32)Фонетичні та історичні чергування звуків.

Фонетичні процеси не є стабільними. Вони час від часу змінюються, одні припиняють своє існування, інші зявляються. Колись у нашій мові діяв процес переходу звуків Г, К, Х в Ж, Ч, Ш перед голосними переднього ряду (друг – друже, рука – заручення, птах – пташина). Нині він не діє, і тому в словах, що зявилися після призупинення дії цього процесу, задньоязикові вільно поєднуються з голосними переднього ряду : герб, гени, хекати, хіхікати і т.д. Фонетичні зміни є наслідком діючих у мові фонетичних процесів. Прикладом таких змін є асиміляція і дисиміляція в українській та інших сучасних мовах, акання в білоруській мові і т.д.Історичні зміни не повязані з діючими в сучасній мові фонетичними процесами.

Історичні звукові зміни – це фонетичні процеси, які діяли в минулому, але вже втратили свою актуальність. До історичних змін належить чергування задньоязикових Г, К, Х з шиплячими Ж, Ч, Ш і свистячими З, С, Ц. Словяни не могли вимовити ці звуки перед І, Е та іншими голосними переднього ряду. Тому виникли чергування (нога-ніженька – нозі; мука – мучний – муці). Історичними є чергування О, Е, з І в закритому складі (стола – стіл, село – сіл); перехід Е в О після шиплячих (чотири, жонатий) та ін. З 12 ст. не діє закон відкритого складу, звукосполучення ТТ не дисимілюється в СТ, а зазнає стягнення в один звук. Часто історичні чергування використовуються у мові для розрізнення граматичних форм.

33)Фонема. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.

Фонема — мінімальна звукова одиниця мови, яка служить для розпізнавання й розрізнення значеннєвих одиниць — морфем і слів. Фонема виконує смисло- і форморозрізнювальну функції. Фонемі властиві диференційні (розрізнювальні) і недиференційні (нерозрізнювальні, інтегральні) ознаки. Так, наприклад, фонема <д> характеризується передньоязиковістю, проривністю, дзвінкістю і твердістю. Ці ознаки відрізняють її від інших фонем: дар — бар (<д> і<б> протиставляються передньоязиковістю/губністю). Диференційні ознаки - ознаки фонеми, за якими розрізняють значення слів чи морфем. Недиференційні, інтегральні— ознаки фонем, які не розрізняють значень слів чи морфем.

Без інтегральних ознак фонема може обійтися, але без них не може існувати звук, у якому ця фонема втілюється.

Диференційними ознаками фонем можуть бути: 1) ознаки за участю голосу і шуму (дзвінкість/глухість): бір [б'ір] — пір [п'ір], зад [зад] — сад [сад], 2) ознаки за місцем творення (губність, передньоязиковість, задньоязиковість, гортанність тощо): бук [бук] —сук [сук], бар [бар] — дар [дар] ; 3) ознаки за способом творення (проривність, фрикативність, африкативність, зімкнено-прохідність, вібрантність, плавність тощо): дим [дим] — зим [зим], рук [рук] — лук [лук], 4) твердість/м'якість: стан [стан] — стань [стан'], син [син] — синь [син'] , п'ят [щат] — п'ять [щат']. У західноєвропейських (німецькій, англійській, французькій та ін.) мовах такої диференційної ознаки немає. В них твердість чи м'якість звуків є інтегральною ознакою;

5) короткість/довгота: англ. sit [sit] "сидіти" — seat [si:t] "місце для сидіння". Фонема є незалежною одиницею, яка не змінюється відповідно до її позиції чи індивідуальних особливостей мовлення. Її формують здебільшого диференційні та меншою мірою інтегральні ознаки.