8. Античний Рим: економічні причини розквіту й занепаду

Виділяють три етапи розвитку Римської держа­ви: 1- царський (VIII - VI ст. до н. е.); 2 - республіканський (509 - 31 рр.до н.е.); 3 - імператорський (31р. до н.е. - 476р. н.е.).

На 1 етапі вирішальна роль в економічному житті належала землеробству. Високого рівня розвитку набуло ремесло, розвивалась зовнішня торгівля з Пів­денною Італією, Сицилією, Афінами, Карфагеном. У VII - VI ст. до н.е. відбули­ся розлад родового ладу і формування рабовласницьких відносин. Соціальний розвиток визначався відносинами між патриціями і плебеями. Майнова дифере­нціація зумовила появу інших залежних людей - клієнтів.

Протягом VI - III ст. до н.е. у Стародавньому Римі склалося рабовласницьке суспільство. Рабство мало патріархальний характер, було переважно домашнім, борговим, спадковим. Головною виробничою силою було вільне населення.

У I ст. до н.е. Рим перетворився на світову державу від Атлантичного оке­ану на Заході до Тигру і Євфрату на Сході. II - I ст. до н.е. характеризується як розквіт римського рабовласницького господарства в його класичній формі. Раби були основною виробничою силою у всіх галузях господарства. Переважало приватне рабовласництво, державне було незначним.

Кінець республіки ( I ст. до н.е.) - це період громадянських війн, занепаду сільського господарства, особливо в Італії. Подоланням цього занепаду, а також найвищим рівнем розвитку характеризуються I - III ст. н.е. Відбулися позитивні зміни в агротехніці. Розширилися посівні площі, вдосконавлювалися знаряддя праці, застосовувалося штучне зрошення. Іригаційна система давала можливість збирати 2 - 3 урожаї на рік. Розвивалась культура садіння, підживлення, прище­плення.

У II ст. до н.е. - II ст. н.е. високотоварними були маєтки, які спеціалізува­лися на вирощуванні однієї культури, призначеної для ринку.

З I ст. до н.е. в ремеслі відбулися глибокі структурні зміни. Розпочалося будівництво громадських споруд (Колізей в Ри­мі), розкішних палаців знаті, лазень, водогонів, шосейних шляхів. Розвивалося суднобудування.

У добу пізньої Римської імперії (III - V ст. н.е.) господарство занепало і прийшло до кризового стану. Визначальним стали розклад античної власності, поступова втрата рабством свого виробничого значення, натуралізація і аграризація економіки, послаблення економічних позицій міст, дестабілізація грошової системи, посилення фіскального гніту. Не припинялись народні повс­тання. Натиск варварів постійно посилювався і загрожував романському світу. Східна і Західна частини імперії роз'єдналися. У 476 р. н.е. Західна Римська ім­перія перестала існувати.

9. Економічна думка античного світу

Мислителі Давньої Греції і Давнього Риму прагнули визначити принципи й методи організації та управління господарством рабовласників. Учення про його організацію називали економією, а про управління державою - політикою.

Економічна думка Стародавньої Греції досягла своєї вершини у творах Арістотеля (384 - 322 рр. до н.е.) - найвидатнішого мислителя давнини. Він був прихильником натурального рабовласницького господарства з дрібною торгівлею. Проте оскільки в Греції існувало товарне виробництво, Арістотель досліджував товарно-грошові відносини і зробив це найглибше серед античних мислителів.

Вважаючи натуральне господарство основою економіки, Аристотель повертає увагу на професійний поділ праці (землероби, ремісники, скотарі, торговці,воїни) і поділ праці на розумову і фізичну (найбільш привілейований і шанований вид занять у політичних діячів і філософів.

Варрон, Марк Теренцій, іноді Варро (Marcus Terentius Varro (116 - 27 рр. до н. е.) - римський вчений-енциклопедист і письменник. За місцем народження його іноді називають Варрон Реатінскім, щоб відрізнити від Варрона Атацінского. Авторитет Варрона як ученого і оригінального письменника вже за життя був незаперечним.

Філософські погляди Варрона еклектичні, він близький до киникам, стоїкам, піфагорейство. Вище благо, на його думку, повинна відповідати потребам душі і тіла.Чеснота визначається як провідне до благополуччя мистецтво життя, якому можна навчитися. Варрон був поборником старих римських звичаїв, проте ніколи не виступав в ролі непохитного захисника традицій. Він цінував справжню культуру незалежно від її зовнішньої форми.

Зазначимо, що теоретична економічна думка в Давньому Римі не набула та­кого розвитку, як у Давній Греції.