1.4. Соціально-педагогічні технології розвитку фізичної підготовленості дитини в умовах дитячого оздоровчого табору

Розвиток оздоровчих послуг для дитячої категорії відпочиваючих – це першочергове завдання українського суспільства. Адже саме за допомогою дитячої оздоровлення вдасться попередити і уникнути багатьох проблем, що можуть виникнути у майбутньому.

Для того, щоб визначити проблеми і перспективи розвитку даної галузі потрібно проаналізувати її сучасний стан. Зокрема, Український уряд ставить перед собою мету не лише зберегти наявну мережу дитячих закладів оздоровлення і відпочинку, а й забезпечити її ефективне використання.

Законодавство у сфері оздоровлення та відпочинку дітей складається з Конституції України ( 254к/96-ВР ), Сімейного кодексу України ( 2947-14), законів України "Про охорону дитинства" ( 2402-14 ), "Про позашкільну освіту" ( 1841-14 ), та інших законів, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів[21].

Державна політика у сфері оздоровлення та відпочинку дітей ґрунтується на таких принципах:

• рівності прав кожної дитини на оздоровлення та відпочинок;

• визнання пріоритетним у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування здійснення заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я дітей шляхом організації оздоровлення та відпочинку;

• створення оптимальних умов для безпечного та ефективного перебування дітей у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку;

• створення умов для зміцнення фізичного та психічного здоров'я дітей шляхом належної організації оздоровлення та відпочинку;

• надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітям, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки;

• адресності соціальної допомоги, що надається з державного і місцевих бюджетів для оздоровлення та відпочинку дітей.

Основними напрямами державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є:

• підтримка заходів, що здійснюються підприємствами, установами і організаціями, фондами, громадянами та їх об'єднаннями в цій сфері;

• створення доступного та ефективного ринку послуг з оздоровлення та відпочинку дітей;

• збереження і розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку;

• забезпечення підготовки кадрів для здійснення заходів з оздоровлення та відпочинку дітей;

• стимулювання проведення науково-дослідних робіт, розроблення та впровадження інноваційних програм;

• створення механізмів економічного стимулювання, кредитування, цільової фінансової підтримки закладів, що здійснюють оздоровлення та відпочинок дітей;

• оптимізація системи управління;

• створення Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку з метою запобігання їх ліквідації, передачі під заставу, перепрофілюванню, використанню не за призначенням;

• розробка та затвердження державних соціальних стандартів оздоровлення та відпочинку. [4]

Також важливу роль відіграє ЗУ «Про охорону дитинства». Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері. Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні. А, отже, виходячи із закону, його метою є забезпечення функціонування усіх тих структурних елементів, необхідних для отримання рекреаційного ефекту.

Фізичне виховання учнів є одним із критеріїв визначення правильності формування дитячого організму , а також важливим показником розвитку фізичної культури в школі, районі, місті, області. Тому вивчення стану фізичного рухового виховання учнів загальноосвітніх шкіл є необхідною умовою удосконалення їхнього розвитку.

Масове визначення фізичного виховання і можливість отримати середні показники, які є віковими стандартами фізичного розвитку і рухової підготовленості для всієї України не існує й існувати не може, так як процес фізичного виховання залежить від місцевих умов , клімату, етнографічних різниць і , нарешті від рівня розвитку фізичної культури в регіоні, який значною мірою зумовлений руховою активністю школярів. Ось чому визначення регіональних стандартів фізичного виховання і рухової підготовленості школярів з урахуванням конкретної соціальної і біологічної ситуації та місцевих умов розвитку фізичної культури, які впливають на темпи росту , розвитку і функціональної підготовленості школярів, особливо випускних класів, є важливим і актуальним завданням.

При відборі найбільш ефективних оздоровчих засобів для дітей використовувались критерії доступності, відповідності віковим можливостям, найбільшої ефективності відповідно рухової діяльності, простоти виконання і найменша затрат часу на вивчення рекреаційно-оздоровчої програми: фізичні вправи, оздоровчі сили природи, гігієнічні фактори.

Реалізація рекреаційно-оздоровчої програми в ДОТ на основі принципів, що відбивають ідейні основи системи виховання і освіти, до яких відносяться загальні принципи системи фізичного виховання – принцип усебічного розвитку особистості, принцип оздоровчої спрямованості, принцип індивідуальності, принцип гуманності та загальні соціальні принципи виховної стратегії суспільства [2]. Вони передбачають використання соціальних чинників (культури, виховання, утворення) для забезпечення цілеспрямованого усебічного гармонійного розвитку людини і зв'язку виховного процесу з практичним життям суспільства. Технологія реалізації рекреаційно-оздоровчої програми в ДОТ забезпечує рішення наступних взаємозв'язаних завдань: підвищення рівня здоров'я дітей, підвищення рівня загартування організму дитини, покращення рівня працездатності, формування і поглиблення знань про рекреаційно-оздоровчу діяльність та складання самостійно рекреаційно-оздоровчої програми, вдосконалення рухових умінь і навичок; виховання потреби в систематичних заняттях руховою діяльністю; виховання моральних і вольових якостей; зниження рівня захворюваності дітей, наслідування здорового способу життя; формування інтересу до участі в рекреаційних позакласних та позашкільних заходах.

Основною метою загальноприйнятої програми збереження і зміцнення здоров'я є розвиток основних фізичних якостей та рухових здібностей, підвищення рівня фізичної підготовленості учнів. Навчальні цілі полягалють у вивченні учнями рухливих і народних ігор; елементів спортивних ігор, окремих видів спорту, основ техніки виконання загальнорозвиваючих, стройових, гімнастичних, акробатичних, легкоатлетичних, ігрових і танцювальних вправ, художньої і ритмічної гімнастики, вправ плавця; в отриманні знань, умінь і навичок дотримання режиму дня, особистої гігієни, загартування організму, ведення здорового способу життя та підвищення працездатності. Розвивальні та оздоровчі цілі полягають у розвитку в учнів основних фізичних якостей і рухових здібностей; умінь і навичок використання фізичних вправ для запобігання порушенням постави, зняття втоми; в отриманні основ знань про фізичну культуру, власне здоров'я як важливі компоненти загальнолюдської культури і формування особистості; рухової активності, яка є основою розвитку людського організму, його органів і систем. У ній використовуються інтегровані форми, засоби і методи фізичного, морального, трудового, естетичного, інтелектуального виховання дітей під час перебування в літніх оздоровчих таборах відпочинку[22].

Педагогічні умови технології формування рекреаційно-оздоровчої програми в ДОТ :

– керований характер цілеспрямованого педагогічного процесу в ДОТ;

– гуманізація процесу фізичного виховання через створення атмосфери творчого пошуку, свободи, довіри, співдружності дітей, не зважаючи на тимчасове перебування в ДОТ;

– підвищення загальної педагогічної культури і рівня професійної майстерності педагога через організацію спільної роботи[21].

Зміст технології формування рекреаційно-оздоровчої програми в ДОТ засобами інтегрованих форм навчання включає три періоди: підготовчий, основний та підтримуючий.

– Підготовчий період рекреаційно-оздоровчої програми в ДОТ триває 1-3 дні, і реалізується в таких формах: медогляд, анкетування, прогулянки, ранкова зарядка, подорожі і екскурсії, практичні заняття. В цей період діти знайомляться з однолітками, базою відпочинку, розміщуються, проходять медогляд та анкетування. В цей час підлітки досить стурбовані та емоційно збуджені, тому ми пропонуються наступні засоби ФК: культурно-просвітницькі подорожі і екскурсії, настільні ігри (шахи …), рекреаційні ігри (дарц, городки), спортивно-масові заходи, танці, продуктивна рекреація, бадмінтон, настільний теніс.

Педагогічні завдання в підготовчий період:

1. Організація діяльності та спілкування дітей з метою допомогти їм швидше пізнати один одного, познайомитися з довкіллям, допомогти проявити себе в кращих своїх нахилах, широті інтересів, здібностях, знань і вмінь, виробити загальні цілі, завдання, перспективи спільної діяльності, зорієнтуватися на певний вид рухової діяльності.

2. Організація виконання режимних моментів: ознайомлення дітей з режимом дня, правилами особистої гігієни та самообслуговування; виховання свідомого ставлення до режиму дня; домагатися виконання й прийняття кожним правил внутрішнього розпорядку.

– Основний період триває з 4 по 14 день. В цей період діти вже ознайомившись з оточенням, призвичаїлись. Діти в ДОТ перебувають під чітким графіком, тому форми рекреаційно-оздоровчих занять є чітко визначені, а саме: ранкова зарядка, практичні навчально-тренувальні заняття в режимі дня, це рухливі ігри і естафети, спортивні ігри: баскетбол (стрітбол); волейбол; футбол (мініфутбол), туризм, плавання, купання на воді, аеробіка фітнес, спортивне орієнтування, гімнастика, єдиноборства, бойові мистецтва, скейтбордінг, катання на велосипедах, роликах, парккур, циркове мистецтво, походи.

– Підтримуючий – триває з 14 по 21 день. В останній тиждень перебування діти мають навчитися самостійно складати рекреаційно-оздоровчу програму, систематично самостійно займатись фізичними вправами. Форми рекреаційно-оздоровчих занять: ранкова зарядка, тренувальні заняття, змагання, олімпіада ДОТ. Засоби ті ж що були в основному періоді. Тут діти мають можливість перевірити свою майстерність з певного виду рухової активності.

Організація фізичного виховання, має оздоровчу спрямованість, і потребує дотримання вимог, а саме:

1. відповідність змісту, обсягу, інтенсивності рухової діяльності школярів їхньому віку і статевим особливостям на різних етапах розвитку і в різних соціально-педагогічних ситуаціях;

2. поєднання занять з руховою активністю з раціональним режимом занять та відпочинку, використання гігієнічних умов і природних факторів загартування;

3. забезпечення систематичного як лікарського, так і педагогічного контролю за станом здоров’я, динамікою показників фізичного стану, моральним станом та психологічною комфортністю школярів.

Важливим аспектом досягнення ефективності фізичного виховання є врахування вікових та анатомо-фізіологічних особливостей розвитку кожної дитини.

Визначено, що оздоровчим засобом у дитячому таборі є правильно вста- новлений руховий режим для дітей і підлітків. Організовані заняття фізичними вправами, ранковою гігієнічною гімнастикою, рухливими іграми, розвагами, спортивними іграми, екскурсії і походи привчають дітей до активного способу життя, роблять його природною потребою [3].

Найважливіші вимоги до методики фізкультурної роботи: узгодженість із режимом, відповідність інтересам дітей, розвиток ініціативи, масовість, добровільність участі, різнома-нітність занять. При плануванні часу занять фізичними вправами слід враховувати те, що максимум рухової активності у здорових дітей шкільного віку спостерігається о 8-10 годині, 11-14 годині, 16-17 годині і о 19 годині [2].

Інтенсивність навантаження під час ранкових занять менше, ніж у денних, оскільки працездатність вранці менша, ніж у день. Оздоровчі заходи повинні також поєднуватися з культурним відпочинком [5].

Поняття "фізкультурно-оздоровча діяльність" поєднує фізичну культуру і здоров'я людини. Фізична культура включає такі компоненти, як фізичне виховання, спорт, фізичну рекреацію. Вони покликані вирішувати оздоровчу задачу. Одним із найбільших недоліків досліджень, присвячених вивченню мотивів фізкультурно -оздоровчої діяльності є відсутність їх кількі сної оцінки, не прийнята єдина шкала для вимірювання сили мотивів. Все це не дає можливості достатньо надійно і вірогідно оцінювати мотивацію фізкультурно -оздоровчої діяльності, порівнювати результати між собою.

Розділ 2. Дослідницько-експериментальна робота щодо вдосконалення фізичного стану дітей в умовах літнього оздоровчого табору

В Україні з минулих десятиліть залишився великий власний досвід забезпечення умов для фізичного вдосконалення дітей, який і зараз використовують численні установи й організації. Але цьому педагогічному досвіду притаманні деякі властивості, що певною мірою обмежують його сьогоденну ефективність: відсутність цілісної теорії формування здорового фізичного стану дітей, системності та взаємозв’язку зусиль різних структур і організацій, дещо застарілі методи, розраховані на іншу суспільно-економічну ситуацію тощо.

Науково обґрунтовані теорія і практика формування досконалої фізичної підготовленості школярів різного віку передбачають надзвичайно важливу роль різних державних соціально-виховних інститутів та їх педагогічних кадрів (шкіл, клубів, об’єднань, дитячих центрів) у процесі планування, розробки, впровадження і координації зусиль при створенні різноманітних проектів, пов’язаних з покращенням фізичного стану дітей.

Педагогічний експеримент проводився на базі ДОТ «Маяк» міста Євпаторія у два етапи: на вихідному етапі була розроблена модель екпериментальної програми фізичного оздоровлення дітей, з врахуванням якої та особливостей кожної групи дітей підготовлено пакет програм для роботи у літньому ДОТ. На початку і в кінці формуючого експерименту проводилась оцінка рівня фізичного стану дітей за розробленою нами методикою.

З метою забезпечення оздоровчої ефективності занять програми фізичного виховання для роботи в літніх ДОТ мають відповідати основним вимогам:

- бути комплексними, включати різноманітні засоби і методи фізичного виховання, які забезпечують багатогранність впливу;

- бути гнучкими у застосуванні традиційних і нетрадиційних засобів та регулюванні обсягу й інтенсивності навантаження з врахуванням індивідуально-групових особливостей дітей;

- бути орієнтованими на вікові особливості дітей з метою забезпечення у них стійкого активного інтересу до занять різноманітними фізичними вправами.

Оздоровчо спрямовані різноманітні заняття передбачають вирішення таких завдань: корекцію основних недоліків у спеціальній групі; підвищення фізичних кондицій до середнього рівня у підготовчій групі; підвищення фізичного стану до рівня “вище середнього” у розвиваючій групі; підтримка фізичного стану до рівня “високого” і “вище середнього” у підтримуючій групі; удосконалення дитини у вибраному виді спорту – у спортивній групі.

Для реалізації зазначених завдань вибрані оптимальні засоби, які можуть сприяти позитивній зміні фізичного стану дітей: рухливі та спортивні ігри, вправи на загальний фізичний розвиток, вправи силові і на гнучкість, походи, туризм, біг, стрибки, оздоровчий біг, ходьба, вправи східних оздоровчих систем, художня, ритмічна гімнастика, коригуюча гімнастика, дихальні, релаксаційні вправи, плавання, купання, заняття з формування оздоровчого способу життя.

Важливим чинником успішної організації фізично-оздоровчої діяльності дітей у літньому ДОТ стало застосування поетапної цілеспрямованої роботи: перший етап – 1-4 дні; другий етап – 5-6 дні; третій етап – 7-8 дні; четвертий – 9 день; п’ятий – 10-17 день; шостий – 18-19 дні; сьомий етап – 20-21 дні.

Такі основи організації і методики проведення цілеспрямованих занять і видів діяльності оздоровчого характеру дозволяють розробляти варіанти програм фізичного виховання з врахуванням конкретних умов кожного літнього дитячого оздоровчого табору. В основу програм покращення фізичного стану дітей нами був закладений принцип поєднання засобів фізичного виховання та індивідуального навантаження залежно від рівня їх фізичної підготовленості та орієнтації на особистість вихованця щодо власного вдосконалення здоров’я як соціальної цінності і самоцінності.