2.4. Аналіз результатів дослідницької роботи

Отримані в результаті контрольних замірів показники (див. табл. 2) показали їх значні зміни у всіх групах формуючої вибірки учнів та засвідчили тим самим ефективність розробленої нами експериментальної моделі фізкультурно-оздоровчої діяльності у дитячих літніх таборах оздоровлення та відпочинку: позитивні зміни проявились у респондентів всіх п’яти експериментальних груп: у спеціальній – на 32,0%; у підготовчій – на 23,9%; у розвиваючій – на 22,0%; у підтримуючій на 18,0%; у спортивній – на 12,5%. У контрольній групі рівень фізичного стану збільшився на 6,7% за рахунок загального оздоровлення, режиму життєдіяльності та позитивного природного середовища.

Результати проведеного нами дослідження підтвердили висунуту гіпотезу і дали змогу сформулювати узагальнені висновки.

Таблиця 2.

Зміни показників фізичного стану дітей в Е і К групах в умовах літнього ДОТ

Показники	Експериментальна група n = 320			Контрольна група n = 165
	Перший етап	Заключний етап	Р	Перший етап	Заключний етап	Р
1.Порушення постави, %	178	142		82	83
2. Індекс розвитку грудної клітини, %	48,0 + 0,3	49,6 + 0,3	0,05	48,6 + 0,3	48,9 + 0,3	0,05
3. Вагово-ростове співвідношення, г/см	298,3 + 15,5	286,6 + 15,1	0,05	292,1 + 30,1	293,4 + 16,9	0,05
4. Силовий індекс, %	40,3 + 0,7	47,2 + 0,9	0,05	40,7 + 0,6	42,1 + 0,7	0,05
5.М’язова витривалість, (кільк. за хв.)	33,4 + 1,7	39,7 + 1,5	0,05	34,2 + 1,5	36,1 + 1,4	0,05
6. Гнучкість, см	+ 4,7 + 2,3	+ 7,6 + 1,9	0,05	+ 5,1 + 1,6	+ 6,3 + 1,2	0,05
7.Рухова активність, бали	3,8 + 0,8	4,7 + 0,2	0,05	3,9 + 0,6	4,4 + 0,3	0,05

З метою покращення фізичного стану дітей ми визначили основні вимоги до організації фізичного виховання:

• адекватність змісту, обсягу, інтенсивності рухової діяльності учнів їх віку і статевим особливостям;

• поєднання занять з руховою активністю з раціональним режимом занять та відпочинку, використання гігієнічних умов і природних факторів, загартування;

• забезпечення систематичного лікарського і педагогічного контролю за всіма психофізіологічними показниками розвитку дитини.

Практика засвідчила, що сукупність цих вимог може бути реалізованою у такому соціально-педагогічному середовищі яким є на нашу думку літній оздоровчий табір.

Літній оздоровчий табір ми характеризуємо як оптимальне соціально-педагогічне середовище, в якому створюються умови для життєдіяльності дитини, котра тимчасово перебуває в новому мікросоціумі. Аналіз багаторічного досвіду роботи табору оздоровлення та відпочинку дозволив виявити особливості цього соціально-педагогічного середовища, серед яких ми вважаємо за доцільне назвати такі: організація системи регулярної допомоги дітям в оздоровленні шляхом покращення фізичного стану, посилення рухової активності; комплексу різних типів ігор шляхом духовної і педагогічної підтримки; проведення просвітницької роботи; організації доброзичливих міжособистісних стосунків, нормального ритму життя, індивідуального і фізичного комфорту; захисту здоров'я все це сприяє утворенню такого середовища, яке дозволяє дитині виконувати відповідні соціальні функції і вдосконалюватись фізично.

ВИСНОВКИ:

Дані проведеного нами дослідження показують, що стан здоров’я і рухова активність школярів стали одною із гострих проблем сучасного суспільства. Як показує аналіз літературних джерел, світової практики, передового досвіду зарубіжних країн, оптимізація рухової активності школярів в урочних і позаурочних формах організації системи фізичного виховання є одним із важливих факторів здорового способу життя і дозволяє усунути негативні процеси і явища, які на сьогодні посідають значне місце.

У дипломній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми розробки механізмів і організаційно-педагогічних умов удосконалення фізичного стану дітей у літньому оздоровчому таборі, що виявляється у визначенні специфічних вимог щодо організації і методики фізичного стану дітей в таборі відпочинку як специфічному соціально-педагогічному середовищі, обгрунтуванні та створенні експрес-методики розподілу дітей по групах для практичної роботи педагога з ними з метою позитивної зміни їх фізичного стану, розробці та апробації оздоровчих програм для кожної групи дітей, визначенні соціально-педагогічних умов підвищення рівня фізичного стану та здоров’я дітей шкільного віку.

Проблема збереження здоров’я дітей в Україні є на сьогодні проблемою збереження нації. Це зумовлено як погіршенням стану здоров’я дітей під впливом несприятливої екологічної ситуації, так і поширенням негативних соціальних явищ, що є характерним для нестабільного суспільства.

Головним завданням сучасної національної освіти є формування високорозвиненої, духовно багатої та фізично здорової і підготовленої особистості, здатної до творчого мислення та тривалої активної життєдіяльності.

Фізична активність особистості є невідє’мною складовою компонентою соціальної поведінки людини та формується як за допомогою суб’єктивних, так і соціально-екомонічних факторів, серед яких чільне місце посідає створення державою належних умов для масового вдосконалення фізичної підготовленості людей.

Цілеспрямована організація рухової активності, спрямована на розвиток рухових здібностей, умінь та навичок, є педагогічним процесом фізичного виховання підростаючого покоління, кінцевою метою якого є фізично-особистісне зростання індивіда. Такий підхід дозволяє розглядати здоров’я людини в єдності його фізичної, психічної та соціальної компонент.

Між об’єктивними показниками здоров’я, фізичною підготовленістю, функціональними можливостями і руховою підготовленістю та суб’єктивним ставленням індивіда до свого здоров’я існує тісний взаємозв’язок. Прийняття людиною на себе відповідальності за свій фізичний і психічний стан, вміння цілеспрямовано обирати, створювати і покращувати людиною свій спосіб життя лежить в основі формування потреби до здорового способу життя як психічного утворення.

Організаційною передумовою здорового способу життя особистості є фізичний розвиток дитини як якісні зміни, що відбуваються у зміцненні й удосконаленні фізичних сил людини під впливом середовища та спеціально організованого виховання і регулятивної діяльності, і розглядаються нами як сукупність антропометричних показників і функціональних можливостей основних систем організму, які забезпечують рухову активність.

Оздоровчий ефект фізичного розвитку полягає у підсиленні аеробних можливостей організму, рівня загальної витривалості та фізичної працездатності за умов регулярності занять різними фізичними вправами, поступового збільшення інтенсивності і тривалості навантаження, його оптимального дозування з врахуванням індивідуальних особливостей організму, віку, статі, стану здоров’я, фізичної підготовленості, взаємозв’язку з загальним режимом дня; комплексного підбору вправ у поєднанні з іншими оздоровчими впливами та нетрадиційними оздоровчими системами. Рухова активність належить до числа основних факторів, які забезпечують рівень загального зміцнення організму, стану кісткової, м’язової та серцево-судинної системи, а також є природним підгрунтям для подальшого формування різноманітних умінь, навичок, рухових координацій.

Вікові анатомо-фізіологічні особливості розвитку дитини зумовлюють вибір змісту і форм виховної роботи та фізичних навантажень. Особливої уваги потребує в цьому відношенні молодший підлітковий вік, який, в зв’язку зі статевим дозріванням, характеризується широким діапазоном індивідуальних відмінностей у фізичному розвитку та їх відображенням у психіці дитини. Психофізіологічні труднощі в розвитку підлітка зумовлюють необхідність підвищеної уваги до його здоров’я та необхідність періодичного оздоровлення, оптимальною формою якого ми вважаємо літні оздоровчі табори, які є своєрідним педагогічним середовищем.

Наші наукові позиції щодо необхідності і важливості оздоровлення підростаючого покоління узгоджуються з теоретико-правовими державними підходами щодо сприяння удосконалення фізичної підготовленості дитини як суспільної цінності та визнання пріоритетними завдань активної профілактики захворювань як підтримки первинного рівня і зміцнення фізичного здоров’я на основі коригування способу життя і оздоровчих заходів, управління здоров’ям та його конструюванням.

Законодавчо-нормативна база, яка є потужним пропагандистським засобом збереження та зміцнення здоров’я, повинна формуватися на основі усвідомлення того, що єдиним шляхом збереження та поліпшення здоров’я молодого покоління є впровадження здорового способу життя, узгоджуватися з підходами та вимогами міжнародного співтовариства у цій сфері життєдіяльності, грунтуватися на розвинутій законодавчій базі та на пріоритетності права. Стосовно фізичного стану дітей вона має посідати чільне місце в ієрархії права відповідно до того місця, яке займає здоров’я в ієрархії загальнолюдських цінностей.

Створення ефективної законодавчої та нормативно-правової бази в Україні, спрямованої на розвиток фізичної культури і спорту, сприяє призупиненню спаду фізкультурно-спортивної роботи серед населення, збереженню кадрового потенціалу та матеріально-технічної бази, пропаганді впровадження здорового способу життя, вихованню свідомого ставлення до свого здоров’я як найвищої соціальної цінності.

З метою реалізації права кожної дитини на повноцінний відпочинок і оздоровлення, зміцнення здоров’я, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб розроблено положення про дитячі оздоровчі заклади, зміст, форми і методи роботи в яких повинні визначатись на основі загальнолюдських духовних надбань і цінностей з урахуванням специфіки національних і культурно-історичних традицій.

Історичний аспект дослідження розвитку проблеми організації літнього відпочинку дозволив виявити тенденцію поступової зміни видів виховання в установах дитячого відпочинку на набуття пріоритетності вдосконалення фізичного стану як організованого процесу впливу на дітей завдяки заняттям фізичними вправами, гігієнічних заходів і природних сил для забезпечення необхідного фізичного розвитку та фізичної підготовленості.

Науковий підхід до розв’язання проблеми оздоровлення дітей в ТОВ вимагає чіткого планування соціально-педагогічної роботи та вибір методик діагностування вихованців, які б дозволили об’єктивно зафіксувати зміни фізичного стану дітей за період перебування у таборі.

Наявний досвід забезпечення умов для вдосконалення фізичної підготовленості дітей характеризується відсутністю цілісної теорії формування здорового фізичного стану дітей, системності та взаємозв’язку зусиль різних структур і організацій та застарілими, розрахованими на іншу суспільно-економічну ситуацію методами, з чого випливає висновок про необхідність створення нової науково обгрунтованої теорії фізичного вдосконалення дитини.

Розробка нових програм фізичного розвитку дітей повинна мати комплексний, інтеграційний характер та охопити всі види життєдіяльності дитини (школа, позашкільні заняття, літній відпочинок).

Покращення фізичного стану дитини в умовах школи вимагає врахування індивідуальних особливостей розвитку, проведення корекційної роботи з фізично ослабленими дітьми та створення для них позитивного психологічного клімату, доповнення традиційних програм цікавими для дітей нетрадиційними видами діяльності, обгрунтоване дозування обсягу та інтенсивності навантажень.

Програми покращення фізичного стану дітей в умовах літнього відпочинку в ДОТ повинні враховувати як специфіку умов літнього оздоровчого табору, так і індивідуально-вікові та фізичні особливості кожної дитини і базуватись на принципі поєднання основних засобів фізичного виховання і навантаження залежно від рівня їхньої фізичної підготовленості та орієнтації на вихованців щодо вдосконалення свого здоров’я як соціальної цінності і самоцінності.

Оптимальним варіантом диференційованого підходу до оздоровлення дітей в ДОТ є розподіл дітей в групи (спеціальна, підготовча, розвиваюча, підтримуюча та спортивна) за рівнем їх фізичної підготовленості.

Робота педагогів в літніх ДОТ вимагає спеціальної підготовки по оволодінню тренінговими та виховними формами роботи в таборі оздоровлення та відпочинку, комплексом коригуючої гімнастики, лікувальними, релаксаційними вправами, методикою дихання, нетрадиційними видами фізичного розвитку.

Створення організаційно-педагогічних умов формування позитивного ставлення підлітків до власного фізичного стану та до здорового способу життя вимагає розробки спеціальної моделі планування та оцінки заходів щодо фізичного розвитку дитини як оптимальної передумови формування її здоров’я.

Вирішальними факторами покращення фізичного стану та удосконалення здоров’я дитини є соціальний статус дитини, наявні соціально-педагогічні структури, просвітницька робота, відповідність навантажень віковим та індивідуально-генетичним особливостям дитини, ставлення дитини до власного фізичного стану, наявність системи навичок удосконалення фізичного здоров’я та система педагогічного контролю.

Важливими умовами оздоровлення дітей в умовах ДОТ є вироблення загальної соціально-педагогічної політики покращення фізичного стану дитини з метою її оздоровлення, створення оптимального сприятливого середовища для кожної дитини, надання їй при необхідності соціально-педагогічної допомоги, поетапність вирішення педагогічних і медичних проблем.

Провідними науковими принципами реалізації та ефективності розробленої нами моделі “Планування та оцінки заходів щодо фізичного розвитку дитини як передумови формування її здоров’я” є:

- наявність тісного зв’язку між усіма компонентами моделі;

- хід планування і впровадження соціально-педагогічних дій щодо фізичного розвитку дітей від загального до конктерного рівня;

- чітка ієрархічна визначеність цілей/завдань соціально-педагогічної роботи та спрямованість змісту усіх виховних форм роботи щодо покращення фізичного стану дітей у літньому таборі оздоровлення і відпочинку на їх максимальне досягнення;

- побудова проективних форм соціально-педагогічної роботи таким чином, щоб демонструвати і підсилювати основні цінності цих форм роботи, їхнього змісту у плані поліпшення фізичного стану і здорового способу життя;

- відповідність обраних стратегій підготовці фахівців, наявність співпраці між ними та суб’єкт-суб’єктної взаємодії з дітьми.

Корекційна робота з дітьми, що мають відхилення у фізичному стані, повинна будуватись на принципах поступовості, систематичності, різноманітності, деталізації завдань, бути спрямована на пробудження в їх свідомості думки про необхідність власного фізичного вдосконалення та сприймання нею свого фізичного стану як основи, на якій розвиваються її розумові, соціальні та духовні сили, оптимізується міжособистісне спілкування та адаптація в довкіллі.

Ефективність авторської експериментальної моделі забезпечувались за рахунок збільшення долі різних видів діяльності оздоровчої спрямованості при деякому скороченні спортивної і прикладної підготовки, різноманітності аеробних вправ з метою цілеспрямованого розвитку витривалості, систематичного використання ігор, вправ, спрямованих на формування правильної, красивої постави, зміцнення і корекції постави дитини, застосування різних вправ і видів діяльності, спрямованих на розвиток гнучкості, витривалості, м’язової маси і сили, використання у роботі з дітьми набору нестандартних видів діяльності, які не потребують особливого обладнання і спеціальних приміщень, обов’язкового включення теоретичної інформації щодо організації здорового способу життя.

Дієвість різноманітних експериментальних програм оздоровлення в ДОТ базується на пробудженні у дітей прагнення до самореалізації і особистісного самовизначення та самовдосконалення, використанні національних ігрових видів фізичної культури, що, окрім удосконалення загального фізичного стану, розширює коло знань з історії, культури, географії рідного краю та сприяє інтелектуальному та особистісному зростанню дітей.

Разом з тим проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Так, вимагають подальшого вивчення питання індивідуалізації процесу фізичного розвитку школярів, взаємозв’язку соціально-виховної роботи в школі і позашкільних закладах з проблем формування здорового способу життя, пошуку механізмів педагогічного впливу на підвищення рівнів фізичної підготовленості школярів різних вікових груп.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Амосов М.М. Роздуми про здоров’я. - К.: Здоров’я, 1990. - 168 с.

2. Ананьев В.Г. К постановке проблемы развития детского самопознания // Избранные психологические труды. - М.: Педагогика, 1980. - Т.2. - С.103 - 127.

3. Анохин П.К. Избранные труды. Философские аспекты функциональной системы. - М.: Наука, 1978. - 400 с.

4. Апанасенко Г.Л. Оценка физического развития методология и практика поисков критерия оценки //Гигиена и санитария. - 1983. - № 12. - С.51- 53

5. Ареф’ев В.Г., Столітенко В.В. Фізичне виховання в школі. - К.: ІЗМН, 1997. - С.56 - 59.

6. Бальсевич В.К. Физическая культура для всех и для каждого. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 208 с.

7. Бакіко І.В. Аналіз змісту пріоритетного навчального матеріалу у шкільних програмах із фізичного виховання // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - К., 2002. - № 2. - С.3 - 4.

8. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. - М.: Медицина, 1966. - 89 с.

9. Бондаревский Е.Я., Кодешова А.В. О школьных программах по физической культуре в школе. - 1987. - № 3. - С.31. - № 4. - С.32.

10. Борейко М.М. Оптимізація фізичного виховання дітей 7 - 8 років засобами легкої атлетики: Автореф. дис. … канд. наук з фіз. вих і спорту: 24.00.02/Львівський держ. ін-т фіз. культури. - Львів, 2002. - 22 с.

11. Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури. - К.: Інститут систематичних досліджень освіти, 1993.-152 с.

12. Вільчковський Е.С. Навчальна робота з фізичної культури в 1-3 класах. - К.: Радянська школа, 1974. - 224 с.

13. Віндюк А.В. Основи технології самостійних занять фізичними вправами учнів молодших класів: Автореф. дис. канд. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02/Львівський держ. ін-т фіз. культури. - Львів, 2002. - 17 с.

14. Волков Л.В. Физические способности детей и подростков. - К.: Здоров’я, 1981. - 120 с.

15. Волошин А.А., Кулибаба Н.Б. Игры на воде для уроков плавания с детьми младших возрастов // Плавание. - Вып.1. - М.: Физкультура и спорт, 1982. - С.131.

16. Гнітецький Л.В. Формування потреби займатися фізичними вправами у дітей молодшого шкільного віку: Автореф. дис. канд. наук з фіз. вих. і спорту.24.00.02/Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2000. - 23 с.

17. Горобей М.П. Педагогічні умови активізації рухової діяльності молодших школярів в режимі продовженого дня: Автореф. дис. канд. пед. наук. - К., 1994. - 21 с.

18. Данилевич М.В. Фізичне виховання дітей - турбота спільна // Фізична культура та здоров’я нації. ІІІ Міжнародна конференція. - К. - Вінниця: Українська академія Наук Національного прогресу, 1998. - Ч.1. - С.30 - 32.

19. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України / За ред. Зубалія М.Д. - Вид.2-е, перероб. і доп. - К., 1998. - 18 с.

20. Державна програма "Освіта" (Україна 21 ст) // Освіта. - № 44 - 46. - 1993. - С.3 - 6.

21. Дмитренко С.М. Вплив рухових режимів на фізичний стан молодших школярів, які проживають у зоні підвищеної радіації: Автореф. дис. канд. наук з фіз. вих. і спорту. - Луцьк, 1998. - 18 с.

22. Добринський В.С. Рейтингова оцінка фізичної підготовленості підлітків як засіб підвищення мотивації до систематичних занять фізичною культурою: Автореф. дис. … канд. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02. - Луцьк, 2000. - 17 с.

23. Дорохов Н.Р. Развитие силовых качеств школьников 7 - 11 классов различных соматических типов и вариантов развития: Автореф. дис. канд. пед. наук. - М.: ВНИИФК, 1997. - 22 с.

24. Дубогай А.Д. Информативность морфофункциональных показателей в оценке физического состояния младших школьников // Теория и практика физической культуры. - 1986. - № 9. - С.29 - 31.

25. Завацький В.І. Фізіологічна характеристика розвитку організму школярів. Монографія. - Луцьк: Волинське обл. рекреаційно-видавниче підприємство "Надстир’я", 1994. - 152 с.

26. Запорожец А.В. Изменение моторики ребенка в зависимости от условий и мотивов его деятельности // Известия АПН ССФСР.-Вып.14- ., 1948. - С.15 - 27.

27. Зациорский В.М. Спортивная метрология. - М.: Физкультура и спорт, 1982.

28. Кашуба В.О. Біодинаміка постави школярів у процесі фізичного виховання: Автореф. дис. докт. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02/Національний ун-т фіз. вих. і спорту України. - К., 2003. - 35 с.

29. Койносов В.В. Формирование потребности в физической культуре в учащихся младшего школьного возраста: Автореф. дисс. канд. пед. наук. - Омск, 1992. - 21 с.

30. Козленко М.П. Фізичну культуру в побут школярів. - К.: Радянська школа, 1979. - С.32 - 33.

31. Комплексні програми середньої загальноосвітньої школи. Фізична культура 1 - 11 класів. - К.: Освіта, 1993. - С.12 - 19.

32. Комплексная программа физического воспитания учащихся 1 - 4 классов общеобразовательной школы // Разраб. Кряж В.Н., Ворсин Е.Н., Гужаловский А.А. и др. - Минск, 1992. - 57 с.

33. Корнієнко С.М. Педагогічні основи фізичного виховання молодших школярів у системі "Родина - школа": Автореф. канд. пед. наук: 13.00.07/Тернопільський держ. пед. ун-т ім. Володимира Гнатюка. - Тернопіль, 2001. - 22 с.

34. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания. - К.: Олимпийская литература, 1999. - 232 с.

35. Куц О.С., Леонова В.А., Розпутняк Б.Д. Системно-структурний підхід до розвитку фізичних якостей у школярів на уроках фізичної культури в умовах підвищеної радіації // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві. Збірник наукових праць. - Луцьк: Медіа, 1999. - С.432 - 435.

36. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. - Львів: Штабар, 1997. - 208 с.

37. Лях В.И. Двигательные способности. Общая характеристика и основы теории и методики их развития в практике физического воспитания // Физическая культура в школе. - 1996. - № 2. - С.2 - 6.

38. Масауд Р. Режим рухової активності як основа корекції фізичного стану молодших школярів (24.00.02): Автореф. дис. канд. наук з фіз. вих. і спорту. / НУФВСУ. - К., 1998. - 16 с.

39. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры.- М.,1991.- С.73 - 74.

40. Матюхина М.В. Мотивация учения младших школьников. - М.: Педагогика, 1984. - С.34 - 37.

41. Міщенко О.В. Реалізація міжпредметних зв’язків у фізичному вихованні молодших школярів: Автореф. дис. канд. наук фіз. вих. і спорту: 24.00.02/Львівський держ. ін-т фізичної культури. - Львів, 2002. - 16 с.

42. Молнар М.В. Формування програмно-нормативного забезпечення, фізичного виховання у молодшій школі з урахуванням регіонального компонента освіти (на прикладі Закарпатської області): Автореф. дис. канд. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02/Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2000. - 20 с.

43. Огниста К.М. Педагогічні умови формування фізичної культури першокласників: Автореф. дис. канд. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02/Львівський держ. ін0-т фіз. культури. - Львів, 2003. - 22 с.

44. Омельяненко І.О. Розвиток психомоторних здібностей першокласників на уроках фізичної культури: Автореф. дис. канд. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02/Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк, 1999. - 17 с.

45. Оржеховська В.М. Здоровий спосіб життя як пріоритетна цінність у вихованні дітей і підлітків // Формування, збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління, як обов’язковий компонент соціальної освіти. - Дніпропетровськ, 1997. - С.35 - 43.

46. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - К.: Олимпийская литература, 1997. - 583 c.

47. Подласый И.П. Педагогика начальной школы. - М.: Гуманизм. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 400 с.

48. Поташнюк Р.З. Соцiально-екологiчна сутнiсть здоров’я.- Луцьк, 1995. - 92 с.

49. Присяжнюк С. Витривалість: основи визначення та методики розвитку у школярів початкових класів // Фізичне виховання в школі.-1999. - № 4.-С.32-34.

50. Савченко А.П. Фізичне виховання в позашкільній роботі. Методичні рекомендації. - К.: ІПВ, 2003.

51. Сермеев Б.В. Спортсменам о воспитании гибкости. - М.: ФиС, 1970. - 61 с.

52. Столітенко В.В., Воробей Г.В. Фізичне виховання молодших школярів. - К.: ІЗМН, 1997. - С.24 - 50.

53. Фарбер Д.А., Корниенко И.А., Санькин В.Д. Физиология школьника. - М.: Педагогика, 1999. - 168 с.

54. Фізичне виховання в позашкільній роботі. Методичні рекомендації. А.П. Савченко. – К.: ІПВ,2003

55. Фомин Н.А., Вавилова Ю.Н. Физиологические основы двигательной активности. - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 224 с.

56. Хоменко Н.М. Формирование потребности в физическом совершенствовании у младших школьников: Автореф. дисс. канд. пед. наук: 13.00.01. - К., 1992. - С.4 - 12.

57. Хрипкова А.Г., М.В. Антропова, Д.А. Фарбер. Возрастная физиология и школьная гигиена: Учебн. пос. для студ-ов. пед. ин-тов. - М.: Просвещение, 1990. - 320 с.

58. Царик А.В. Физическая культура как основа здорового образа жизни сегодня и... в 20-веке // Теория и практика физической культуры. - 1991. - № 1. - С.2 - 4.

59. Цьось А.В., Довганюк В.М., Ковальчук Н.М. Планування навчальної роботи з фізичної культури в школах 1 - 3 ступенів: Навчальний посібник. - Луцьк: Надстир’я, 1998. - 364 с.

60. Чорнобай І.М. Вплив валеологічних знань і вмінь на якісні показники фізичної культури молодших школярів: Автореф. дис. канд. наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02/Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2000. - 22 с.

61. Чусов Ю.Н. Закаливание школьников: Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1985. - 128 с

62. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. - Ч.1. - Тернопіль: Богдан, 2003. - 279 с.

63. Шлемин А.М. Зависимость формирования двигательных навыков от развития физических качеств у юных гимнастов: - В кн. Проблемы юношеского спорта. - М.: ФиС, 1966. - С.170-172.

64. Шульга М. Методика застосування бігу на витривалість на уроках фізичної культури в школі // Фізичне виховання в школі. - 1999. - № 1. - С.33 - 40.

84