Список рекомендованої літератури

Основна:

1. Буринська Н.М., Величко Л.П. Викладання хімії у 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів: Метод. посібник для вчителів. – К.; Ірпінь: Перун, 2002. – 240 с.

2. Горский М.В. Обучение основам общей химии: Кн. для учителя: Из опыта работы. – М.: Просвещение. – 95 с.

3. Довідник учителя хімії в запитаннях та відповідях. / Упоряд. С.В.Василенко. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007. – 528 с.

4. Дьяконова Л.І. Використання комп’ютерних технологій на уроках хімії // Хімія, № 24. – Х. : Вид група «Основа», 2007. – 112 с.

5. Інтерактивне навчання на уроках хімії / Упоряд. Г. Мальченко, О. Каретникова. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. – 128 с.

6. Ковальова В.Д. Система оригінальних питань для розвитку креативних здібностей учнів на уроках хімії. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 128 с. – (Б-ка журн. «Хімія»; Вип. 11 (107)).

7. Корсакова О.К., Трубачова С.Е. До проблеми змісту сучасної шкільної освіти // Біологія і хімія в школі. – 2002. – №6. – С. 8-11.

8. Кузнецова Н.Е., Герус С.А. Формирование обобщённых умений на основе алгоритмизации и компьютеризации обучения // Химия в школе. – 2002. – №5. – С.16-20.

9. Максимов О.С. Методика викладання хімії: Практикум: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2004. – 167 с.

10. Методи підвищення ефективності навчання на уроках хімії. – Х.: Вид. група «Основа», 2010. – 106 с. – (Б-ка журн. «Хімія»; Вип. 10 (94)).

11. Методика викладання шкільного курсу хімії / За ред Н.М.Буринської. – К.: Освіта, 1991. – 350 с.

12. Методика преподавания химии / Под ред. Н.Е.Кузнецовой. – М.: Просвещение, 1984. – 415 с.

13. Новые педагогические и информационные технологи в системе образования / Под ред.. Е.С.Полат. – М.: ИЦ «Академия», 2003. – С.89-101.

14. Пак М.С. Дидактика химии. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. М.: ВЛАДОС, 2004. – 312 с.

15. Полосин В.С. Практикум по методике преподавания химии. Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2122 «Химия»/ В.С. Полосин, В.Г. Прокопенко. 6-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1989. – 224 с.

16. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. метод. посіб. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

17. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів: Хімія: 7-11 класи. – Київ, Ірпінь: Перун,2005. – 31 с.

18. Селевко Г.К.Современные образовательные технологии. – М: Народное образование, 1998. – 255 с.

19. Триполко О.В. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках хімії. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 112 с. – (Б-ка журн. «Хімія»; Вип. 10 (106)).

20. Хуторской А. Практикум по дидактике и современным методикам обучения. – Санкт-Петербург: Питер, 2004. – 539 с.

21. Чернобельская Г.М. Методика обучения химии в средней школе: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 336 с.

22. Штремплер Г.И. Методика решения расчетных задач по химии: 8-11 кл.: Пособие для учителя / Г.И. Штремплер, А.И. Хохлова. – М.: Просвещение, 1998. – 207 с.

Додаткова:

1. Береснева Е.В. Современные технологии обучения химии: Учебное пособие. – М.: Центрхимпресс, 2004. – 144 с.

2. Гузик Н.П. Обучение органической химии. М.: Просвещение, 1988. – 224 с.

3. Дехтяренко С.Г. Тематичне оцінювання хімії 11 клас: Посібник для вчителів хімії. – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС», 2007. – 88 с.

4. Дехтяренко С.Г., Хандожко І.М. Тематичне оцінювання хімії 10 клас: Посібник для вчителів хімії. – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС», 2004. – 96 с.

5. Дорогунцов С. Освітня сфера в інформаційному суспільстві // Вісник Національної Академії наук України. – 2002. – № 11. – C. 3-10

6. Ерыгин Д.П., Шишкин Е.А. Методика решения задач по химии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по биол. и хим.спец. – М.: Просвещение, 1989. – 176 с.

7. Зазнобила Л.С. О возможностях использования в обучении иммитационных игр // Химия в шк. – 1989. – № 5. – С. 70 – 71.

8. Зайцев О.С. Методика обучения химии: Теоретический и прикладной аспекты: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 1999. – 384 с.

9. Зубченко О.Проблеми впровадження новітніх педагогічних технологій в освітній процес загальноосвітніх шкіл Західної Європи // Рідна школа. – 2005. – № 9-10. – C. 75-78.

10. Литова З. Деловые игры в школе // Школьные технологии. – 2000. - №1. – С. 190-196.

11. Луцевич Д.Д., Березан О.В. Конспект-довідник з хімії: [Посібник]. – К.: Вища шк., 1997. – 240 с.

12. Макареня А.А. Методология химии: Пособие для учителя / А.А. Макареня, В.Л. Обухов. – М.: Просвещение, 1985. – 160 с.

13. Максимов О.С. Педагогічна технологія: історійко-методологічний аналіз // Біологія і хімія шк. – 2001. – № 1. – С. 7-12.

14. Общая методика обучения химии / Под ред. Л.А.Цветкова. – М.: Просвещение, 1985. – 124 с.

15. Остапчук У. Застосування сучасних освітніх технологій// Математика в школі. – 2004. – № 8. – С.11-17.

16. Павлова Н.С. Обучающие игры на уроках химии // Химия в школе, № 6, 2000. – с.35.

17. Практичні роботи з хімії: Навч. посіб. Для учнів 8 – 11 кл. серед. навч. закладів / І.І.Базелюк, Н.М.Буринська, Л.П.Величко, Л.А.Липова; За ред.. Н.М.Буринської. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 1998. – 224 с.

18. Приходько А. Де шукати витоки сучасних освітніх технологій?// Рідна школа. – 2005. – № 7. – C. 52-55.

19. Пультер С. До питання впровадження нових освітніх технологій у середній та вищій школі // Дивослово. – 2005. – № 3. – C. 2-4.

20. Сучасні методики викладання хімії в школі / Уклад. К.М. Задорожній. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 188 с.

21. Урок окончен – занятия продолжаются: Внеклассная работа по химии / Э.Г.Злотников, Л.В. Махова, Т.А.Веселова и др. Под ред. Э.Г. Злотникова. – М.: Просвещение, 1992. – 160 с.

22. Цветков Л.А. Преподавние органической химии в средней школе. – М.: Просвещение, 1988. – 240 с.

23. Шаповалов А.І. Методика розв’язування задач з хімії. К.: Генеза. – 1989.

24. Ширикова О.И., Коробейникова Л.А. Ролевые игры на уроках химии. // Химия в школе. – 1991. – №3. – С. 31-36.

25. Яковлев Н.М., Сохор А.М. Методика и техника урока в школе: В помощь начинающему учителю. – М.: Просвещение, 1985. – 265 с.

26. Буджак Т.В. Метод проектів як педагогічна технологія // Біологія і хімія в школі. – 2001. – № 1. – С. 3-4.

27. Лобанова Н.Е. Метод проектов в практике обучения // Химия в шк. – 2005. – № 4. – С.9-11.

28. Петухова Б.В., Рыбникова О.Е., Петухов А.А. Метод проектов как средство повышения мотивации учащихся к учёбе // Химия: методика преподавания. – 2004. – № 5. – С. 68-71.

29. Хуртенко Л.О. Метод проектів у навчанні хімії // Біологія і хімія в школі. – 2005. – № 2. – С.32-34.

30. Безрукова Н.П., Сиромятников А.А., Безруков А.А. Возможности использования современных информационных технологий в преподавании тем «Химическая связь» и «Производство чугуна и стали» школьного курса химии. – Матеріали VIII Межд. конф.-виставки «Информационные технологи в образовании». – Москва, 1998. – С.18-19.

31. http://www.chemistry.ssu.samara.ru/chem5/n24.htm

32. http://www.alhimik.ru/read/grosse14.html

33.http://www.dopomoha.kiev.ua/tersprav/doc5/g16_5.htm 34.http://schoolchemistry.by.ru.

35. http://www.chemistry.ru

36. http://hemi.wallst.ru.

37. http://www.theodoregray.com/PeriodicTable/

38. http://him.1september.ru/urok/

Додаток А

ПРИКЛАД «ОПОРНИХ ЗНАНЬ» ЗА КОМБІНОВАНОЮ СИСТЕМОЮ М.П.ГУЗИКА

Тема уроку: «Основні положення теорії хімічної будови О.М.Бутлерова. Хімічна будова як порядок сполучення і взаємного впливу атомів у молекулах. Утворення зв’язків у сполуках Карбону. Ізомерія»

1. Теорія хімічної будови речовин розкриває закономірності і порядок зв’язків атомів один з одним у молекулах.

2. Атоми в молекулах сполучаються згідно їх валентності. Карбон у органічних сполуках чотирьохвалентний.

3. Властивості речовин визначаються кількістю і видами атомів, які входять до складу їх молекул, послідовністю сполучення атомів і взаємним впливом один на одного.

Порівняйте дві структури, які мають молекулярну формулу С₂Н₆О:

Н₃С – СН₂ – ОН

(етиловий спирт, рідина, t_кип = 78 ⁰С);

Н₃С – О – СН₃

(диметиловий етер, газ, t_кип = -24 ⁰С).

4. Речовини, які мають однаковий кількісний і якісний склад молекул, але відрізняються за своєю будовою і властивостями, називаються ізомерами. Наприклад, бутан та ізобутан мають молекулярну формулу С₄Н₁₀, але для першого властива температури кипіння 0,5 ⁰С, а для другого – 11,7 ⁰С (дивись малюнок у підручнику).

5. Здатність атомів Карбону з’єднуватися в різному порядку один з одним і з атомами інших елементів обумовлює явище ізомерії.

6. Карбон утворює ланцюги трьох видів: нерозгалужені, розгалужені і замкнені (циклічні).

7. Ізомерія розділяється на структурну і просторову.

8. Структурна ізомерія обумовлюється здатністю атомів, що входять до складу молекул певних органічних речовин, сполучатися один з одним у різній послідовності. Структурні ізомери мають однаковий склад молекул, але відрізняються порядком сполучення атомів у молекулі, тобто хімічною будовою.

9. Просторова ізомерія обумовлюється різним розташуванням атомів і груп атомів у просторі.

10. Структурна ізомерія розділяється на ізомерію ланцюга (ізомерію карбонового скелета) та ізомерію положення (ізомерія положення замісників, кратних зв’язків).

11. Просторова ізомерія буває геометрична або цис-транс-ізомерія.

12. Вид ізомерії, пов'язаний із зміною будови карбонового ланцюга, називається ізомерією ланцюга або ізомерією карбонового скелета. Наприклад, для пентану С₅Н₁₂ характерна ізомерія карбонового ланцюга (див. малюнок у підручнику).

13. Вид ізомерії, який пов'язаний із місцем розташування атомів і груп атомів (галогенів, гідроксигруп тощо), що заміщують атоми Гідрогену в карбоновому ланцюгу, називається ізомерією положення. Наприклад, для пропанолу характерна ізомерія положення гідроксигрупи:

Н₃С – СН₂ – СН₂ – ОН

ізомер пропанолу,

в молекулі якого гідроксогрупа сполучена з першим атомом Карбону,

(t_кип = 97 ⁰С ).

Н₃С – СН –– СН₂ – ОН



ОН

ізомер пропанолу,

в молекулі якого гідроксогрупа сполучена з другим атомом Карбону,

(t_кип = 82,5 ⁰С ).

14. Атоми Карбону можуть сполучатися один з одним одинарними, подвійними і потрійними зв’язками:

Н₃С – СН₂ – СН₃

пропан С₃Н₈ (t_кип = 42 ⁰С )

атоми Карбону з’єднані лише одинарними зв’язками.

Н₂С = СН – СН₃

пропен С₃Н₆ (t_кип = 48 ⁰С )

у карбоновому ланцюзі має місце один подвійний зв’язок

НС ≡ С – СН₃

пропин С₃Н₄ (t_кип = 23 ⁰С )

у карбоновому ланцюзі має місце один потрійний зв’язок

Додаток Б

ПРИКЛАД ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИХ ПРОГРАМ УРОКУ ЗА КОМБІНОВАНОЮ СИСТЕМОЮ М.П.ГУЗИКА

Тема уроку: «Порядок з’єднання атомів у молекули відповідно до валентності атомів. Типи карбонових ланцюгів. Структурні формули»

Програма «А»

1. Зробіть кулестрижневі моделі молекул, які мають такий склад: а) С₄Н₈; б) С₄Н₁₀; в) С₄Н₁₀О_. Напишіть структурні формули цих речовин.

Зазначте типи карбонових ланцюгів, які притаманні молекулам відповідного складу. Що відбувається зі зв’язками між атомами в молекулах при перебудові карбонових ланцюгів? Чи можуть відбуватися ці перебудови без витрат енергії? Свою відповідь мотивуйте.

Продемонструйте на цьому матеріалі можливість молекул перебудовуватися, змінюватися.

2. Розв’яжіть задачу: встановіть молекулярну і структурну формули молекул речовини, якщо в ній міститься 16,4% Карбону, 3,2% Гідрогену, 81,4% йоду. Відносна густина цієї сполуки у газовому стані за воднем становить 78.

Програма «В»

1. Зробіть кулестрижневі моделі молекул, які мають наступні структурні формули:

а) Н₃С – СН₂ – СН₂ – СН₃;

б) Н₂С = СН – СН₃;

в) Н₃С – СН – СН₃;



СН₃

г) Н₂С – СН₂

\ /

СН₂

Зазначте типи карбонових ланцюгів у цих молекулах. Запишіть молекулярні формули всіх сполук і порівняйте їх: а) за числом і видом атомів, що входять до їх складу; б) за числом ковалентних зв’язків між сусідніми атомами Карбону; в) за типом карбонового скелету.

Виходячи із даних порівняння, зробіть висновок: а) чим відрізняються один від одного ізомери; б) на скільки зменшується кількість атомів Гідрогену в молекулі за появи подвійного зв’язку?

2. Розв’яжіть задачу: виведіть молекулярну формулу речовини, в якій масова частка Карбону складає 0,8275 (або 82,75%), Гідрогену – 0,1725 (або 17,25%). Відносна густина речовини за повітрям дорівнює 2. Скільки ізомерів мають той самий склад молекул?

Програма «С»

1. Зробіть кулестрижневі моделі чотирьохатомного карбонового зв’язку: а) нерозгалуженого; б) розгалуженого; в) замкнутого (циклічного). Приєднайте до вільних валентностей Карбону кульки, які символізують атоми Гідрогену. Запишіть молекулярні і структурні формули сполук, моделі молекул яких ви зробили.

2. Дайте відповіді на запитання: а) що потрібно враховувати при визначенні порядку з’єднання атомів у молекули; б) яку валентність виявляє Карбон у молекулах органічних сполук; в) які типи карбонового зв’язку вам відомі?

3. Розв’яжіть задачу: масові частки Карбону і Гідрогену в молекулі органічної сполуки відповідно дорівнюють 0,8275 (або 82,75%) і 0,1725 (або 17,25%). Відносна її густина за воднем дорівнює 29. На підставі цих даних знайдіть молекулярну формулу сполуки.

Додаток В