21. Податкова політика України та шляхи її удосконалення

Податкова політика – це діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави.

Формуючи свою податкову політику, держава за допомогою збільшення або зменшення державних обсягів податкових надходжень, зміни форми оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню або спаду господарської активності, створенню сприятливої кон`юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки та реалізації збалансованої соціальної політики.

Державні структури повинні проводити таку податкову політику, яка має оптимально поєднувати інтереси держави, платників податків і громадян. Це досягається за умов наукового поєднання наступних критеріїв:

• фіскальної достатності;

• економічної ефективності;

• соціальної справедливості;

• стабільності;

• гнучкості.

Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі довгострокової поетапної податкової реформи.

Основними відправними елементами цієї реформи повинні бути:

• система оподаткування повинна мати інвестиційну і соціальну спрямованість;

• зміни в системі оподаткування мають здійснюватись одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, удосконаленням соціальної сфери;

• основу податкової системи мають становити прямі податки, тобто податки, де об`єктом оподаткування є дохід фізичної особи, прибуток юридичної особи, земля, майно і капітал;

• непрямі податки мають використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів товарів, можливостей виробника-монополіста в держанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші;

• застосування при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від виду діяльності та розміру одержуваного прибутку;

• ліквідація податкових пільг, які деформують вартісні показники в економіці та знижують конкурентоспроможність товаровиробників;

• умови оподаткування мають бути прості і зрозумілі для платників;

• мають бути вдосконалені міжбюджетні відносини;

• має розпочатися реальний процес зменшення податкового тягаря за рахунок зменшення податкових ставок і одночасного збільшення податкової бази.

22. Податкова система України та принципи її побудови

Податкова система України почала формуватись одразу після проголошення незалежності держави у 1991 році і нині можна вже стверджувати, що в Україні створена така податкова система, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави і здійснювати їхній розподіл і перерозподіл на цілі економічного і соціального розвитку країни.

Податкова система – сукупність встановлених в країні податків та обов`язкових платежів, що надходять до бюджетів різних рівнів бюджетної системи.

Побудову та формування оптимальних податкових систем треба розглядати відповідно до таких принципів:

1. принципу вигоди та адміністративної зручності. Цей принцип наголошує на тому, що втрати добробуту в результаті сплати податків повинні відповідати тим вигодам, які платники отримують від суспільства. Суть адміністративної зручності полягає в тому, що податкова система має бути максимально зручної з точки зору механізму стягнення податків як для платника, так і для податкових працівників;

2. принципу платоспроможності. Цей принцип декларує, що тягар оподаткування повинен розподілятися відповідно до платоспроможності платника податку, а саме з обсягами його доходу, споживання або вартістю його майна;

3. принципу визначальної бази. В основу побудови певної податкової системи повинна бути покладена економічна доктрина держави, яка ґрунтується на прогнозуванні обсягу видатків держави. Цей прогнозований показник і є визначальною базою для встановлення норми оподаткування у країні.

Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі довгострокової поетапної податкової реформи.

Основними елементами цієї реформи повинні бути:

• система оподаткування повинна мати інвестиційну та соціальну спрямованість;

• зміни в системі оподаткування мають здійснюватись одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, удосконаленням соціальної сфери;

• основу податкової системи мають становити прямі податки, тобто податки, де об`єктом оподаткування є доход фізичної особи, прибуток юридичної особи, земля, майно та капітал;

• непрямі податки мають використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші;

• застосування при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від виду діяльності та розміру одержуваного прибутку або доходу;

• ліквідація податкових пільг, які деформують вартісні показники в економіці та знижують конкурентоспроможність товаровиробників;

• умови оподаткування мають бути прості і зрозумілі для платників;

• мають бути удосконалені міжбюджетні відносини;

• має розпочатися реальний процес зменшення податкового тягаря за рахунок зменшення податкових ставок і одночасного збільшення податкової бази.