31. Фінанси та їх місце в системі суспільних відносин

Фінанси – це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами і населенням з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які повинні регулюватися правовими нормами.

При тому, що фінанси не можна ототожнювати у всіх випадках з грошима, матеріально-речовою формою фінансів завжди є фонди грошових фондів. Залежно від рівня, на якому проходить формування фондів грошових коштів, вони поділяються на:

• централізовані, тобто ті, що створюються на рівні держави (Державний бюджет; місцеві бюджети; Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленим народженням і похованням; Фонд соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; фонди міністерств та відомств тощо);

• децентралізовані, тобто фонди підприємств та організацій (амортизаційний фонд; фонд оплати праці; фонд виплати дивідендів; резервний фонд; фонди економічного стимулювання тощо).

18. Місцеві фінанси як ланка фінансової системи.

Місцеві фінанси — це система формування, розподілу i використання грошових та інших фінансових pecypciв для забезпечення місцевими органами влади покладених на них фун­кції i завдань, як власних, так i делегованих.

Фінанси місцевих органів влади як система включають у себе кілька основних взаємопов’язаних структурних елементів:

• суб'єкти системи;

• об'єкти системи;

• видатки;

• доходи;

• способи формування доходів;

• інститути системи;

• відносини між суб’єктами системи, системою та іншими ланками фінансової системи держави взагалі.

Фінансова автономія місцевих органів влади - це фінансова незалежність цих органів при виконанні покла­дених на них функцій. Фінансова незалежність у сукуп­ності з організаційною й адміністративною незалежністю є передумовою ефективного розв'язання місцевими орга­нами влади покладених на них завдань.

Фінансова автономія є основною формою реалізації принципів місцевого самоврядування.

Принцип автономності реалізується в тому, що таку систему кожен місцевий орган влади створює сам: обирає її модель, внутрішню структуру, визначає співвідношення між окремими елементами.

Фінансова автономія - це база самоврядування те­риторіальних колективів, самостійності всіх рівнів місцевої влади.

Фінансова автономія - це самоврядування у сфері фінансів.

Відомо, що фінанси місцевих органів влади - це сис­тема формування, розподілу та використання місцевою вла­дою фінансових ресурсів для забезпечення покладених на неї функцій і завдань.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Визначено також систему місцевого самоврядування. Система місцевого самоврядування включає:

• територіальну громаду;

• сільську, селищну, міську раду;

• сільського, селищного, міського голову;

• виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

• районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

• органи самоорганізації населення.

Органи місцевого самоврядування мають право в рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень. Обсяг фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування відповідає функціям, передбаченим конституцією або законом. Принаймні частина фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування формується за рахунок місцевих податків та зборів, розмір яких вони мають повноваження встановлювати в межах закону.

Фінансові системи, які складають підґрунтя ресурсів органів місцевого самоврядування, мають достатньо диверсифікований і підвищувальний характер і повинні забезпечувати можливість приводити наявні ресурси, наскільки це практично можливо, у відповідність до реального зростання вартості виконуваних ними завдань.