13)Розвиток і функціонування мов у капіталістичному суспільстві. Поняття національної та літературної мов.

З розвитком капіталізму виникають нації. Нація –це стійка спільність людей, яка історично склалася на основі спільності економічного життя, території, мови, особливостей культури та побуту. Для цих обєднавчих процесів у межах держави необхідна спільна мова. Роль мови в становленні нації є вирішальною. Національною мовою може бути тільки жива мова. Першою нацією була італійська. Із творчістю Алігєрі Данте (1265-1321), який уперше став використовувати в своїй творчості не латину, а живу народну італійську мову. Так зявляється італійська національна мова. Національна мова обовязково має літературну форму, тобто вироблені й прийняті суспільством норми як усного так і писемного різновидів. Для літературної мови характерна також стилістична диференціація мовних засобів. Пробудження національної свідомості й боротьба проти національного гноблення і прагнення до інтернаціоналізації життя – у мовній політиці дають про себе знати боротьба за права національних мов і прагнення створити міжнародну мову. Створення міжнародних мов відбувається декількома шляхами. Роль міжнародної мови можуть виконувати живі національні мови. У 18- початку 19 ст. – французька мова, у другій половині 19 ст. – англійська мова, в першій половині 20 ст. – німецька мова. У 1879 році німецький мовознавець Шлейєр створив першу штучну мову волапюк. У 1887 році польський лікар Заменгоф створив штучну мову есперанто, яка стала найпоширенішою серед усіх інших штучних мов. Цьому сприяла простота її будови й інтернаціональність лексичного складу. Есперанто використовується в пресі і радіомовленні.

14)Розвиток і функціонування мов у тоталітарному соціалістичному суспільстві. Питання про перспективи розвитку мов у майбутньому.

У тоталітарному соціалістичному суспільстві всупереч проголошеній рівноправності мов мав місце лінгвоцид. Починаючи з 30-х років, закріплюється тенденція до усунення національних мов із суспільного вжитку на території СРСР. Проводиться тотальна русифікація всіх народів. Спочатку насильно вводиться алфавіт на російській основі в усіх республіках. Далі для виправдання русифікаторської поліики розроблено відповідну ідеологію. Уводяться такі поняття, як добровільно вибраний народами Союзу «язык межнационального общения», який одночасно є «языком мира и дружбы». Доводилося що нація і національна мова – категорії історичні, які після побудови комунізму зникнуть. Залишиться єдина мова комуністичного суспільства і нею буде російська мова. Внаслідок такої мовної політики поступово звужувалися суспільні функції всіх національних мов, а далі почалося їх масове відмирання. За роки тоталітарного комуністичного режиму зникло 93 мови. І нині, після розпаду СРСР, доводиться пожинати плоди «найгуманнішої ленінської національної політики».

15)Мови світу, їх порівняльне вивчення. Генеалогічна класифікація мов.

Нині у світі за різними даними нараховується від 2,5 до 7 тис. мов. Точно визначити кількість мов неможливо, оскільки відмінність між різними мовами і діалектами однієї мови умовна. Мови світу розрізняють за структурою, кількістю їх носіїв, наявністю писемності, ступенем їх вивчення, суспільними функціями. Порівнюючи окремі мови, можна помітити, що між деякими з них є подібність. Так всі словянські мови мають дуже велику кількість спільних слів. Надзвичайна близькість словянських мов навела вчених на думку про спільність їх походження, тобто вони мали спільного предка – мову-основу, або прамову, яка існувала до 5-6 ст.н.е Зусиллями декількох поколінь учених, які вивчали мови в порівняльному аспекті, розроблена генеалогічна класифікація мов.

Генеалогічна класифікація мов - вивчення і групування мов світу на основі споріднених зв'язків між ними (на основі спільного походження від якоїсь прамови).Генеалогічна класифікація базується на порівняльно-історичному методі, мета якого полягає:

1) у встановленні спорідненості мов, їх спільного походження шляхом порівняння слів, звуків і граматичних форм;

2) у реконструюванні слів і граматичних значень у мові-предку;

3) у встановленні закономірностей у зміні слів, звуків і граматичних форм після розходження мов. За генеалогічною класифікацією мови світу поділяють на сім'ї (максимальні об'єднання споріднених мов), сім'ї — на групи (гілки), групи — на підгрупи, а вже в підгрупах виділяють конкретні мови. Ізольовану мову, генетичних зв'язків якої не вдалося знайти, вважають окремою сім'єю. У наш час виділяють приблизно 200 сімей мов, із них 22 — у Євразії, 20 — в Африці, інші — в Америці, Австралії, Новій Гвінеї. Найвідомішими і найпоширенішими мовними сім'ями є індоєвропейська, семіто-хамітська, кавказька, фінно-угорська, самодійська, тюркська, монгольська, тунгусо-маньчжурська, китайсько-тибетська, тайська, аустронезійська, аустроазіатська. Індоєвропейська сім'я мов є найчисленнішою. До неї входить понад 150 мов, якими розмовляє майже половина людства. Вони об'єднуються в 12 груп: індійську, іранську, слов'янську, балтійську, германську, романську, кельтську, грецьку, албанську, вірменську, анатолійську й тохарську. СЛОВ'ЯНСЬКА ГРУПА. Слов'янськими мовами користуються 290 млн. 475 тис. осіб Виділяють три підгрупи слов'янських мов: східну, західну і південну.СХІДНА ПІДГРУПА. До неї належать українська, російська та білоруська мови. ЗАХІДНА ПІДГРУПА. До неї належать польська, чеська, словацька, кашубська, лужицька і мертві полабська та поморська мови. ПІВДЕННА ПІДГРУПА. До неї належать болгарська, македонська, сербська, словенська і мертва старослов'янська мови.