12. Філософські погляди г. Гегеля:

а) Г. Гегель як представник об’єктивного ідеалізму;

Гегель Георг-Вільгельм-Фрідріх (1770-1831) - представник німецької класичної філософіі, творець всеосяжної сис-ми ф-фії, яка охопила усі сфери людського знання, фундатор найбільш розгорнутої і обгрунтованної сис-ми ідеалістичной діалектики. Основу його філософської системи складають дві домінуючі ідеї: а) переосмислення розсудку й розуму; б) розуміння ідеї (істини) як системи знання, що породжує себе в процесі розвитку. Гегель – творець об’єктивного ідеалізму. Він виходив з того, що в основі світу лежить духовний початок, абсолютна ідея.

Гегель вніс величезний вклад у розробку навчання про діалектику. Він висунув ідею всебічного розвитку, сформулював основні закони діалектики. Гегель уперше представив весь природний, історичний і духовний світ у виді процесу, тобто в безперервному русі, зміні і розвитку і зробив спробу розкрити внутрішній зв’язок цього руху і розвитку. Гегель відкинув навчання Канта  про непізнаваність світу.

У природі речей немає ніяких нездоланних перешкод для пізнання. Гегель – об'єктивний ідеаліст. Він сам називав свою філософськусистему “абсолютним ідеалізмом. Він намагався охопити весьприродний і духовний світ єдиним поняттям. Таким вихідним поняттямгегелівської системи є “абсолютна ідея”. “Абсолютна ідея” – церозум, це субстанція світу. У системі абсолютного ідеалізма Гегелякатегорія “істина” набула значення логічної субстанції світу –“абсолютної істини”.

б) Діалектичний метод Гегеля

Гегель виділяє три сходинки діалектичного методу, які діють у розвитку як загальнолюдського, так і індивідуального мислення і проявляються у кожному конкретному пізнавальному аналізі, утворюючи при цьому потрійну єдність. Першою сходинкою "логічного" діалектичного методу, на думку Гегеля, є розсудок. Розсудковий – це підлеглий, але необхідний бік діалектичного мислення. Другою сходинкою діалектичного методу у Гегеля є негативний розум як проміжний етап між розсудком та розумом. Третя сходинка – спекулятивний розум, якого не спроможне досягти мислення, спрямоване на кінечні природні речі. Саме в цьому останньому вияві діалектика як метод, на думку Гегеля, досягає найвищої зрілості. Позиція Гегеля щодо розуму та розсудку значно відрізняється від кантівської. У нього розум є не нижчим, а вищим виявом мислення. Він вважає, що розум та розсудок мають складати єдину висхідну послідовність, де вони співвідносяться як провідний та підлеглий чинники, що взаємообумовлюються та проникають один в одного.

13. Філософські погляди Фейєрбаха 1. матеріалізм Фейєрбаха 2. вчення про людину

Свою философию называет философией будущего. Рассматривает . . . . разум человека, который является продуктом природы. Человек единственный универсальный и высший предмет философии. Философия должна исходить из чувственных данных и заключить союз с естествознанием. Философия заменяет религию, давая людям понимание своих реальных возможностей. Она должна быть антропологией, т. е. учением о человеке. Философия Фейербаха превращает человека и природу в единственный предмет философии. Отрицал дуализм души и тела, утверждая единство духовного и материального, субъективного и объективного, мышления и бытия. Сущность человека - в многообразии его переживаний. Фейербах подчеркивает в основном чувственную природу человека. Критикует идеализм, т. к. он отталкивается не от реальной действительности, отвлекает от реальных предметов. Идеализм по-фейербаху – рациональная теология. В начале жизни - сторонник гегельской философии, в дальнейшем критикует ее, но признает некоторые идеи: борьбу нового со старым, отрицание отрицания. Критикует религию. Религия порождает страх перед стихийными силами природы, страдания человека. Бог - есть то, чем человек хочет быть. Человек обожествляет то, от чего зависит реально. Сущность религии - человеческое сердце, оно отличается от трезвого рассудка: стремится верить, любить. Образ бога для Фейербаха - отчуждение сущности человека. Ему приписывают самостоятельное существование и превращают его в первопричину всего существующего. Истинная религия по Фейербаху - религия без бога, это любовь человека к человеку. Природа - высшая реальность, а человек - высший продукт природы. В человеке природа созерцает себя. Нет ничего выше природы, и нет ничего ниже ее. Она бесконечна и вечна, пространство и время - основные условия любого бытия и сущности, мышления и деятельности. В действительности нет потустороннего, т. к. явления природы не имеют двойного существования. В природе все взаимодействует, все относительно, одновременно, всесторонне и взаимно. Фейербах признает относительность противопоставления бытия и мышления, против сведения мышления к бытию, против сведения всех форм движения материи к механическому. Органическая форма материи - высшая форма.