1Сутність фінансів
визначення та економічна сутність фінансів;
Фінанси – одна з небагатьох економічних категорій, яку досліджують майже всі напрямки економічної науки. Найчастіше фінанси розглядають через призму історичних, економічних та юридичних підходів.
Термін „фінанси” походить від латинського „finantia”, що в перекладі означає „платіж”.
Вітчизняна теорія фінансів традиційно базується на єдиному комплексному підході до бачення суті фінансів. При цьому у більшості випадків увага акцентується не на особливостях прояву фінансів на макро- та мікрорівнях, а на таких характерних ознаках фінансів:
грошовий характер фінансових відносин;
розподільчий характер фінансових відносин;
формування і використання грошових фондів.
Таким чином, фінансові відносини визначаються як суспільні відносини між державою, суб’єктами господарської діяльності і населенням, що виникають з приводу формування, розподілу, перерозподілу та використання певних грошових фондів.
З огляду на багатоплановість прояву фінансових відносин існують різні підходи до визначення економічної суті поняття „фінанси”.
По-перше, фінанси – це система економічних (грошових) відносин, за допомогою яких створюються, розподіляються та перерозподіляються фонди грошових коштів.
По-друге, фінанси – це сукупність об’єктивно зумовлених економічних відносин, що мають розподільчий характер, грошову форму вираження, матеріалізуються у грошових доходах і нагромадженнях, які зосереджуються в державних структурах і у суб’єктів господарювання з метою розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників та задоволення соціальних потреб суспільства.
По-третє, фінанси – це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами і населенням з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які повинні регулюватися правовими нормами.
об’єктивна необхідність фінансів;
Об’єктивна необхідність фінансів обумовлена такими явищами:
1) наявністю суспільного поділу праці;
2) наявністю товарно-грошових відносин (фінанси не можуть існувати без грошей);
3) наявністю різних форм власності;
4) наявністю держави і необхідністю виконання нею своїх функцій;
5) дією економічних законів розвитку суспільства.
3) об’єкти і суб’єкти фінансових відносин.
Об’єктами фінансових відносин є:
1) валовий внутрішній продукт, тобто вартість товарів і послуг, виготовлених суб’єктами економічних відносин у сфері матеріального і нематеріального виробництва за певний період часу (переважно за рік);
2) національний доход, тобто частина сукупного суспільного продукту, в якому представлена новостворена протягом року вартість (v + m). Кількісно національний доход визначається як різниця між сукупним суспільним продуктом і матеріальними затратами на його створення (амортизація, сировина, матеріали);
3) національне багатство – сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних і нематеріальних благ, які у свою чергу поділяються на суспільне (створене працею) багатство і природне (природні ресурси).
Суб’єктами фінансових відносин виступають:
- держава;
- суб’єкти господарської діяльності;
- населення.
4) спільні риси з іншими економічними категоріями розподільчого характеру;
Фінанси перебувають в тісному взаємозв’язку з такими категоріями розподільчого характеру як гроші, заробітна плата, ціна, кредит.
Фінанси і гроші. Аналіз категорій „фінанси” і „гроші” свідчить про їхню особливу систему зв’язків, яка часто приводить до їх ототожнення.
Водночас гроші завжди є технічним засобом вираження величини доходу суб’єктів фінансових відносин, своєрідними обліковими одиницями цього доходу або видатку. Гроші та грошовий обіг суттєво впливають на фінансове становище держави, суб’єктів господарської діяльності та населення. Надлишкове збільшення грошей в обігу призводить до їх знецінення і, як наслідок, до загального погіршення фінансового стану у країні.
Будучи тісно пов’язаними між собою, фінанси і гроші не можуть існувати одне без одного. Тому часто вживається таке визначення як фінансово-грошові відносини, адже не можна досягти поліпшення фінансового становища, не налагодивши нормального грошового обігу у державі, і навпаки.
Фінанси і ціна. Ціна – це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл валового внутрішнього продукту.
Можна дійти висновку, що ціна визначає параметри впливу фінансів на всі процеси, пов’язані зі створенням та використанням валового внутрішнього продукту. До певної міри це так, бо при реалізації товарів, робіт чи послуг встановлюється їхня дійсна вартість і обсяги фондів фінансових ресурсів, які будуть створені по закінченні виробничого циклу. Це фонди нагромадження, споживання та відновлення виробничих фондів – основних і обігових. У теорії і практиці цінові та фінансові методи часто розглядаються як рівнозначні щодо регулювання економічних процесів. Вони доповнюють один одного і їхнє використання залежить від конкретної економічної ситуації.
Фінанси і заробітна плата. За своєю економічною природою заробітна плата є грошовим виразом вартості праці. Це фонд грошових засобів, що знаходиться в розпорядженні працівника і використовується для задоволення особистих потреб.
Для виплати заробітної плати на підприємстві створюється фонд фінансових ресурсів. Це свідчить про органічний зв’язок фінансів і заробітної плати, тобто фінанси створюють необхідні умови для функціонування заробітної плати.
Взаємозв’язок фінансів і заробітної плати проявляється у тому, що держава регулює величину заробітної плати за допомогою фінансових важелів, зокрема, податків, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Водночас держава за допомогою цих же фондів може стимулювати розвиток окремих видів діяльності, виділяючи дотації, субсидії та субвенції.
Фінанси і кредит. Спільним для обох цих категорій є те, що вони використовуються в кругообігу коштів і сприяють підвищенню ефективності виробництва.
При нестачі фінансових ресурсів суб’єкти фінансових відносин можуть залучати кредитні ресурси, а за умов наявності надлишкових фінансових ресурсів – можуть тимчасово вільні кошти надавати в кредит іншим суб’єктам фінансових відносин.
5) відмінні риси з іншими економічними категоріями розподільчого характеру;
Фінанси перебувають в тісному взаємозв’язку з такими категоріями розподільчого характеру як гроші, заробітна плата, ціна, кредит.
Фінанси і гроші. Аналіз категорій „фінанси” і „гроші” свідчить про їхню особливу систему зв’язків, яка часто приводить до їх ототожнення.
Будучи тісно пов’язаними між собою, фінанси і гроші не можуть існувати одне без одного. Тому часто вживається таке визначення як фінансово-грошові відносини, адже не можна досягти поліпшення фінансового становища, не налагодивши нормального грошового обігу у державі, і навпаки.
Фінанси і ціна. Ціна – це грошовий вираз вартості будь-якого товару, тобто ціни, як і фінанси, здійснюють розподіл валового внутрішнього продукту.
Фінанси мають ширший діапазон розподілу, ніж ціна. Вони здійснюють не лише первинний розподіл валового внутрішнього продукту на рівні виробничої структури, а й подальший перерозподіл через бюджетну систему. На цьому етапі ціни можуть регулюватися за допомогою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах (дотації вугільній промисловості, дотації на комунальні послуги, потреби електротранспорту, на окремі види ліків та ін.).
Фінанси і заробітна плата. За своєю економічною природою заробітна плата є грошовим виразом вартості праці.
Відмінності між фінансами і заробітною платою полягають у наступному:
- фінанси розподіляють валовий внутрішній продукт, а заробітна плата – це категорія, яка стосується лише частини валового внутрішнього продукту, а саме фонду оплати праці;
- заробітна плата пов’язана лише з одним фактором виробництва – робочою силою, а фінанси впливають на використання всіх факторів виробництва.
Фінанси і кредит. Відмінності між фінансами і кредитом полягають у тому, що фінансам притаманний односторонній рух вартості. До того ж за допомогою фінансів розподіляється валовий внутрішній продукт, а кредит діє лише на стадії перерозподілу тимчасово вільних ресурсів.
Під час фінансування кошти надаються на безповоротній основі, а процес кредитування передбачає надання коштів за принципами платності, строковості, повернення і забезпеченості.
6) об’єкти та суб’єкти фінансових відносин;
Об’єктами фінансових відносин є:
1) валовий внутрішній продукт, тобто вартість товарів і послуг, виготовлених суб’єктами економічних відносин у сфері матеріального і нематеріального виробництва за певний період часу (переважно за рік);
2) національний доход, тобто частина сукупного суспільного продукту, в якому представлена новостворена протягом року вартість (v + m). Кількісно національний доход визначається як різниця між сукупним суспільним продуктом і матеріальними затратами на його створення (амортизація, сировина, матеріали);
3) національне багатство – сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних і нематеріальних благ, які у свою чергу поділяються на суспільне (створене працею) багатство і природне (природні ресурси).
Суб’єктами фінансових відносин виступають:
- держава;
- суб’єкти господарської діяльності;
- населення.
7) перспективи розвитку фінансових відносин в Україні. (15)
8) характерні риси фінансів; (10)
Вітчизняна теорія фінансів традиційно базується на єдиному комплексному підході до бачення суті фінансів. При цьому у більшості випадків увага акцентується не на особливостях прояву фінансів на макро- та мікрорівнях, а на таких характерних ознаках фінансів:
грошовий характер фінансових відносин;
розподільчий характер фінансових відносин;
формування і використання грошових фондів.
9) централізовані фінанси; (10) 10) децентралізовані фінанси. (10)
Залежно від рівня, на якому проходить формування фондів грошових коштів, вони поділяються на:
- централізовані, тобто ті, що створюються на рівні держави (Державний бюджет; місцеві бюджети; Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; Фонд соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; фонди міністерств та відомств тощо);
- децентралізовані, тобто фонди підприємств та організацій (амортизаційний фонд; фонд оплати праці; фонд виплати дивідендів; резервний фонд; фонди економічного стимулювання тощо).
11) функції фінансів; (15)
Сутність категорії „фінанси” розкривається у її функціях, які характеризують суспільне призначення.
Переважна більшість вітчизняних вчених і практиків визнають, що фінансам притаманні дві основні функції:
- розподільча;
- контрольна.
Розподільча функція є головною і проявляється в процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових кошів та використання їх за цільовим призначенням.
Об’єктом розподілу виступають: валовий внутрішній продукт, національне багатство,
Суб’єктом розподілу є юридичні та фізичні особи, які беруть участь у відтворювальному процесі, та у розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення.
Призначення розподільчої функції полягає у формуванні потенційних можливостей для створення фінансової основи функціонування держави.
Розподільча функція реалізується в процесі первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) національного доходу. В результаті первинного розподілу утворюються первинні (основні) прибутки учасників процесу виробництва: працівників (у формі оплати праці); підприємств (у формі прибутку); держави. В сукупності всі первинні прибутки утворюють національний доход країни.
Вторинні прибутки утворюються в результаті перерозподілу національного доходу, що здійснюється за допомогою фінансових відносин і за допомогою оплати послуг, що виробляються соціальною сферою (сферою нематеріального виробництва).
Контрольна функція фінансів зумовлюється об’єктивно притаманною їм здатністю кількісно відображати рух фінансових потоків і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій в розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави і суб’єктів господарювання.
Об’єктом контролю виступає безпосередньо розподільчий процес. Контрольна функція фінансів на практиці реалізується в діяльності осіб, що проводять фінансовий контроль. В Україні до органів, що здійснюють фінансовий контроль, належать: Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба, Пенсійний фонд, Рахункова палата та інші.
Одним із напрямків дії фінансового контролю є контроль за дотримуванням фінансової дисципліни суб’єктами фінансових відносин. А саме за своєчасним перерахуванням у встановлені терміни платежів за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, а також за своєчасною і повною сплатою податків до бюджету та позабюджетних фондів.
Через розподільчу і контрольну функції фінанси активно впливають на процес відтворення, опосередковуючи, по-перше, створення фондів нагромадження та споживання, по-друге, додержання пропорцій обігу натуральних і грошових ресурсів та їх раціональне використання. Це сприяє збільшенню суспільного продукту, а відтак і національного доходу.
Крім цих 2 функців виділяють іще 3 функції: ефективності, стабільності, формування та використання грошових коштів.
12) роль фінансів у регулюванні економіки держави. (15)