58. Виробнича функція та її властивості.

Виробнича функція показує залежність між максимально можливим обсягом ви-пуску продукції (Q) та обсягом ресурсів (X), що для цього використовуються:

Q = f(x1, x2,………….. xn).

Якщо весь спектр комбінацій факторів виробництва прийняти як витрати праці (L) і капіталу (К), то виробнича функція може бути визначена так:

Q = f(L, K),

де Q — максимальний обсяг продукції, що виробляється за даною технологією (дано-го співвідношення праці та капіталу).

Виробнича функція в короткостроковому періоді (так звана однофакторна) ві-дображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосованих інших виробни-чих факторів. Так, крива ТРL на рис. 14.1, а) є прикладом однофакторної виробничої функції Q = f(L). Залежно ж від кількості змінних факторів виробнича функція може бути визначена і як дво- та багатофакторна.

Функціональна залежність може бути подана в табличній, графічній та аналітич-ній формах.

Розглянемо приклад двофакторної моделі. Знайдемо всі можливі варіанти спів-відношення праці і капіталу для виробництва, припустимо 30 одиниць умовного про-дукту.

Для однорідних виробничих функцій існує три типи віддачі від масштабу вироб-ництва:

1.         Якщо ступінь однорідності дорівнює 1, то віддача від масштабу постійна. У цьому випадку випуск продукції збільшується в стільки ж разів, у скільки разів збіль-шений видаток кожного ресурсу.

2.         Якщо ступінь однорідності менше 1, то має місце спадна віддача від масштабу. У цьому випадку обсяг випуску продукції збільшується в меншу кількість разів по-рівняно зі збільшенням видатків ресурсів.

3.         Якщо ступінь однорідності більше 1, то має місце зростаюча віддача від масш-табу. У цьому випадку обсяг випуску збільшується в більшу кількість разів порівня-но зі збільшенням видатків ресурсів.

51. Нормальний прибуток. Підприємницький доход, його використання. 52. Еластичність пропозиції та її різновиди. 53. Сукупна та гранична корисність. 54. Бюджетні обмеження, лінія можливостей споживача.

вибір споживача залежить не тільки від його уподобань і переваг, а й від бюджету.

Бюджет — це кількість грошей, яка доступна споживачеві для витрат у певний період часу. Дохід споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни товарів) визначають бюджетні обмеження споживача. Для аналізу впливу бюджетних обмежень на вибір споживача введемо деякі обмеження:

1. Весь дохід споживач витрачає тільки на придбання товарів X та У (наприклад, котлети та пиріжки).

2. Споживач не робить заощаджень та не залучає до витрат попередні заощадження.

3. Споживач не дає та не бере кредити.

У цьому випадку дохід споживача (І) дорівнюватиме всім його витратам:

І = РлХ + РгУ, (3.2)

де Рх і Ру — ціни відповідних благ, наприклад, булочки і молока.

За рівнянням (3.2) можна визначити набори товарів X та У, для придбання яких споживач витратить однакові кошти. За умови, що І = 20 грн., Рх= 1 грн., а Ру= 2 грн., варіанти можливих наборів наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Набори товарів, що можуть бути придбані

за певних бюджетних обмежень

Цю залежність можна подати графічно (рис. 3.10).

Лінія бюджетних обмежень — це всі ті набори товарів X та У, які бюджет споживача дає змогу йому придбати. Якщо споживач захоче придбати набір, що відповідає координатам точки N7, то бюджет не дозволить йому цього зробити; якщо він зупиниться на наборі N8, то не витратить усі кошти, що у нього є.

Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення:

MRS = AY/АХ = -Px/Py.

Чим крутіша лінія бюджетного обмеження, тим більшою кількістю товару У треба пожертвувати для отримання додаткової

одиниці товару X.

Вплив змін доходу та цін на положення лінії бюджетних обмежень. Зміна доходу та цін на товари змінює положення лінії бюджетного обмеження. Якщо збільшується дохід, то крива пересувається вправо, а якщо дохід зменшується — то вліво. При цьому кут нахилу лінії залишається незмінним. Навпаки, якщо змінюється ціна на продукт, то це призводить до зміни кута нахилу лінії: він збільшується при зростанні цін на товар X та зниженні цін на товар У і зменшується, якщо на ринку складається протилежна ситуація (рис. 3.11).

55. Чинники зміщення кривих попиту. 56. Теорія граничної корисності. Парадокс вартості. 57. Ефект доходу і ефект заміщення нормального блага. 58. Виробнича функція та її властивості. 59. Аналіз кривих індиферентності. Бюджетна пряма. 60. Поясніть різницю між зміною попиту і зміною обсягу попиту. 61. Еластичність попиту, її різновиди та способи розрахунку.

Еластичність попиту за доходом розраховується як співвідношення відносної зміни попиту та відносної зміни доходу споживача (I).

На рис. 1 показано підвищення попиту (переміщення кривої вправо) на ∆Х (Х₂ – Х₁), що викликане зростанням доходу на ∆І (І₁ - І₂). У такому випадку еластичність попиту за доходами дорівнює:

Е₁ (∆Х / Х) : (∆І / І)

Еластичність попиту за доходами може приймати різні значення: Е₁ > 0 — для нормальних товарів; Е₁ > 1 — для предметів розкоші; Е₁ < 0—для неякісних товарів. У випадку нульової еластичності попиту за доходами споживання даного товару взагалі не залежить від рівня доходу споживача (сіль).

Ціни на інші суміжні товари (Р_У) також впливають на попит, і силу такого впливу показує коефіцієнт перехресної еластичності попиту, що показує відсоткову зміну обсягу придбаних товарів X залежно від одновідсоткової зміни ціни будь-якого товару Ү:

Е _с = (∆Х / Х): (∆Р_Ү / Р_Ү).

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності має додатне значення, то із підвищенням ціни на товар У зростає попит на товар X. Відповідна залежність характерна для товарів-субститутів. Взаємозамінність різних сортів ковбаси достатньо висока, тому навіть невелике збільшення цін на один із них призведе до різкого підвищення попиту на інший.

Для комплементарних товарів характерне від'ємне значення коефіцієнта перехресної еластичності попиту (залежність між цінами на бензин та попитом на автомобілі, цінами на електроенергію та попитом на електричні плити, електрообігрівачі).

Коефіцієнт еластичності попиту набуватиме нульових значень для благ, які зовсім не пов'язані між собою.

Еластичність пропозиції за ціною — це співвідношення між відносною зміною пропозиції та відносною зміною ціни:

Е_р = (∆S/S) : (∆Р/Р).

Із визначення закону пропозиції (зростання пропозиції при підвищенні ціни) випливає, що значення коефіцієнта еластичності пропозиції за ціною завжди буде додатним.

Аналогічно до обчислення коефіцієнта еластичності пропозиції за ціною можна розрахувати низку інших показників, що показують еластичність пропозиції за деякими іншими факторами, що впливають на неї.

62. Об’єкти, суб’єкти та методологія мікроекономіки. 63. Ринок капіталу. Ринок капіталів – це частина фінансового ринку, де форму­ються попит і пропозиція в основному на середньо- і довго­строковий позиковий капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом угоди є наданий у позику грошовий капі­тал і де формуються попит і пропозиція на нього [4,5].

Позиковий капітал - це кошти, віддані в позику під певний відсоток за умови повернення. Формою руху позикового капіталу є кредит. Основним його джерелом служать кошти, що вивільняються в процесі відтво­рення: амортизаційні фонди підприємств, частина оборотного капіталу в грошовій формі, прибуток, що йде на відновлення і розширення виробництва, грошові доходи і заощадження всіх верств населення. На ринку капіталів кредити надаються на термін понад рік.

Ринок капіталів сприяє зростанню виробництва і збільшенню товарообігу, руху капіталів усередині країни, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, відновленню основного капіталу. Економічна роль цього ринку полягає в його спроможності об'єднати дрібні, розрізнені кошти й у такий спосіб активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва та капіталу.

З функціональної точки зору ринок капіталів — це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення процесу відтворення; з інституційної точки зору цей сегмент фінансового ринку виступає як сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, через які рухається позиковий і акціонерний капітал.

Таким чином, ринок капіталів — це складова частина фінансового ринку, що розпадається на ринок цінних паперів термін обертання яких перевищує 1 рік (фондовий ринок) і ринок середньо- і довгострокових банківських кредитів. Ринок капіталів є також найважливішим джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів для уряду, корпорацій і банків. Якщо грошовий ринок надає високоліквідні кошти в основному для задоволення короткострокових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах. Він охоплює оборот позикового і банківського капіталів, комерційного і банківського кредитів, а також функціонування кредитних аукціонів.

Таким чином, ринок капіталу забезпечує платоспроможність фінансової системи, максимальне узгодження загальногосподарських процесів нагромадження та інвестування 64. Межа виробничих можливостей.

Межа виробничих можливостей (МВМ). Графік, що характеризує набір товарів, які можуть бути вироблені економікою. Для простоти аналізу цей набір зменшується до двох товарів, один з яких відкладається по горизонтальній, а інший — по вертикальній осі. Точка на межі показуватиме співвідношення між виробництвом цих двох товарів. Точки не можуть лежати праворуч від межі, оскільки економіка не може вийти за МВМ. Точки, які перебувають всередині від межі, показують, що економіка працює неефективно, оскільки ресурси не використовуються належним чином або використовуються застарілі технології і організація праці.

Якщо ресурси землі, робочої сили і капіталу обмежені, то це означає, що в усякій даний момент існує межа виробничих можливостей, виробничого потенціалу суспільства. У певний момент часу країна може виробляти лише певну кількість зерна, хліба, телевізорів, верстатів, палива. Якщо ми хочемо збільшити кількість одного продукту, то це можливо лише за рахунок зменшення виробництва іншого продукту. П. Самуельсон називає цю обмеженість виробничого потенціалу країни межею виробничих можливостей. Межа виробничих можливостей відбиває максимальні кількості продуктів і послуг, які можуть одночасно вироблятися за даних ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються. Розглянемо цей аспект проблеми на такому прикладі. Економіка виробляє два великих і протилежних за функціональним призначенням типи продуктів: споживчі блага (СБ) та інвестиційні ресурси (ІР). Припустимо, наша економіка витрачає всі ресурси на виробництво споживчих благ. Але існує деяка максимальна кількість споживчих благ, що їх можна виробляти протягом року. Наприклад, 5 млрд одиниць різноманітних споживчих благ (їжа, взуття, телевізори, легкові автомобілі, квартири тощо) — максимальна кількість, що їх може виробити економіка країни за існуючих технологій і ресурсів.

Будь-якій людині добре відома ситуація зміни ціни на який-небудь товар. Це відбувається постійно, з різних причин. Зміна ціни на товари перш за все зачіпає добробут споживача: коли ціна на товар, який ми купуємо підвищується - добробут споживача знижується, і навпаки. У своїй роботі я розглянула те, як поведе себе раціональний споживач [1], у створенні кризової ситуації (після зниження або підвищення ціни на товар). Приміром витратить чи він все вивільнені кошти після зниження ціни (виникає ефект доходу) на придбання цього ж товару або поведе себе вже по-іншому, тобто виникне ефект заміни. Теорія ефекту доходу і ефекту заміни актуальні зараз як ніколи. Адже недавня реформа по монетизації пільг, проведена в Росії, є не що інше як практичне застосування теорії ефекту доходу і ефекту заміни. У третьому розділі своєї курсової я звертаюся до цієї проблеми на прикладі США, де на початку 90х років була притвору в життя програма повернення податків, причому досить успішно, головна мета - зниження споживання бензину була досягнута, а значить програму можна вважати вдалою. Тут проглядається чітка аналогія з реформою про монетизацію пільг, використовується той же принцип - принцип повернення або компенсації. Моя курсова побудована таким чином, що перші дві глави дають повне теоретичне уявлення про ефект заміни і ефект доходу з точок зору двох вчених: Дж. Хікса і Е. Слуцького. Третя глава повністю присвячена практичному застосуванню теорій. Метою моєї курсової є детальний розгляд ефекту заміни і ефекту доходу, алгебраїчного рівняння виведення Слуцького, і співвідношення теорії з цих питань з практикою, тобто реальним життям, реальною політикою держави. Спочатку з'ясуємо що являє собою ефект доходу і ефект заміщення.