують вплив не лише абсолютного розміру заробітної плати, а й інтенсивні методи оплати праці, до яких належить відрядна форма оплати праці, де темп роботи залежить від індивідуального працівника та різні види групової винагороди, де потрібна кооперація між працівниками.

Якість робочої сили – це сукупність властивостей людини, які виявляються в процесі праці і містять в собі кваліфікаційні та особисті характеристики працівника.

Отже, кожна людина може запропонувати на ринку не лише робочий час та певну інтенсивність праці, а й свої здібності певної якості, яка залежить від віку, статі, фізичного здоров’я, рівня загальної освіти, рівня професійної освіти тощо.

Серед зазначених чинників якості робочої сили є такі, на які людина не може впливати ( вік, стать тощо), і такі, які дають людині можливість вибору. До останніх, насамперед відносять рівень загальної та професійної освіти.

Витрати часу та грошей, які необхідні для отримання освіти та професійної підготовки, можна розглядати як інвестиції у людський капітал. Такі інвестиції будуть економічно доцільними тільки у тому разі, якщо отримана освіта або професійна підготовка забезпечать більш високий рівень доходів.

Доход

вища освіта

середня спец. освіта

середня освіта

Вік

Графік 3. Профілі вік-доход.

Емпіричні профілі вік-доход ( див. графік 3 ) свідчать про те, що зарплата збільшується разом з рівнем освіти та досвідом роботи.

Наявні дані свідчать, що освіта є не лише “сигналом”, вона реально підвищує продуктивність. Проте на практиці дуже важко точно визначити межі, в яких освіта сприяє підвищенню продуктивності.

Модель РП фахівців може бути поданою як взаємодія відносного попиту та відносної пропозиції кваліфікації праці (див. графік 4).

W S

доход B

W₁ C

W ₀₀

W ₂ E D

W ₀

A

D₁

D₀

L ₀ L₀₀ L₁ Зайнятість L