6. Родовий та жанрово-видовий поділ літератури.

Предметом ретельної уваги дослідників уже понад два тисячоліття є проблема літературних родів і жанрів. Якщо з першою її частиною все є більш-менш зрозумілим: переважна більшість науковців погоджується з тим, що існує три літературних роди — епос, лірика та драма, то відносно другої — маємо різні, досить суперечливі точки зору. Поряд з поняттям «жанр» уживається ще й поняття «вид». Досить зазначити також, що як у підручниках, так і в солідних теоретичних працях терміном «жанр» нерідко позначають рід («ліричний жанр»), вид («жанр повісті») і різновид («епічна драма»). А втім, у перекладі з французької жанр — це є рід і вид. Отож, спершу треба визначитися з термінологією. Більш логічною видається триступенева родо-жанрова класифікація: рід — жанр — жанровий різновид.

Рід — це спосіб вираження художнього змісту або, як конкретизує це визначення В. Халізєв, — сукупність «принципів формальної організації творів, що визначаються властивостями як предмета зображення, так і художнього мовлення» [56, 9].

Жанр — це історично сформований тип художнього твору, який синтезує характерні особливості змісту та форми певного виду творів, має відносно сталу композиційну будову, яка постійно розвивається та збагачується. Саме визначення жанру настроює читача на певний зміст. У такому розумінні жанрами є епопея, роман, новела, поема, медитація, ода, трагедія, водевіль тощо.

Відповідно до специфіки змісту і форми художні твори поділяють на три роди — епос, лірику і драму. Роди сформувалися ще в долітературний період мистецтва слова на основі обрядово-ритуальних дійств. Перші спроби осмислення літературних родів сягають епохи античності. епоху античності були спроби збільшити кількість літературних родів. Ціцерон називав чотири роди: елегійний, ліричний, трагічний і комічний. Горацій — шість: героїчний, ліричний, елегійний, комічний, трагічний, буколічний.

Теоретик французького класицизму Нікола Буало розглядає літературні роди з позицій раціоналізму. Буало вважав, що кожен рід має обмежену тематику і непорушні формальні ознаки. Він розділив види на "високі" (ода, трагедія, поема) і "низькі" (комедія, байка, роман, сатира). Змістом "високих", на його думку, має бути доля держави, героями — королі, знать. Змістом "низьких" — життя людей третього стану.

Літературні роди розвивалися неоднаково. В епоху античності провідним був епос (Гомер, Вергілій), у середньовіччі — драма (Шекспір, Корнель, Расін), у XVIII ст. на перший план знову виходить епос (Філдінг, Стерн, Руссо), у кінці XVIII ст. його знову відсуває на другий план драма (Вольтер, Гете, Шиллер).

В межах кожного роду розрізняють види і жанри. Вид займає проміжне місце між родами і жанрами, відрізняється від жанру вищим ступенем художнього узагальнення. Для виду характерні відносно стійкі, повторювані в літературному процесі структури, способи побудови образів. Жанр — це підвид. Роман — вид епосу, він може бути пригодницьким, історичним, мемуарним жанром.

Епос – (від гр. «слово, розповідь») Основні особливості епосу:

* розповідь про події як такі, що вже відбулися;

* зображення людини через її вчинки, поведінку, особливості мови тощо;

* описи різних видів;

* рівний («епічний») тон викладу;

* менш інтенсивне, ніж у ліриці використання образотворчих засобів;

* прозова форма (крім байки).

Основні особливості лірики:

вираження почуттів і роздумів, викликаних зовнішніми обставинами;

елементи розповіді, описи;

висока образність і емоційність;

інтенсивне використання образотворчих засобів;

стислість викладу;

віршова форма;

малий обсяг.

Тематичний поділ ліричних творів:

філософська (роздуми про сенс людського життя);

громадянська (суспільно-політична) (розуміння поетом сучасного йому життя і ставлення до нього);

пейзажна (ставлення до природи, описи природи допомагають у розкритті думок і почуттів, психологічного стану героя);

інтимна (любовна) (почуття і переживання, пов’язані з особистим життям людини).

Драма – зображення людини в дії, у конфлікті, у розмові.

Особливості драматичних творів:

зображення людини через її вчинки, поведінку, висловлювання4

рушій дії – гострий конфлікт;

відтворення подій як живого процесу, що протікає в даний момент4

діалогічний виклад художнього матеріалу4

поділ тексту на дії, картини, яви;

наявність ремарок;

призначення твору для вистави на сцені;

прозова форма (зрідка – віршова).