36. Фінансовий контроль та його значення

Фінансовий контроль – це діяльність уповноважених органів, спрямована на забезпечення виконання суб`єктами господарювання встановлених форм і методів реалізації фінансових відносин, а також на аналіз їх ефективності та розробку пропозицій щодо їх удосконалення.

Фінансовий контроль відображає практичну реалізацію притаманної фінансам контрольної функції. Він являє собою контроль з боку держави за процесом створення і руху фінансових ресурсів усіх ланок фінансової системи. Сферою діяльності фінансового контролю є процес формування, розподілу і використання фондів грошових коштів.

Принципи фінансового контролю:

• незалежність (виключення матеріальної чи моральної зацікавленості перевіряючого);

• гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу);

• превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю);

• дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди приймаються певні міри);

• регулярність (контроль проводиться згідно з вимогами діючого законодавства);

• об`єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами діючого законодавства);

• всеохоплюючий характер (по можливості фінансовий контроль повинен охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності).

Фінансовий контроль проводиться на макро- та мікрорівнях.

37. Фінансові важелі, стимули і санкції як складові елементи фінансового механізму

Для впливу на процеси суспільного відтворення держава використовує певний господарський механізм, склад і структура якого визначаються рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичним та національними особливостями. Важливою складовою господарського механізму є фінансовий механізм.

За загальним визначенням фінансовий механізм може бути охарактеризований як комплекс спеціально розроблених і законодавчо закріплених в державі форм і методів створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку та соціальних потреб громадян.

Фінансовий механізм – це сукупність конкретних фінансових форм, методі та важелів, за допомогою яких забезпечується процес суспільного відтворення, тобто здійснюються розподільчі та перерозподільні відносини, утворюються доходи суб`єктів господарювання і фонди грошових коштів.

Складові фінансового механізму:

• фінансові методи (фінансове планування, фінансове оперативне управління, фінансовий контроль, фінансове забезпечення, фінансове регулювання);

• фінансові важелі, стимули, санкції (податки, обов`язкові збори, норми амортизації, нормативи бюджетних установ, відсотки по кредитах, орендна плата, інші фінансові важелі, фінансові стимули, фінансові санкції);

• нормативно-правове забезпечення (Конституція України, закони України, постанови Верховної Ради України, декрети Кабінету Міністрів України, укази Президента, постанови і розпорядження КМУ, нормативні акти міністерств, нормативні акти місцевих рад).

Отже, фінансовий механізм – це, по суті, методичні, організаційні та правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів в економіці держави, їхнє практичне використання для досягнення визначених відповідними програмами цілей і завдань.

Призначення фінансового механізму зводиться до двох основних функцій – фінансового забезпечення і фінансового регулювання соціальних і економічних процесів у державі.

Кількісна та якісна характеристики фінансового механізму визначаються тим, яка величина фінансових ресурсів зосереджується ті витрачається на відповідних рівнях господарського управління та якою є технологія їх зосередження та витрачання.

Для зацікавлення суб`єктів господарювання в досягненні кращих результатів використовуються фінансові стимули. До них належать:

• заохочувальні фонди підприємств, які утворюються з прибутку;

• бюджетне фінансування ефективних напрямків розвитку народного господарства (у т.ч. дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки країни);

• спеціальні фінансові пільги (пільги на податки та можливість проведення прискореної амортизації).

У фінансових важелях важливе місце займають фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб`єктів господарювання за виконання взятих зобов`язань. В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штрафи і пені.

Штрафи – це міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил. Застосовується, як правило, в твердій грошовій сумі.

Пеня застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов`язань і нараховується на кожен день простроченого платежу.

У сучасних умовах реформування економіки України відбувається вдосконалення фінансового механізму. Найважливішим проблемами, які вирішуються при цьому, є такі:

• створення передумов для розвитку і становлення ринкових відносин в Україні;

• забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту;

• забезпечення необхідних темпів економічного зростання;

• науково обґрунтоване фінансове планування і прогнозування обсягів централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу і використання;

• підвищення результативності фінансового контролю;

• вдосконалення механізму дії фінансових важелів, стимулів і санкцій;

• адекватне правове і нормативне забезпечення функціонування всього фінансового механізму.