Практичне заняття № 4 подовження приголосних звуків в українській мові

Мета: Опанувати фонетичний процес подовження приголосних сучасної української мови.

 Основні знання, які студенти повинні набути, вивчаючи тему:

Знати причини, характер і закономірності виникнення подовжених приголосних.

 Основні вміння, які студенти повинні набути, опановуючи тему:

Уміти визначати тип подовження у слові й теоретично пояснювати збільшення тривалості звуків у відповідних фонетичних умовах.

Завдання

Підготувати відповіді на такі питання:

1. Теоретично обґрунтувати подовження звуків як фонетичний процес сучасної української мови.

2. З’ясувати:

   1. подовження приголосних на межі морфем;

   2. подовження палаталізованих приголосних між голосними внаслідок уподібнення.

3. Охарактеризувати можливі випадки подовження у вимові та передачу їх на письмі.

4. Подовження приголосних у словах іншомовного походження:

   1. у власних назвах;

   2. у загальних назвах.

5. Особливості реалізації фонем у подовжених звуках.

6. Порівняти характеристику подовження приголосних у шкільному підручнику та підручниках для вищих навчальних закладів (у викладі М.А. Жовтобрюха, В.В. Ло­боди, Н.І. Тоцької).

Література

Основна:

1. Сучасна українська літературна мова: Підручник / А.П. Грищенко, Л.І. Мацько, М.Я. Плющ та ін.; За ред. А.П. Грищенка. – 3-тє вид., допов. – К.: Вища шк., 2002. – С.38-39.

2. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М.Я. Плющ, С.П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін.; За ред. М.Я. Плющ. – 3-тє вид., стер. – К.: Вища шк., 2001. – С.39-42.

3. Ющук і.П. Українська мова. – к.: Либідь, 2004. – с.114-118.

4. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За ред. І.К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – С.148-184.

5. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – Ч.1. – К.: Вища шк., 1972.– С.121-123.

6. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія. – К.: Вища шк., 1981. – С.60-95.

7. Український правопис / АН України, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут української мови. – 4-те вид., випр. й доп. – К.: Наук. думка, 1993. – С.21-23.

Додаткова:

 Підручники та посібники

1. Плющ Н., Бас-Кононенко О., Дудник З., Зубань О. Сучасна українська літературна мова: Навч. посібник для студентів-філологів. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2002. – 173 с.

2. Івченко м.П. Сучасна українська літературна мова. – к.: Вид-во кду, 1961. – с.188-190.

3. Волох о.Т., Чемерисов м.Т., Чернов є.І. Сучасна українська літературна мова. – к.: Вища шк., 1976. – с.24.

 Виконати письмово:

1. Об’єднайте слова в групи за одним критерієм подовження приголосних:

Роз…бороє…ня, Приамур…я, зран…я, стат…ей, воз…’єднан…я, семиріч…я, Прус…ія, Бок…ач…о, Міс…іс…іп…і, Поволж…я, стат…я, сут…євий, тін…ю, піч…ю, матір…ю, Він…ич…ина, Прибайкал…я, знан…ь, облич…, незрівня′н…ий, міськ…ом, військ…омат, гет…о, вет…о, нет…о, ел…ін, повноголос…я, від…зеркален…я, зіл…яти, с…авці, неска′зан…ий, л…єте, ател…є, радіст…ю. чест…ю, жовч…ю, сухожил…я, навман…я, священ…ик, буквен…ий, л…яний, дзвін…иця, божествен…ий, вікон…иця, числен…ий, шален…ий, скажен…ість, мислен…ий, інтермец…о, барок…о, шерст…ю, вогне′н…ий, незнан…ий, під…аш…я, спросон…я, кім…ерійці.

2. Запишіть їх фонетичною і фонематичною транскрипцією; усно проаналізувати тип подовження та особливості реалізації фонем у подовжених звуках.

3. Доберіть із текстів художньої літератури диктант (230-250 слів) до лінгвістичної теми “Подовження приголосних”.

4. Підкресліть усі слова, де є подовжені звуки, й охарактеризуйте тип подовження.

 Зразок виконання

1. Зрання, спросоння, навмання – це слова, що об’єднуються за одним типом подовження м’яких приголосних між голосними в прислівниках. Подовження виникло в результаті історичного процесу уподібнення за місцем і способом творення.

2. ׀ зран′н′а ׀ [зра'∙н′: ∙а]; ׀ спросон′н′а ׀ [спросо'∙н′: ∙а]; ׀ навман′н′а ׀ [на ׀ўма∙н′: ∙а'].

3. Осінній сум

Листя без дерев не може жити.

Зірвавшись з гілля, воно пливе в повітрі перший і останній раз. І хто знає, який закон тут більше діє. Закон тяжіння чи закон умирання.

Чи не тому осіння пора в людському серці породжує сум. І все ж не обминайте, люди, осінньої журливої краси падолисту. Йдіть до лісу, у парк, станьте під кронами дерев, подивіться на тихе згасання пожовклого листу. І миттєво з’явиться розуміння, ви згадаєте свою весну і літо, подумаєте й про власну осінь.

До дерев, що струшують листя, через півроку прийде весна. Вони всі вже зараз у зав’язі. Та, непомітні сьогодні, бруньки перенесуть лиху зиму і лютування морозів. І, коли повіє весною, вдарять зелом у небо так, що можна лише дивуватися незбагненній силі життя.

А до нас не повертаються весни... Ні! Тож не сидіть в осінні дні дома. Ідіть у гущавинну сутінь дерев, убирайте у свою душу терпкий запах опалого осіннього буття. Може, від усього баченого і пережитого ви станете мудрішими. Зближення з природою робить нас кращими, добрішими, ніби відбувається очищення душі.

Стою поміж стрункостанних кленів та осокорів. Тихо кружляє в повітрі, падає вогненне листя, і стелиться по землі золоте струмування, тихо торкаючись ваших ніг... (Цюпа І. Дорогами життя / Твори. – К.: Молода гвардія, 1976. – С.123-124).

 Методичні поради:

1. Текст диктанту скомпонувати так, щоб він містив не менше 20 слів із подовженням різного типу.

2. Текст обов’язково паспортизувати: указати автора, назву твору, місто, видавництво, рік видання, сторінки.

3. Для зручності аналізу й перевірки домашнього завдання краще оформити диктант на окремому стандартному аркуші паперу.