69,71. Особливості ринку монополістичної конкуренції.

Основними ознаками ринку монополістичної конкуренції виступають такі:1. Кожна фірма володіє відносно невеликою часткою всього ринку.2. Фірма має обмежений контроль над ринковою ціною.3. Майже неможливі таємні змови, узгоджені дії фірм з метою обмеження обсягу виробництва і штучного підвищення цін.4. Відсутність взаємної залежності між численними фірмами.5. Диференціація продукту.Головною відмінною ознакою монополістичної конкуренції є диференціація продукту (продукція фірм на монополістичному ринку близька, проте не повністю взаємозамінювана). Монополістична конкуренція широко розповсюджена в таких секторах економіки, як сфера послуг, роздрібна торгівля, виробництво предметів споживання. Продукти можуть диференціюватися за різноманітними параметрами. На ринку монополістичної конкуренції фірма обирає оптимальний обсяг випуску продукції за тим же сценарієм, що й у випадках з монополістичним та олігополістичним ринком. Бо вона мас можливість впливати на ціну зміною випуску продукту. Проте крива попиту, яка є ціноутворюючою, має більш пологий нахил, ніж на олігополістичному ринку.Крім цього, монополістична конкуренція породжує ще одну проблему, з якою не зустрічаються фірми на інших ринках. Господарська практика стверджує, що часто-густо марно витрачаються ресурси для виробництва множини практично ідентичних марок виробів. Чим більший сукупний ринок, тим менш коштовним виявляється забезпечення на ньому будь-якого заданого рівня різноманітності.У міру розвитку економіки і зростання багатства людей підвищення різноманітності стає більш ефективним, оскільки зростає попит на всі блага. В дуже бідній країні для задоволення попиту на багатьох ринках може виявитися досить продукції тільки одної (монопольної) фірми.Під час розширення споживчого попиту відкриваються можливості для надходження більшої кількості фірм, і ринкові структури еволюціонують у бік монополістичної конкуренції, забезпечуючи споживачам вигоди від різноманітності. Такого роду виграш може бути отриманий від використання переваг міжнародної торгівлі. 72. Сутність і класифікація витрат виробництва.

Оптимальний розмір собівартості продукції (тобто мінімум витрат виробництва) буде по-різному досягатись у короткостроковому та довгостроковому періодах.Короткостроковий період – це часовий проміжок, протягом якого фірма не в змозі змінити свої виробничі потужності. Впливати на хід і результативність виробництва вона може лише шляхом зміни інтенсивності їх використання. У цей період фірма може оперувати змінними факторами: кількістю праці, сировини, допоміжних матеріалів, палива.У короткостроковому періоді розглядаються постійні, змінні, загальні, середні та граничні витрати.Постійні витрати (TFC) – витрати, величина яких у короткостроковому періоді не залежить від обсягу виробництва. Їх іноді називають «накладними видатками». До постійних витрат відносяться витрати на утримання виробничих будівель, закупівлю устаткування, рентні платежі, відсоткові виплати за кредитами, зарплата управлінського персоналу, комунальні платежі, оренда, амортизація та ін. Ці витрати повинні фінансуватися навіть тоді, коли фірма нічого не виробляє.Змінні витрати (TVC) – витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Якщо продукція не виготовляється, то вони дорівнюють нулю. До змінних витрат відносяться витрати на придбання сировинних ресурсів, палива, енергії, оплата транспортних послуг, заробітної плати робітникам і службовцям. Загальні витрати збільшуються у міру збільшення обсягу виробництва. Постійні витрати можуть контролюватися лише в довгостроковому періоді та змінюються при зміні випуску продукції в короткостроковому періоді (постійні витрати оплачуються навіть тоді, коли продукція не випускається). Щоб визначити обсяг випуску продукції, керівникам фірм необхідно знати, як зростуть змінні витрати зі зміною випуску продукції. Для цього використовується аналіз витрат на одиницю продукції, які мають форму середніх постійних витрат, середніх змінних витрат і середніх загальних витрат. 73. Основні ринкові структури та їх загальна характеристика.

Економічні умови, в яких відбувається ринкова конку­ренція, називають ринковою структурою. Структура ринку визначається кількістю і розміром фірм, характером про­дукції, легкістю входження і виходу з конкретного ринку, доступністю ринкової інформації. Розглянемо основні типи ринкових структур: досконалу або чисту конкуренцію, чисту монополію, монополістичну конкуренцію, олігополію (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Основні типи ринкових структур [12, с. 246]

Структурна характеристика	Досконала конкуренція	Недосконала конкуренція
		Монопо­лістична конкуренція	Олігополія	Моно­полія
Число продавців Бар'єри входження Диференціа­ція продукції Приклади	Багато Немає Немає Сільське господарство; ринок акцій, які знаходяться у власності приватних осіб	Багато Немає Є Ресторани, аптеки	Мало Як правило, є Можлива Вироб­ництво автомо­білів, алюмінію	Один Немає (нема вход­ження) Немає (один продукт) Алмази, момен­тальна фото­графія

Досконала конкуренція

Досконала або чиста конкуренція - це ринкова ситуація, яка характеризується такими ознаками: велика кількість незначних ринкових агентів (як продавців, так і покупців); випуск однорідного продукту; повне знання ринкових цін і обсягів випуску продукції; висока мобільність ресурсів. Проаналізуємо ці ознаки.

Недосконала конкуренція — це згідно з економічною теорією така ситуація, в якій структура ринку не відповідає умовам для існування досконалої конкуренції. Розповсюдженою є наступна класифікація форм недосконалої конкуренції:

монополія, в якій існує тільки один продавець (наприклад, ринок газопостачання);

олігополія, в якій існує невелика кількість продавців (наприклад, ринок мобільних послуг);

монополістична конкуренція, в якій існує багато продавців, що виробляють схожі товари, які водночас дещо відрізняються (критерієм диференціації може бути навіть місце знаходження продавця);

монопсонія, в якій існує тільки один покупець (наприклад, ринок важкої зброї)

олігопсонія, в якій існує невелика кількість покупців

Також може існувати недосконала інформація на таких ринках, де інформація про ціни або товари є недостатньою, тобто ринкове середовище вважається непрозорим. 74. Прибуток – рушійна сила виробництва продукції.

Прибу́ток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. (англ. Profit) — чистий прибуток після сплати податків. Сума, на яку зріс власний капітал компанії за даний період в результаті діяльності цієї компанії.

Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта. Економічний зміст продукту Г — Т — Г’Прибуток — одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства та формування фондів грошових коштів підприємства. На операційну діяльність використовується близько 95 % прибутку. Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в таких рисах:— прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності— прагнення отримати прибуток сприяє ефективному розподілу та використанню ресурсів, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей.— прибуток є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення потреб суспільства, що зростають.Прибуток на капітал — найважливіша категорія ринкової економіки, складна багатогранні за своєю сутністю та конкретними формами вияву. 76. Фактори, що впливають на еластичність попиту.

Основними факторами, що впливають на цінову еластичність попиту є: 1) наявність якісних взаємозамінних товарів та рівень цін на них (чим більше таких замінників і чим нижчі ціни на них, тим еластичніший попит); 2) питома вага продукту в доходах споживача (чим важливіше місце посідає певний продукт у бюджеті споживача, тим вища еластичність попиту на нього за незмінності всіх інших умов); 3) тривалість періоду для здійснення вибору (чим довший період часу для прийняття рішень, тим еластичніший попит на товар); 4) тип товарів, зокрема їх поділ на предмети розкоші й товари широкого вжитку (попит на предмети розкоші переважно еластичний, на товари широкого вжитку — нееластичний).

Еластичність у випадку зміни ціни показує, яка зміна попиту у відсотках відбувається із зниженням ціни, наприклад, на 1%. Ця залежність виражається формулою:

Еп = (%DК) • (%DР),

де К - величина попиту, Р - ціна, %DК - відсоткова зміна К, %DР - відсоткова зміна Р.

Якщо індекс цін на споживчі товари становив 100 на початку року, а наприкінці року зріс до 105, то відсоткова зміна, або річний темп зміни інфляції, становитиме (5:100)=0,05, або 5%. Тому еластичність попиту залежно від зміни ціни матиме такий вигляд:

DК / К Р DК

Ер= = • ,

DР / Р К DР

тобто вона дорівнює зміні кількості, зумовленій одиничною зміною ціни (DК /DР ), помноженої на співвідношення ціни до кількості ( Р / К ).

Простіша формула еластичності, точніше, цінової еластичності така:

відсоткова зміна кількості товарів, на які є попит

Ер =

відсоткова зміна ціни

Відсоткові зміни визначають діленням величини зміни в ціні на початкову ціну та відповідних змін кількості товарів, на які відсоткова зміна зумовлює зменшення попиту, на ту кількість продукції, на яку спочатку був попит. Тому цю формулу можна записати так:

відсоткова зміна кількості товарів, на які є попит : зміни цін

Ер = відсоткова змінна ціни початкова ціна

Еластичність попиту залежно від зростання ціни переважно є від'ємною величиною. Це означає, що із зростанням ціни попит на товар зменшується.

Слід також виділити перехресну еластичність попиту, яка у випадку значної зміни ціни на один товар показує тенденцію зміни попиту споживачів від одного товару до іншого. Коефіцієнт такої еластичності показує певною мірою зміну попиту на один товар у відсотках залежно від зміни іншого товару на 1%.

Головними особливостями еластичності попиту на товар є зростання еластичності на нього а) із зростанням його замінників і наближенням їх якості (сукупності споживчих вартостей);

б) збільшення можливостей його використання. Водночас зниження еластичності попиту на товар відбувається із зростанням значущості потреб, які задовольняє цей товар, обмеженості доступу до нього, тривалості періоду існування товару та ін.

Аналогічно вимірюється еластичність пропозиції. Вона залежно від ціни є відсотковою зміною пропонованої кількості товарів внаслідок одновідсоткового зростання ціни. Переважно таке значення еластичності позитивне, оскільки вища ціна — стимул для виробників збільшувати випуск товарів. 77. Визначення обсягу виробництва конкурентною фірмою в короткостроковому періоді.

Як відомо, в своїй діяльності кожна фірма виділяє короткостроковий і довгостроковий періоди. В короткотерміновому часі фірма, володіючи незмінними виробничими потужностями, прагне максимі-зувати свої прибутки (або мінімізувати збитки), змінюючи обсяг виробництва продукції лише шляхом зміни кількості змінних ресурсів (сировини, праці).

Величину економічного прибутку (ПРек) визначають за формулами (10.2.) або (10.3):

ПРек=ВД-ВВ (10.2)

ПРек = (Ц-сВВ) х К (10.3)

Є два підходи щодо визначення рівня виробництва, при якому конкурентна фірма буде одержувати максимальний прибуток чи мінімальні збитки. Перший - це порівняння валового доходу з валовими витратами, другий - порівняння граничного доходу з граничними витратами.

Принцип порівняння валового доходу і валових витрат

Розгляд першого підходу дозволяє з'ясувати, що чисто конкурентна фірма в короткотерміновому періоді одержуватиме прибутки при таких обсягах виробництва, при яких її валовий дохід буде більшим за валові витрати (графік 10-3). Це обсяги виробництва, які знаходяться в межах від Я"1 до А2.

Обсяги виробництва К і К2 є критичними для фірми: фірма не одержить економічного прибутку, оскільки при цих обсягах виробництва ВД - ВВ, але одержуватиме нормальний прибуток, який є складовою валових витрат. І збитковими для фірми будуть обсяги виробництва, для яких валовий дохід є меншим за валові витрати. Це обсяги виробництва від 0 до К1 і більше, ніж ІС. Знаючи для кожного обсягу виробництва Його валові витрати і валовий дохід, фірма може визначити той єдиний обсяг виробництва, при якому одержить максимальний прибуток. Обсяг виробництва, при якому валовий дохід більший за валові витрати на найбільшу величину, є тим оптимальним обсягом випуску (Ко), при якому максимізується прибуток:

Ко9 ВД > ВВ на максимальну величину (16.4)

В короткотерміновому періоді може виникнути ситуація, коли фірма може мінімізувати свої збитки лише шляхом припинення виробництва (графік 10-5). Це рішення необхідне тоді, коли при всіх можливих обсягах виробництва валовий дохід є меншим за змінні витрати:

для всіх К, ВД < ЗВ (10.6)

При припиненні виробництва мінімальні збитки становитимуть величину постійних витрат. Якби за таких умов, коли змінні витрати перевищують валовий дохід, фірма продовжувала би випускати продукцію, її збитки були би більшими від величини постійних витрат.

Отже, умовою виробництва в короткостроковому періоді є наявність обсягів випуску продукту на фірмі, для яких валовий дохід е більший за змінні витрати.