9)Мова як історичне явище. Зовнішні і внутрішні фактори розвитку мов.

Розвиток мови загалом супроводжується постійними змінами. Змінюється її звукова, лексична, морфологічна і синтаксична системи. Розвивається мова за своїми законами, які мають об'єктивний характер, тобто не залежать від волі людей. Усі зміни в мові зумовлені зовнішніми і внутрішніми причинами. До зовнішніх причин належать економічний та суспільно-політичний розвиток, вплив різних історичних подій, прогрес у науці та техніці, розвиток культури тощо. Зовнішні чинники є надзвичайно потужними. Від них залежать не тільки зміни в мові, а й саме існування чи зникнення мови. Мова існує доти, доки існує народ — носій цієї мови. Вона зникає тоді, коли зникає народ, що може трапитися внаслідок утрати державної незалежності. Зовнішні причини впливають на зміни окремих структурних елементів мови: появу нових слів, вимову звуків, виникнення нових граматичних форм та ін. Так, поява в українській мові таких слів, як ваучер, дилер, менеджер, маркетинг, букмекер тощо зумовлена виникненням нових явищ та предметів. До зовнішніх причин відносять і контактування мов — один із найсильніших чинників зміни і розвитку мови. Контактування мов зумовлює запозичення лексики і фразеології, засвоєння іншомовної артикуляції, зміни в словотворенні та граматичній будові. Внутрішньомовні причини закладені в самій мові, її внутрішній системі, в її можливостях і тенденціях.

Зовнішні і внутрішні причини взаємопов'язані, тому мовні зміни нерідко є наслідком взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників. Так, наприклад, зовнішні причини зумовили появу в нашій мові слів, однак ці слова створені мовою за її законами і з її матеріалу. Зовнішній вигляд слова не залежить від зовнішніх чинників.

В історії розвитку конкретних мов відомі два процеси — диференціація (поділ) та інтеграція (злиття) мов.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ — процес, за якого з однієї мови виникає дві або більше мов. Так, колись була одна слов'янська (праслов'янська) мова. У результаті її диференціації виникли всі сучасні слов'янські мови.

ІНТЕГРАЦІЯ — протилежний диференціації процес, за якого з декількох мов чи діалектів виникає одна мова. Інтеграція — результат контактування мов. Залежно від характеру контактування (форма, сила і тривалість контактування) виникають різні явища: від звичайних запозичень слів, звуків, граматичних категорій до появи спрощених мов для тимчасового спілкування між різномовними прошарками населення.

10)Мовні контакти. Субстрат, суперстрат і адстрат.

Мовні контакти – це взаємодія мов унаслідок спілкування їх носіїв. Поширеним наслідком мовних контактів є БІЛІНГВІЗМ, тобто двомовність, вільне володіння і практичне користування двома мовами. Його зумовлює розселення носіїв двох мов на одній території. За активного і тривалого контактування може відбутися схрещення мов, внаслідок чого виникає нова мова. В основі такої мови – одна з контактуючих мов ( мова-переможниця). Інша (переможена) мова залишає «сліди» в новоутвореній мові, які називають субстратом і суперстратом. СУБСТРАТ – елементи переможеної мови в мові-переможниці прийшлого народу-завойовника. СУПЕРСТРАТ – елементи переможеної прийшлої мови народу-завойовника в мові-переможниці місцевого населення.

Перетворення латинської мови у французьку було зумовлене історичним розвитком, поступовими змінами, втратою її єдності на різних територіях. Галльський субстрат відображений у граматиці та фонетиці французької мови. Прикладом суперстратом є те, що тривалий англо-французький білінгвізм призвів зрештою до перемоги англійської мови в Англії. Французька мова в Англії вийшла з ужитку, однак помітно вплинула на англ. мову, зокрема на її лексику. Периферійні мовні контакти можуть призвести до утворення АДСТРАТУ (нашарування) – взаємодія мовних систем, зумовленої контактуванням мов сусідніх етносів. Адстратна взаємодія української та румунської мов спостерігається в Чернівецькій і Одеській областях України і на суміжних територіях Молдови та Румунії. Адстрат залишається діалектним явищем, оскільки охоплює лише частину мовної території.