3Фінансові ресурси

а)поняття фінансових ресурсів; (5)

Фін. ресурси – це сукупність доходів та надходжень, які перебувають у розпорядженні П, організацій та держави і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширеного відтворення та зростання матеріального добробуту населення. Це грошові кошти, які направляються на виробниче та невиробниче нагромадження, колективне споживання.

Специфічний зміст фін. ресурсів пов'язаний з тим, що вони виступають: - як фонди грошових коштів, які мають акумулятивний х-р, що використовуються в результаті виробництва, розподілу та перерозподілу ВВП; - як кінцеві доходи, тобто грошові кошти, що призначені для обміну на товари та послуги; - як доходи, які мають матеріально покриття; - як джерела формування фін. ресурсів(амортизація, прибуток, податкові та неподаткові доходи, трансфертні надходження); - як кінцевий фін. результат процесу відтворення, оскільки використовується для фін-ня заходів щодо розвитку в-ва.

б)джерела формування та напрямки використання централізованих фінансових ресурсів; (15)

Фінансові ресурси держави охоплюють ресурси всіх секторів економіки: державного, підприємницького та приватного.

У розпорядженні держави знаходяться ресурси бюджетної системи, централізованих і окремих децентралізованих фондів грошових коштів, а також державних фінансових інституцій (Національного банку, державних кредитних установ тощо).

Основні напрями використання фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні держави:

- розвиток народного господарства та структурна його перебудова;

- фінансування закладів соціальної сфери;

- соціальний захист населення;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- охорона навколишнього середовища;

- управління;

- оборона країни;

- створення матеріальних та фінансових резервів.

в)джерела формування та напрямки використання децентралізованих фінансових ресурсів. (15)

Фінансові ресурси держави охоплюють ресурси всіх секторів економіки: державного, підприємницького та приватного.

Джерелами фінансових ресурсів підприємств є статутний капітал, прибуток, амортизаційний фонд, резервний фонд, фонди економічного стимулювання.

Фінансові ресурси поділяють на власні та залучені. До власних фінансових ресурсів відносять грошові кошти, отримані в ході фінансово-господарської діяльності (статутний капітал, прибуток, амортизаційний фонд, інші фонди підприємства). Залучені ресурси – це грошові кошти, отримані в результаті кредитів і позик, які набувають характеру заборгованості (кредити; фінансові ресурси, залучені шляхом випуску цінних паперів; кредиторська заборгованість).

Напрями використання фінансових ресурсів підприємств:

- розширене відтворення і розвиток підприємств;

- вирішення соціальних проблем;

- матеріальне стимулювання;

- створення фінансових резервів;

- задоволення інших потреб.

6Фінансовий механізм

1. визначення фінансового механізму; (5)

ФМ – сукупність форм і методів управління фін. д-тю держави, які застосовуються суспільством з метою забезпечення розвитку країни.

ФМ – сукупність конкретних фінансових форм, методів та важелів за допомогою яких забезпечується процес відтворення, тобто здійснюється розподіл та перерозподіл відносин, утворюються доходи суб’єктів господарювання і фондів коштів.

2. сутність фінансового механізму; (15)

ФМ – сукупність форм і методів управління фін. д-тю держави, які застосовуються суспільством з метою забезпечення розвитку країни.

ФМ – сукупність конкретних фінансових форм, методів та важелів за допомогою яких забезпечується процес відтворення, тобто здійснюється розподіл та перерозподіл відносин, утворюються доходи суб’єктів господарювання і фондів коштів.

Функціонування ФМ відбувається в процесі формування та використання централізованих та дец. фондів фін. ресурсів для задоволення потреб держави і окремих суб’єктів господарювання.

Призначення ФМ зводиться до 2 основних функцій: фін. регулювання: фін. забезпечення.

Фін. регулювання засноване на правовому регламентуванні розподільних відносин у суспільстві або на окремому П. Основними елементами є: оподаткування та бюджетні трансферти. Види: сальдовий метод(передбачає виділення його елементів в розподілі доходу, тобто 1 елемент є результативним, іншу – розрахунковими); нормативний(всі елементи визначаються за нормативами, які встановлюються щодо об’єктів розподілу, сума доходів розподіляється за ставками).

Фін. забезпечення – формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання. Основні елементи(форми здійснення): - самофінансування(за рахунок прибутку, власних коштів); - кредитування; - бюджетне фінансування; - оренда; - інвестування.

Бюджетне фінансування – надання грошових коштів на проведення заходів, передбачених бюджетом, яке здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.

Форми: 1.Кошторисне фін-ня – метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ. Що перебувають на повному фін-ні бюджетом на основі фінансових планів – кошторису. 2. Позики фінансів П – фінансова підтримка державних та інших П, у яких понад 50% майна ф державною власністю. 3. Державні інвестиції – капітальні видатки держави та місцевих бюджетів, бюджетне фін-ня державних цільових програм, вклади за рахунок бюджетів, розвиток місцевих бюджетів.

Також надання бюджетних коштів здійснюється у вигляді: 1.Дотації – кошти, які передаються з бюджету бюджетам нижчого рівня безповоротно для збалансування їх доходів та видатків, покриття поточних витрат. 2.Субсидії – кошти, які передаються на фін-ня цільових видатків, тобто це безповоротні поточні цільові виплати. 3.Субвенції – бюджетні кошти, які передаються бюджету іншого рівня або юридичній особі на фін-ня цільових видатків на певних встановлений срок. 4.Кредитування – форма фінансового забезпечення, яка полягає у тимчасовому використання податкових коштів.

3. складові елементи фінансового механізму. (15) 6) складові фінансового механізму; (15)

Основними складовими елементами ФМ, які взаємодіють між собою з метою досягнення соц.-ек. розвитку суспільства є: фін. планування і прогнозування; фін. позики, важелі, норми і нормативи, право; інформаційне забезпечення та фін. контроль.

Фін. планування – д-ть щодо формування централізованих і дец. фондів грошових ресурсів, які спрямовані на розширене відтворення,соц..потреби та ін.. Осн. функції: 1.Відображення основних напрямків фінансової політики, що здійснюється органами законодавчої і виконавчої влади держави. 2.Встановлення кількісних та якісних параметрів суспільного в-ва за плановий період. 3.Вибір раціональних шляхів фінансового забезпечення передбаченого рівня ек. і соц. розвитку на основі ефективного використання наявних у суспільстві ресурсів. 4.Встановлення раціональних форм мобілізації фінансових ресурсів і на їх основі визначення оптимальної структури.

Залежно від сфери функціонування і х-ру фінансових відносин плани поділяються на : загальнодержавні(баланс фінансових ресурсів та витрат держави, зведений бюджет, державний бюджет, бюджет ПФ), територіальні(Бюджет АРК, всі види місцевих бюджетів) та плани окремих господарських структур(фінансові плани П та закладів усіх форм власності, кошторис доходів та видатків бюджетних установ,громадських організацій та благотворних фондів, біржові плани, бізнес-календарі).

За тривалістю дії плани поділяються на: перспективні, поточні(до року), оперативні(місяць, квартал).

Принципи ФП: наукова обґрунтованість, єдність фін. планів, безперервність, стабільність.

Фінансове прогнозування – передує стадії складання фін. планів. Дозволяє визначити варіанти розвитку і удосконалення системи фінансів, форм і методів реалізації фін. політики. Методи: нормативний, балансовий, ек-математичний, коефіцієнтів(передбачає розповсюдження встановлених раніше тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об’єктів), ек. аналізу.

Баланс доходів і видатків – поточний фінансовий план, який складається на П і розраховується на рік з розподілом по кварталам(кошторис складають установи соц..сфери).

Платіжний календар – оперативний фінансовий план, який складається на квартал з розбивкою на місяці або декади.

Фінансові показники - це величини, які х-ть створення та фін. ресурсів і ек-ці держави, бувають: зведені(х-ть ек. явище на макрорівні) та індивідуальні(на мікрорівні).

Фінансові важелі – це система управління фін. механізмом, засіб дії фін. методу. Вкл.: Доходи і видатки, прибуток, податки, ам. відрахування, ставки %. Засновані на стимулах та санкціях.

Пеня - міра, яка застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань і нараховується на кожен день простроченого платежу.

Штраф - міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил;

Фін. важелі набувають впливу за рахунок норм і нормативів: Норми – абсолютний розмір видатків на розрахункову одиницю. Нормативи – відносні показники, які встановлюються у % до бази розрахунку. Фінансове право – сукупність юр. норм, що регламентують фінансові відносини.

Фінансовий контроль – комплекс заходів, що здійснюються з метою успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів.

4. фінансове забезпечення; (15)

Фінансове забезпечення – це формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання.

Основними елементами фінансового забезпечення суб’єктів господарської діяльності є:

- самофінансування (відшкодування витрат на основну діяльність та її розвиток за рахунок власних джерел);

- кредитування (надання коштів за принципами поворотності, платності, строковості та забезпеченості);

- бюджетне фінансування (надання коштів із бюджету на безповоротних засадах);

- оренда (передача майна у користування на певний строк і за певну плату);

- інвестування (вкладання коштів у ті чи інші об’єкти з метою отримання прибутку або соціального ефекту).

5) фінансове регулювання. (15)

Фін. регулювання засноване на правовому регламентуванні розподільних відносин у суспільстві або на окремому П. Основними елементами є: оподаткування та бюджетні трансферти. Види: сальдовий метод(передбачає виділення його елементів в розподілі доходу, тобто 1 елемент є результативним, іншу – розрахунковими); нормативний(всі елементи визначаються за нормативами, які встановлюються щодо об’єктів розподілу, сума доходів розподіляється за ставками).

7) роль фінансових санкцій і фінансових стимулів в умовах ринку. (15)

Для зацікавлення суб’єктів господарювання в досягненні кращих результатів використовуються фінансові стимули. До них належать:

- заохочувальні фонди підприємств, які утворюються з прибутку;

- бюджетне фінансування ефективних напрямків розвитку народного господарства (у т.ч. дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки країни);

- спеціальні фінансові пільги (пільги на податки та можливість проведення прискореної амортизації).

У фінансових важелях важливе місце займають фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання за виконання взятих зобов’язань. В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штрафи і пені.

Штрафи – це міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил. Застосовується, як правило, в твердій грошовій сумі.

Пеня застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань і нараховується на кожен день простроченого платежу.

Для нормального функціонування фінансового механізму необхідним є його відповідне нормативно-правове забезпечення, яке представлене, передусім, Конституцією України, численними законами, а також підзаконними нормативно-правовими актами. Закони приймаються Верховною Радою України, є обов’язковими до виконання і мають вищу юридичну силу по відношенню до інших нормативних актів. Провідне місце в регламентації фінансових відносин мають такі закони: „Про власність”, „Про систему оподаткування”, „Про підприємництво”, „Про підприємства в Україні”, Бюджетний кодекс України.

Підзаконні нормативно-правові акти приймаються компетентними державними органами на підставі діючих законів. До таких документів належать: Укази Президента України, Декрети та Постанови Кабінету Міністрів, інструкції і накази міністерств, міжнародні договори, укладені і ратифіковані Верховною Радою України.