2Сутність фінансової системи
поняття фінансової системи та її роль у системі суспільних відносин; (10)
ФС – це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фін. ресурсів для фін. забезпечення ек. і соц.. потреб суспільства в цілому, окремих його верств, населення, госп. Структур, окремих громадян.
Особливість підходів зарубіжних авторів у сприйнятті ФС як сукупності фін. ринків, інститутів та інструментів. Вітчизняних – ФС визначається як сукупність ек. відносин та різноманітних фондів фін. ресурсів, які створюються та використовуються в місцях їхнього акумулювання, з метою забезпечення ек. соц.. розвитку.
З огладу на опрацювання міжнародної практики ФС постає як сукупність різних сфер фінансових відносин у процесі яких формуються грошові фонди; сукупність певних ланок фінансових відносин, які за принципом функціонального призначення мають свої особливості у створенні та використанні грошових коштів; система форм і методів утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів; сукупність організаційних структур фінансів в країні.
структура фінансової системи; (10)
Принципи побудови ФС: принцип єдності та принцип функціонального призначення ланок.
Слід розрізняти поняття ФС за 2 ознаками: - за внутрішньою будовою ФС являє собою сукупність відносно відособлених взаєповязаних фін. відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу і перерозподілу ВВП; - зовнішня сторона являє собою організаційну структуру ФС, тобто сукупність фінансових органів та інститутів, управління ФС.
В основу виділення сфер покладено рівень ек. системи: - макрорівень(фін. суб’єктів госп.); - макроек. рівні (держ. Фін.); - рівень світового господарства; - забезпечувальна сфера (фін. і страховий ринок).
Структура ФС: - держ. фін.(держ бюджет, місцевий бюджет, ПФ, фін П, держ кредит); - фін. г/с(фін. п, громадських організацій, домашніх господарств); - між нар. Фін.(між нар. Розрахунки, між нар фін. інститути і організації); - фін. ринок(ринок цінних паперів, грошей); - страховий ринок(функціонування страхових компаній).
Фінансова система визначається як сукупність, з одного боку, певних сфер фінансових відносин, а з іншого – різних інститутів, що забезпечують функціонування і взаємодію всіх сфер, а також управління ними.
В узагальненому вигляді фінансова система країни (відповідно до основних суб’єктів фінансових відносин – держави, підприємств і населення) – це сукупність трьох сфер фінансових відносин: державних фінансів, фінансів підприємств і фінансів населення.
3) характеристика ланок фінансової системи; (15) 4)характеристика сфер фінансової системи України; (10)
Державні фінанси – це основний елемент структури ФС. Функції ДФ% забезпечення здійснення відповідної фін-ек. політики, сприяння розвязку певних соц.. прблем, підтримка розвитка культури та мистецтва.
Один із основним напрямків дії ДФ полягає в узгодженні усіх членів суспільства і економіки.
Державні цільові фонди – це фонди грошових коштів. Які мають цільове призначення і знаходяться у розпорядженні центральних та місцевих органів влади.
Державний кредит – це сукупність відносин, в яких держава виступає в ролі позичальники, кредитора та гаранта.
Фін. П, організацій, установ – це сукупність ек. відносин на рівні окремих суб’єктів господарювання, пов’язаних з формуванням, розподілом та використанням коштів в процесі здійснення госп. Д-ті.
Фін П відіграють важливу роль у забезпеченні еф. Ек та соц.. розвитку: - формується найбільша частина фін. ресурсів, які концентруються державою для централізованого фін-ня різноманітних суспільних потреб; - створюють необхідний фінансовий базис для забезпечення безперервності виробничого процесу; - сприяє формуванню фін. потенціалу,Ж їх розвитку, відповідно до стратегії П на різних стадіях їх життєвого циклу; - за їх допомогою П децентралізовано розв’язують соц.. завдання розвитку суспільства: - умножають еф. Використання грошових заощаджень населення; - сприяють раціоналізації обігу коштів в країні.
До цієї ланки також належать фін. невиробничої сфери, яка поділяється на фін. освіти, науки і т. д..
Фін. домогосподарств відображають рівень життя та фін. забезпечення населення, є засобом створення та використання фондів фін. ресурсів для забезпечення особистих потреб громадян. Доходи їх формуються з наступних джерел: -ЗП працюючих; - пенсії, соц.. допомога, якщо це госп.; - доходи від підсобних госп. Та присадибних ділянок; - доходи від бізнесу; - дивіденди, %; - % від банківських вкладів.
Основну частку видатків домогосподарств в Україні становлять: - видатки на житло; - харчування; - одяг; - речі побутового вжитку.
Міжнародні фінанси відображають розподільні та перерозподільні відносини в процесі зовнішньої ек. д-ті та пов’язані з формуванням і використанням фондів фін. ресурсів на міжнародному рівні.
Фін. ринок – це ланка фін. системи, яка створює і вирисовує фонди фін. ресурсів у тих випадках, коли інші ланки ФС не можуть діяти ефективно.
РЦП – це кошти, які мобілізуються на потреби госп. Д-ті шляхом випуску і реалізації цінних паперів і які є гарантом повернення вкладених коштів і одержанні прибутку.
Ринок капіталу – є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби, він реалізується за допомогою облікової ставки НБУ.
Страховий ринок – відокремлена ланка ФС з приводу формування і ви користування колективних страхових фондів.
5)фінансова система та її функції; (10)
6) сфери та ланки фінансової системи України (10)
Державні фінанси – це основний елемент структури ФС. Функції ДФ% забезпечення здійснення відповідної фін-ек. політики, сприяння розвязку певних соц.. прблем, підтримка розвитка культури та мистецтва.
Один із основним напрямків дії ДФ полягає в узгодженні усіх членів суспільства і економіки.
Державні цільові фонди – це фонди грошових коштів. Які мають цільове призначення і знаходяться у розпорядженні центральних та місцевих органів влади.
Державний кредит – це сукупність відносин, в яких держава виступає в ролі позичальники, кредитора та гаранта.
Фін. П, організацій, установ – це сукупність ек. відносин на рівні окремих суб’єктів господарювання, пов’язаних з формуванням, розподілом та використанням коштів в процесі здійснення госп. Д-ті.
Фін П відіграють важливу роль у забезпеченні еф. Ек та соц.. розвитку: - формується найбільша частина фін. ресурсів, які концентруються державою для централізованого фін-ня різноманітних суспільних потреб; - створюють необхідний фінансовий базис для забезпечення безперервності виробничого процесу; - сприяє формуванню фін. потенціалу,Ж їх розвитку, відповідно до стратегії П на різних стадіях їх життєвого циклу; - за їх допомогою П децентралізовано розв’язують соц.. завдання розвитку суспільства: - умножають еф. Використання грошових заощаджень населення; - сприяють раціоналізації обігу коштів в країні.
До цієї ланки також належать фін. невиробничої сфери, яка поділяється на фін. освіти, науки і т. д..
Фін. домогосподарств відображають рівень життя та фін. забезпечення населення, є засобом створення та використання фондів фін. ресурсів для забезпечення особистих потреб громадян. Доходи їх формуються з наступних джерел: -ЗП працюючих; - пенсії, соц.. допомога, якщо це госп.; - доходи від підсобних госп. Та присадибних ділянок; - доходи від бізнесу; - дивіденди, %; - % від банківських вкладів.
Основну частку видатків домогосподарств в Україні становлять: - видатки на житло; - харчування; - одяг; - речі побутового вжитку.
Міжнародні фінанси відображають розподільні та перерозподільні відносини в процесі зовнішньої ек. д-ті та пов’язані з формуванням і використанням фондів фін. ресурсів на міжнародному рівні.
Фін. ринок – це ланка фін. системи, яка створює і вирисовує фонди фін. ресурсів у тих випадках, коли інші ланки ФС не можуть діяти ефективно.
РЦП – це кошти, які мобілізуються на потреби госп. Д-ті шляхом випуску і реалізації цінних паперів і які є гарантом повернення вкладених коштів і одержанні прибутку.
Ринок капіталу – є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби, він реалізується за допомогою облікової ставки НБУ.
Страховий ринок – відокремлена ланка ФС з приводу формування і ви користування колективних страхових фондів.
7) проблеми розвитку та шляхи удосконалення фінансової системи України. (15)
Найважливішими проблемами розвитку фінансової системи України на сучасному етапі є:
- відсутність політики захисту вітчизняного товаровиробника;
- відсутність ефективної державної підтримки розвитку малого і середнього бізнесу;
- недосконала процедура банкрутства підприємств;
- недосконалість діючої системи оподаткування;
- неефективний контроль за сплатою податків;
- недостатній контроль за цільовим і раціональним використанням бюджетних коштів;
- високий рівень видатків на управління;
- невідокремленість державних цільових фондів від Державного бюджету;
- недостатні обсяги тимчасово вільних коштів у підприємств і населення;
- низький рівень довіри до держави взагалі і до банківської системи зокрема;
- низький рівень розвиненості фінансового ринку;
- нераціональне використання коштів, залучених за допомогою державного кредиту;
- низький рівень кредитування реального сектора економіки;
- великі обсяги тіньової економіки;
- надлишкова кількість готівкових коштів, які перебувають в обігу.
Удосконалення фінансової системи України має грунтуватися на забезпеченні фінансової безпеки, зміцненні фінансової самодостатності її інститутів, фінансовій інтеграції України у світове співтовариство через активізацію її участі в діяльності міжнародних фінансових організацій на рівних з іншими країнами правах.
Удосконалення фінансової системи України можливе через здійснення комплексу таких заходів:
- чіткий розподіл фінансових ресурсів між центральними та регіональними органами влади як на стадії їх формування, так і у процесі їх використання;
- розширення функцій, прав і можливостей регіонів з підвищенням їх відповідальності за результати діяльності;
- перегляд витратної частини бюджету (зокрема, відмова від фінансування більшої частини виробничого сектора, особливо за тими напрямками, де є зацікавленість приватного капіталу);
- перегляд політики надання субсидій у напрямку їх скорочення, за винятком пріоритетних галузей (наприклад, сільського господарства);
- формування необхідних централізованих резервів для їх використання замість залучення емісійних кредитів;
- чітка організація діяльності державного казначейства з метою контролю за надходженням коштів та їх цільовим використанням.