Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Вінницький державний педагогічний університет

ім. М. Коцюбинського

Інститут фізичного виховання та спорту

Кафедра педагогіки та психології

«Педагогічні умови удосконалення фізичного стану дітей у літньому таборі »

Дипломна робота

Виконав:

студент 4 курсу групи

інституту фізичного виховання

і спорту

Кістіон Євсевій

Науковий керівник:

доц. кафедри педагогіки та психології

Столяренко О.В.

• Вінниця 2012 рік -

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………....…..3 Розділ 1. Педагогічні умови удосконалення фізичного стану дітей у літньому оздоровчому таборі як наукова проблема……………………………………....…9 1.1. Соціально-педагогічні передумови дослідження фізичної підготовленості та рухової активності школярів у літньому оздоровчому таборі…………………………………………………………………………….…..18 1.2. Рівень дослідженості проблеми удосконалення фізичного стану дітей у науковій літературі………………………………………………………….…..….22 1.3. Теоретико-правові підходи щодо сприяння фізичного розвитку учнів як суспільної цінності……………………………………………………………...….30

1.4.Соціально-педагогічні технології розвитку фізичної підготовленості дитини в умовах дитячого оздоровчого табору…………………………………………...38 Розділ 2. Дослідницько-експериментальна робота щодо вдосконалення фізичного стану дітей в умовах літнього оздоровчого табору……………...46 2.1. Розробка моделі соціально-педагогічного процесу як умови покращення фізичного стану учнів у літньому оздоровчому таборі………………………….48 2.2. Організація фізично-оздоровчої, виховної роботи у таборі з метою посилення рівня фізичної підготовленості школярів ……….…………..……….51

2.3. Організація ігрової діяльності дітей в умовах оздоровчого закладу .....…...55 2.4. Аналіз результатів дослідницької роботи …….……………………………..67

ВИСНОВКИ………………………...………………………………………………70ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………........77

ВСТУП

Актуальність теми. На сьогодні під впливом багатоаспектних факторів соціально-економічного плану, здоров’я населення України, зокрема дітей і підлітків, значно погіршилося і знаходиться у критичному стані. За даними опитування газети “Молодь столиці” видно, що в останні три роки серед тих проблем, які турбують сьогодні молодь, 83% називають “здоровий спосіб життя” (з них 43% - дуже турбує, 40% - турбує певною мірою, а 89% називають “стан власного здоров’я” (з них: 56% дуже турбує та 33 – турбує певною мірою).

В Законі України «Про позашкільну освіту» підкреслюється важливість цілеспрямованого вирішення задач формування в підростаючого покоління здорового способу життя , свідомого й відповідального відношення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих, вдосконалення фізичного розвитку, профілактики безпритульності, а також правопорушень серед дітей різного віку. [53]

Одним із перспективних і найбільш ефективних напрямків практичного вирішення цих завдань є удосконалення традиційних засобів, форм і методів позашкільної роботи, спрямованої на формування морального й фізичного здоров'я підростаючого покоління.

Значний негативний вплив на здоров’я дітей має зменшення рухової активності, гіпокінезія та гіподинамія, обумовлені великою кількістю загальноосвітніх уроків у школі, домашніх завдань, тривалим перебуванням біля телевізора, перед екранами комп’ютерів, недостатньою зайнятістю фізичною культурою.

Як засвідчують результати обстеження, проведені Українським інститутом соціальних досліджень в 1997-1999 роках, біля 90% школярів займаються фізичною культурою в межах затвердженої шкільної програми (2 години на тиждень), решта – за програмою спеціальних медичних груп або повністю звільнені від занять фізичною культурою.

Однією із проблем неспроможності і неефективності нинішньої системи фізичного виховання є те, що її зміст має не оздоровчий, а освітній характер. Шкільний урок фізичної культури, спрямований, перш за все, на вирішення навчальних завдань, пов’язаних з розширенням функціональних ресурсів організму школяра, який ще розвивається, підвищенням його імунологічної стійкості до несприятливих факторів зовнішнього середовища, виявляє мінімальний вплив на оздоровлення дитини. Іншою важливою проблемою недостатньої ефективності фізичного розвитку у школі (навіть за умови раціоналізації обсягу) є відсутність умов для досягнення тренувального й оздоровчого ефектів. В діючій системі шкільного виховання відсутній диференційований підхід до вибору фізичних навантажень відповідно до рівня розвитку, фізичної підготовленості, біологічного віку школяра. Тому науковцями ведеться пошук оптимального підходу до використання часу, який відводиться на фізичне виховання школярів.[61]

Літні дитячі оздоровчі табори (ДОТ), основним напрямком діяльності яких є активний відпочинок, який здійснюється за допомогою і з використанням фізичних вправ, рухливих і спортивних ігор на суші і на воді, купання і навчання плаванню, змагання з різноманітних видів рухової діяльності, мають за мету хоча б частково компенсувати недостатню оздоровчу ефективність шкільної системи фізичного виховання.

Як показує аналіз літератури, на сприятливі можливості, створені колись у дитячих таборах, а нині в оздоровчих дитячих таборах, для розвитку рухових якостей і навичок, посиленого фізичного розвитку, працездатності, функціональних можливостей школярів вказується у працях багатьох науковців [Р.О. Альбіцької, В.М. Гендера, Д.В. Желєзного, Ю.А. Коропа, Н.Д. Туленкова, С.Ф. Цвека; 17]. Вивченням специфічної ролі дитячого табору як соціально-педагогічного середовища для раціонального фізичного виховання і розвитку підростаючого покоління займалися Є.І.Коваленко, М.Б.Коваль, В.В.Пимова, Л.Є.Пундик, Н.Г.Трофимюк, а окремі з них розглядали питання щодо можливостей природного середовища, бази табору для оздоровлення і фізичного розвитку дітей, однак його вивчення як природного середовища ще не дало своїх результатів у фізичному розвитку дитини, хоча зміни у цьому середовищі можуть мати чималий вплив на здоров’я дітей.

У зв’язку з певною переорієнтацією дитячих літніх оздоровчих таборів у нових соціально-економічних умовах, ряд питань так і залишаються недостатньо розробленими. Зокрема перенесення акценту з ідейно-виховної прикладної функції на оздоровчу, що обумовлено, з одного боку, виключенням ідеологічної спрямованості роботи дитячих літніх таборів, а з другої – подальшим погіршенням стану здоров’я підростаючого покоління. [27]

Програми фізичного виховання, науково-методичні рекомендації щодо організації фізкультурно-оздоровчої роботи в дитячих оздоровчих таборах стосовно до сучасних умов не розроблені, оскільки відсутні фундаментальні теоретичні дослідження з даної проблематики.

Таким чином, соціальне і педагогічне значення поставленої проблеми, відсутність наукових і методичних праць з даної проблеми обумовили актуальність нашого дослідження і вибір теми: “Педагогічні умови удосконалення фізичного стану дітей у літньому таборі”.

Об’єктом дослідження є фізичне виховання дітей в літніх оздоровчих таборах.

Предметом дослідження є виявлення особливостей і педагогічних механізмів впливу на фізичний стан дитини в умовах літнього дитячого табору оздоровлення та відпочинку (ДОТ).

Метою дослідження є розкриття оптимальних шляхів організації системи фізичного виховання дітей у літньому ДОТ та розробка комплексу організаційних і педагогічних прийомів, спрямованих на вдосконалення оздоровчого процесу на тлі фізичного розвитку дітей .

В основу нашого дослідження покладено припущення про те, що вивчення специфічних особливостей роботи дитячих літніх оздоровчих таборів у сучасних умовах дозволить обгрунтувати та визначити та розробити комплекс організаційно-методичних механізмів, які зможуть забезпечити підвищення оздоровчої ефективності фізичного виховання за рахунок розподілу дітей по групах з врахуванням їхнього фізичного стану, проведення спеціально організованих видів діяльності, що включають традиційні й нетрадиційні засоби впливу на фізичний стан і здоров’я дітей і адаптованих до особливостей кожної групи дітей з врахуванням інтересів та нахилів кожної дитини.

Відповідно до мети і гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:

– розкрити особливості фізичного розвитку дітей в літньому оздоровчому таборі як соціально-педагогічного феномена;

– виявити організаційні і педагогічні умови літнього ДОТ як соціально-педагогічного середовища для фізичного розвитку дітей;

– виявити шляхи і розробити механізми оптимальної організації процесу фізичного розвитку дітей, спрямованого на їхнє оздоровлення;

– розробити модель соціально – педагогічного процессу як умови покращення фізичного стану учнів; розробити пакет программ, заходів оздоровчого спрямування для літнього ДОТ з врахуванням рівня фізичного стану дітей.

Методологічною та теоретичною основою дослідження стали філософські і психологічні положення про розвиток і формування особистості, концепції детермінації й інтеграції – про виникнення та єдність природних і соціальних потреб і мотивів людської поведінки (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, А.Маслоу, К.Роджерс, С.Л.Рубінштейн); наукові положення про системний підхід у розвитку і саморозвитку особистості (І.Д.Бех, М.Й. Боришовський, О.В. Скрипченко); положення психології про вікові та індивідуальні особливості розвитку дітей шкільного віку (Л.І.Божович, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, О.В.Скрипченко), специфіку формування в них фізичної культури як один із способів самореалізації і самовдосконалення (Т.С.Апанасенко, Н.В.Андрущук, О.С.Куц, В.І.Лях); положення про організацію розвивального середовища, засоби педагогічного впливу, спрямовані на формування здорового способу життя (В.П.Башков, Ю.А.Короп, В.Я.Махов, І.В.Муравов, Л.Є.Пундик); положення основних державних документів у галузі фізичного виховання школярів.[56]

У процесі дослідження використовувався комплекс методів, адекватних меті і завданням:

теоретичні методи – аналіз і узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми; вивчення документів, які регламентують діяльність літніх ДОТ; моделювання структури педагогічного процесу фізичного розвитку дітей; прогнозування розвитку і фізичного вдосконалення дітей шкільного віку;

емпіричні – діагностичні (опитування, тестування фізичних якостей і функціональних можливостей, педагогічне спостереження), експертне оцінювання, педагогічний експеримент, статистичні методи обробки матеріалів.

Експериментальна база. Дослідження проводилися на базі дитячого оздоровчого табору «Маяк» у місті Євпаторія.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні специфічних вимог щодо організації і методики фізичного стану дітей в літньому оздоровчому таборі як специфічному соціально-педагогічному середовищі; розроблена технологія вдосконалення фізичної підготовленості дітей, яка передбачає єдність мети, завдань, змісту, методів, форм і засобів; обґрунтовані соціально-педагогічні умови, які забезпечують підвищення рівня фізичного стану та здоров’я дітей шкільного віку.

Теоретичне значення результатів дипломної роблти полягає в:

- обґрунтуванні функціонування динамічної системи фізичного розвитку дітей шкільного віку як в результаті вибору адекватного можливостям виду діяльності, так і в результаті змодельованої активної діяльності;

- розкритті особливостей мобільності, дієвості, новизни, багатоаспектності дитячого літнього табору як оптимального середовища для фізичного розвитку й оздоровлення дітей шкільного віку;

- у виявленні специфічних вимог до організації і методик фізичного виховання в літніх ДОТ, пов’язаних з погіршенням стану здоров’я, неоднорідністю дитячого контингенту, необхідністю для частини дітей адаптації в нових кліматичних умовах і нетрадиційним обсягом фізичного навантаження.

Практичне значення дослідження полягає:

- розробці моделі соціально – педагогічного процесу як умови покращення фізичного стану дітей, розробці та апробації оздоровчих програм, адаптованих до особливостей кожної групи дітей, що дає змогу здійснювати корекцію різних компонентів їхнього фізичного стану, підвищити рівень індивідуалізації педагогічного процесу з фізичного розвитку та зміцнення здоров’я в літньому ДОТ;

- створенні моделі планування та оцінки заходів щодо фізичного розвитку дитини як передумови її здоров’я.

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (64 найменування). Основний зміст дипломної роботи викладено на 70 сторінках.

Розділ 1. Педагогічні умови удосконалення фізичного стану дітей у літньому оздоровчому таборі як наукова проблема

Однією з найважливіших задач сучасного суспільства являється збереження й зміцнення стану здоров’я підростаючого покоління. Разом з тим відомо, що різке погіршення екологічної ситуації, соціально – економічна напруженість та інші фактори привели до суттєвого зниження стану здоров’я населення в цілому і дітей різного віку.

За даними Міністерства охорони здоров’я України за останні роки суттєво збільшилась частота захворювань органів дихання , кровообігу, крові і кровотечних органів , дуже поширені різні види психічних розладів, порушення процесів обміну , уроджені аномалії і т.д. [12]

Одним із перспективних і найбільш ефективних напрямків практичного вирішення цих задач являється вдосконалення традиційних способів , форм і методів позашкільної роботи, направленої на моральне і фізичне виховання підростаючого покоління.

Сучасне визначення поняття літнього оздоровчого табору як «дитячої оздоровчо- освітньої установи» згідно із Законом України «Про позашкільну освіту» включає необхідні умови для змістовного відпочинку й відновлення та передбачає оволодіння вихованцями знаннями про здоровий спосіб життя, організацію їхнього оздоровлення, набуття й закріплення навичок, зміцнення особистого здоров’я та формування гігієнічної культури особистості [1].

Як показує аналіз літератури, на сприятливі можливості, створені у дитячих оздоровчих таборах (ДОТ), для розвитку рухових якостей і навичок, посиленого фізичного розвитку, працездатності, функціональних можливостей школярів вказується в працях багатьох науковців [3; 4; 6; 7]. Вивченням специфічної ролі дитячого табору як соціально-педагогічного середовища для раціонального фізичного виховання й розвитку підростаючого покоління займалися автори, а окремі з них розглядали питання щодо можливостей природного середовища, бази табору для оздоровлення й фізичного розвитку дітей [5]. У зв’язку з певною переорієнтацією дитячих літніх оздоровчих таборів у нових соціально - економічних умовах ряд проблем так і залишаються недостатньо розробленими, зокрема питання організації рекреаційно-оздоровчої діяльності. Науково-методичні рекомендації щодо організації рекреаційно-оздоровчої роботи в дитячих оздоровчих таборах стосовно сучасних умов не розроблені, оскільки відсутні фундаментальні теоретичні дослідження з даної проблематики.

На сучасному етапі в умовах науково -технічного прогресу, перебудови промисловості і народного господарства здоров'я нації є найва жливішою умовою її благополуччя [1]. І це зрозуміло, тому, що здорова людина володіє більш високою працездатністю,продуктивністю праці, менше хворіє, тим самим сприяє збільшенню економічних ресурсів країни. Закон України "Про фізичну культуру і спорт" наділяє правом загальноосвітні та професійні навчально-виховні заклади визначати зміст, форми і засоби рухової активності учнів з урахуванням місцевих умов, їх інтересів і запитів [ 5], цільова комплексна програма "Фізичне виховання – здоров'я нації" спрямована на створення умов для реалізації державної політики у сфері зміцнення здоров'я громадян України засобами фізичного виховання, фізичної культури і спорту та задоволення потреб у фізичному і духовному розвитку.

Однією з причин різноманітних відхилень у фізичному розвитку і стані здоров'я дітей шкільного віку є недостатня рухова активність, обсяг якої з кожним роком зменшується. Природна потреба дитини у рухах починає помітно знижуватися у середніх класах, а в старших класах все більша кількість школярів не бажає займатися фізичними вправами [3]. Тому дуже важливо своєчасно сформувати у дітей мотивацію до систематичних занять фізичною культурою і спортом (ФКіС). Процес утворення мотивації школярів керується педагогічно в усі вікові періоди. В результаті цього сформовані мотиви і фактори зберігають свою силу довгий час [4].

Вивчення стану спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи у навчально-виховних осередках дозволить знайти підхід до їх покращення та окреслити позитивні та негативні зрушення розвитку фізичної культури і спорту в міських та заміських оздоровчих таборах, намітити шляхи покращення цієї роботи [2].

За даними фахівців, сьогодні лише 2 – 3% від загальної кількості населення країни реально займається фізкультурно-оздоровчою діяльністю. Така пасивність на наш погляд зумовлена по-перше, низьким рівнем інформаційного та методичного забезпечення, по - друге, слабкістю або відсутністю необхідної мотивації на всіх етапах фізичного виховання людини. Звідси випливає гостра потреба у формуванні позитивного ставлення людини до занять фізичними вправами, визначенні пріоритетних напрямів розвитку фізкультурно - оздоровчої діяльності.

Для оцінки організації рекреаційно-оздоровчої діяльності в літніх оздоровчих таборах нами проаналізовано наявні в спеціальній літературі програми відпочинку. Аналіз програм показав, що більшість з них містять недоліки, які, насамперед, проявляються в незнанні структури й технології програмування діяльності таборів, недотриманні алгоритмів побудови програм; скороченні кількості днів перебування дітей у таборі, відсутності чітких орієнтирів змісту, механізму реалізації мети й завдань програми; відсутності зв’язку рекреаційно-оздоровчих напрямів з іншими видами діяльності дітей; перевантаженні заходами з низькимрівнем рухової активності; низькому рівні залучення дітей до розробки рекреаційних і анімаційних заходів.

Встановлено, що більшість експертів уважають необхідним коригувати рекреаційну діяльність в ДОТ. Експерти рекомендують включати в рекреаційно-оздоровчу програму в ДОТ такі види рекреації: спортивні ігри (97,77 %), плавання (98,33 %), оздоровчий біг, ходьба (90 %), оздоровчі види гімнастики (90 %), танці (91,66 %), рекреаційні види (90,55 %), екстремальні види рекреації (70,55 %), туризм (97,77 %), спортивне орієнтування (91,66 %), настільні ігри (89,44 %). Експерти виявили основні умови, які потрібні для реалізації рекреаційно-оздоровчої програми в ДОТ. Це, перш за все, наявність відповідної матеріально-технічної бази (91,11 %), наявність лісопаркової зони (96,66 %), наявність відповідного методичного забезпечення (97,77 %), наявність водойм (92,22 %), наявність спеціалізованого інвентарю (95,55 %), спеціальних рекреаційних зон (96,11 %), включення до плану спортивно-масової роботи в ДОТ (99,44 %)[45]

Численні наукові дослідження вказують на тенденцію до зниження рівня здоров’я дітей, підвищення чутливості організму дитини до негативних чинників довкілля, збільшення захворюваності за всіма класами хвороб, значного розповсюдження патологій і зниження фізичної працездатності [4].

Після проголошення незалежності України введено в дію різноманітні нормативні документи, які спрямовані на розвиток фізичної культури і спорту [9, 11, 19, 31]. Проте вжиті на державному рівні заходи суттєво не змінили на краще фізичний стан школярів. На жаль, більшість показників здоров’я дітей України характеризується негативними тенденціями. Спеціалісти констатують, що при вступі до школи різноманітні відхилення у стані здоров’я має кожна третя - четверта дитина, а до кінця навчання у 9-му класі - вже кожен другий учень [34].

За даними Міністерства охорони здоров’я у 1 - 4 класах гармонійно більш-менш фізично розвинені лише 65% дітей. Медичне обстеження дітей і підлітків засвідчило, що 36% із них мають низький рівень фізичного здоров’я, 56,5% - нижчий середнього і середній рівні, і лише 7,5% - вищий середнього і високий рівні [43, 45].

Однією з причин цього є недостатня рухова активність дітей. На негативний вплив обмеженої рухової активності (гіпокінезії) в дитячому віці вказують дослідження О.Г. Сухарєва (1989), Ш.Ф. Сауткіна (1989), І.В. Муравова (1989), С.М. Іваськіва (1994). Зокрема відзначається, що тривале обмеження необхідної рухової активності призводить до атрофії м’язів, порушення постави і функцій внутрішніх органів, зниження психічної і фізичної працездатності, виникнення хронічних захворювань серцево-судинної системи та обміну речовин.

За даними А.Ф. Борисенко (1989), Н.В. Москаленка (1992), О.Д. Дубогай (1991), зі вступом дітей до школи їх рухова активність знижується в середньому на 50% порівняно з дошкільнятами.

Фізична підготовленість дітей 6 - 10 років здійснюється у процесі нерегламентованої рухової активності і загальноприйнятих форм занять фізичною культурою в школі. Практично ці форми не забезпечують необхідного тренувального ефекту, особливо у розвитку сили і витривалості [12, 34, 60]. Витривалість і сила, в основі яких лежать аеробно-анаеробні можливості індивіда, являються “стабілізатором" здоров’я [21, 23, 24]. Досить добре розроблені методики розвитку рухових якостей пристосовані, головним чином, до інтересів спорту вищих досягнень і передбачають їх застосування на спеціально організованих (тренувальних) уроках [10, 21, 29, 35]. Деякі автори для учнів цього віку віддають перевагу диференційованому методу навчання, яке ґрунтується на якісному виборі співвідношення фізичних вправ [30]. Ряд наукових досліджень висвітлюють проблеми вдосконалення фізичного стану і підвищення рівня здоров’я різних груп населення [9, 10]. Однак не повністю з’ясованими залишаються питання ефективного використання засобів фізичного виховання (ФВ) з оздоровчою і профілактичною метою в умовах відпочинку у літніх таборах. Програмно-нормативні документи національної системи ФВ спрямовані на формування навичок здорового способу життя, збереження і зміцнення здоров’я дітей і підлітків. Проте часто залишаються тільки декларованими індивідуальний підхід д о підвищення фізичної працездатності учнів, оздоровлення та реабілітація дітей з функціональними порушеннями і хронічними захворюваннями[33,38].

У зв’язку із цим, на нашу думку, особливої актуальності набувають дослідження, пов’язані з обґрунтуванням і загальних підходів під час розробки науково-методичних основ оздоровлення школярів засобами фізичної культури, і конкретних механізмів їх упровадження в умовах спортивно оздоровчого табору.

Фізичне виховання в оздоровчих таборах має свої особливості. Вони пов’язані з контингентом дітей, різних за віком, станом їх здоров’я, рівнем фізичного розвитку. У таборах є великі можливості для оздоровлення організму шляхом використання усіх природних факторів, а також через заняття ранковою гігієнічною гімнастикою на свіжому повітрі. Уся робота з фізичного виховання повинна бути спрямована на те, щоб діти повернулись додому бадьорі, загартовані та сильні.

Одним із важливих напрямів реформування освіти та культури в Україні є мета забезпечити належне фізичне й психічне здоров’я дітей, їх повноцінний розвиток, готовність до навчання в школі[61].

На сьогодні дуже актуальною є проблема оптимізації навчання основних рухів дітей шкільного віку, оскільки вивчення та аналіз здобутків педагогічної й психологічної науки свідчить про те, що шкільний період є найсприятливішим для реалізації ігрового методу в навчанні цих рухів на спеціально організованих заняттях.

Діти, рухова активність яких відповідає нормі, значно менше хворіють. При цьому гігієнічною нормою необхідно вважати такі величини рухової активності, які повністю задовольняють біологічну потребу в рухах, відповідають функціональним можливостям організму, сприяють зміцненню здоров’я дітей та їх гармонійному розвитку. Покращення фізичного стану дітей шкільного віку є одним із головних напрямів навчально-виховної роботи в шкільному закладі.

Аналіз наукових досліджень і педагогічної практики свідчить про те, що в роботі шкільних навчальних закладів недостатня увага приділяється організації навчання основних рухів дітей шкільного віку; змісту різних форм роботи з фізичного виховання щодо навчання ходьби, бігу, лазіння, стрибків, метань; визначення рівня вмінь і навичок згідно з нормативними показниками.

Проте питання, пов’язанні з реалізацією підвищення рівня фізичного та психологічного здоров’я школярів не знайшли свого наукового обґрунтування, що значною мірою гальмує підвищення ефективності фізичного виховання в дитячому дошкільному та шкільному закладах.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Чисельні дослідження [Г.Л. Апанасенко, В.К. Бальсевич, О.Д. Дубогай; 24] переконливо доводять, що традиційний шкільний урок фізичного виховання за змістом, обсягом та інтенсивністю навантажень не зовсім відповідає потребам організму, що росте; не враховує індивідуальних можливостей школярів.

За даними фахівців, сьогодні лише 2 – 3% від загальної кількості населення країни реально займається фізкультурно-оздоровчою діяльністю. Така пасивність на наш погляд зумовлена по-перше, низьким рівнем інформаційного та методичного забезпечення, по -друге, слабкістю або відсутністю необхідної мотивації на всіх етапах фізичного виховання людини. Звідси випливає гостра потреба у формуванні позитивного ставлення людини до занять фізичними вправами, визначенні пріоритетних напрямів розвитку фізкультурно -оздоровчої діяльності.

Питання формування мотивації фізкультурно-спортивної діяльності і поведінки були предметом аналізу П.А. Рудика (1972), Ю.Ю. Палайми (1972), В.А. Соколова (1973), Є. Шльїна (1974), А.Ц. Пуні (1976), І.Г. Келишева (1981), В.М. Мельникова (1988), Р.А. Пілояна (1988) та ін. У своїх роботах вони дають характеристику потреб, мотивів і цілей особистості, розкривають деякі механізми їх формування. Але мотивація фізично активної й оздоровчої діяльності населення є найменш вивченим питанням[57,61,63].

Як показує аналіз літератури, на сприятливі можливості, створені колись у дитячих таборах, а нині в оздоровчих дитячих таборах для розвитку рухових якостей і навичок, посиленого фізичного розвитку, працездатності, функціональних можливостей школярів вказується у працях багатьох науковців (Р.О. Альбіцької, В.М. Гендера, Н.Д. Туленкова, Д.В. Желєзного,

С.Ф. Цвека, Ю.А. Коропа та ін.). Вивченням специфічної ролі дитячого табору як соціально - педагогічного середовища для раціонального фізичного виховання і розвитку підростаючого покоління займалися Є.І. Коваленко, М.Б. Коваль, Н.Г. Трофимюк, В.В. Пимова, Л.Є. Пундик), а окремі з них розглядали питання щодо можливостей природного середовища, бази табору для оздоровлення і фізичного розвитку дітей, однак вивчення природного середовища ще не дало своїх результатів [6].

У дослідженнях науковців [7; 8] за цією темою відзначається, що одним із кризових явищ у системі освіти є розрив між фізичним і всіма іншими видами навчальної діяльності дітей шкільного віку, відсутність реальних механізмів, які обумовлюють взаємозв’язок пізнавальної та рухової діяльності в процесі навчання.

Суть такої взаємодії полягає у формуванні системи навчання, яка передбачає інтегрований освітній, оздоровчий, загальний виховний ефект, що є запорукою оптимального розумового й фізичного розвитку дитини, що нині є найбільш актуальним.

Організація дитячо-юнацького та молодіжного відпочинку і оздоровлення в таборах - актуальне завдання установ не тільки федерального, а й регіонального і муніципального рівнів. Перш за все це обумовлено рядом об'єктивних причин, і в першу чергу динамікою розвитку постіндустріального суспільства, в тому числі різким звуженням спектра сімейного дозвілля, організованого відпочинку дітей, підлітків і молоді, а також повноцінного проведення часу.

За роки реформ в Україні катастрофічно морально застаріла, а в ряді випадків повністю втрачена матеріально-технічна та фізкультурно-спортивна база дитячих заміських оздоровчих установ. Характерними для останнього десятиліття стали такі тенденції:

- хронічний дефіцит капітальних вкладень у розвиток оздоровчих установ (за рідкісним винятком окремих відомств-монополістів);

- відсутність прогресу у функціонуванні господарського механізму;

- відсутність програмно-методичного і освітньо-виховного забезпечення та супроводу перебування дітей та підлітків в даних установах;

- недостатній рівень кваліфікації психолого-педагогічних, фізкультурно-спортивних, медичних та інших фахівців, що володіють технологіями оздоровлення та психолого-педагогічної підтримки дітей під час перебування в установі[28,31].

Це не могло не відбитися на якості та рівні задоволення потреб населення українського суспільства, зокрема дітей та молоді, в освітніх, фізкультурно-оздоровчих (у тому числі екскурсійних і туристських) і дозвільних заходах. Розрив між пропозицією послуг оздоровлення у літніх таборах та їх вартістю, а також платоспроможністю різних верств населення з кожним роком реформ стає все контрастнішими. У той же час значна частина закладів відпочинку та оздоровлення дітей і підлітків продовжує функціонувати вхолосту. Відсутній відчутна реалізація в них цілей і завдань статутної діяльності: різнобічний розвиток і формування особистості дітей і підлітків, виховання (у тому числі духовне, патріотичне, моральне та ін..), зміцнення їх здоров'я, оздоровлення організму і відновлення працездатності для продовження навчальної діяльності в загальноосвітніх закладах. Це, природно, згубно відбивається на розвиток, здоров'я, працездатності, освіченості та громадянської активності підростаючого покоління.

Фахівці Міносвіти України чітко розуміють необхідність формування оптимальних умов функціонування установ дитячого, підліткового і молодіжного відпочинку, оздоровлення та туризму з метою найбільш повного задоволення екскурсійно-пізнавальних, дозвілля, спортивно-туристських та оздоровчих потреб різних категорій населення, і в першу чергу дітей та учнівської молоді. Усвідомлена ця проблема і законодавцями, всією вертикаллю державної виконавчої влади[44].

У період підготовки до літньої оздоровчої кампанії Міносвіти України, провідними науковими та дослідницькими установами, а також федеральними профільними установами додаткового освіти щорічно проводиться робота з виявлення найбільш ефективних програм організації дитячого відпочинку та оздоровлення. Але, на жаль, не завжди здійснюється зворотний зв'язок: передача і впровадження отриманого найціннішого досвіду і матеріалу у практику діяльності інших закладів відпочинку та оздоровлення.

Пошук оптимальних шляхів залучення молодого покоління до систематичних занять фізичними вправами випливає з основ перебудови національної школи, де великого значення надається фізичному розвитку, загартуванню та зміцненню здоров’я дітей.

Незважаючи на те, що в науково-методичній літературі є достатньо даних з питань покращення фізичної підготовленості учнів, ефективний вибір методик, адекватний підбір засобів для розвитку фізичних якостей та раціональна організація навчального процесу учнів в умовах двох (а подекуди трьох) уроків фізичної культури на тиждень ще мало вивчені і потребують подальшого наукового обґрунтування. Вирішення цієї проблеми дозволить не тільки удосконалити процес фізичного виховання дітей, а й забезпечить більш ефективну їх фізичну підготовленість. Все це зумовлює актуальність і доцільність наукового пошуку подальшого удосконалення рухової активності дітей.

1. Соціально-педагогічні передумови дослідження фізичної підготовленості та рухової активності школярів у літньому оздоровчому таборі

В Україні проблема збереження здоров’я дітей набирає характеру не лише медичного, але й педагогічного, і особливо – соціального. Всеукраїнське опитування дітей 10-14 років дозволяє виявити тенденцію зростання кількості факторів ризику, які в цілому негативно впливають на стан здоров’я дітей. Це й алкоголь, і відсутність фізичної активності, наркозалежність, паління, психологічний дискомфорт, хронічні захворювання, небезпечний секс, надлишкова вага тощо.

Поширеність різноманітних ризиків для здоров’я дитячого середовища неоднакова. Особливу тривогу викликає паління, наркотики, психогенні речовини, оскільки власне ці фактори ризику посилюються у процесі дорослішання.

Можна сказати, що фізичне здоров’я і фізичний розвиток дітей сьогодні значною мірою залежить навіть від того, наскільки оперативно і ефективно вчителі та соціальні педагоги зможуть ізолювати фактори ризику від дитячого середовища, наскільки діти будуть підготовленими морально і фізично загартованими, щоб не включати ці фактори у власне життя[19,27].

Безперечно, для різних вікових груп дітей названі ризики мають неоднакове значення. Так, у віці 10-15 років домінуючим ризиком є відсутність фізичної активності, а вже в 16 років відсутність фізичної активності ділить перше місце з палінням. Це зумовлює звернення особливої уваги на розвиток фізичної активності дітей, підсилюючи цим водночас їх опір різним негативним факторам, та  пошуку шляхів і умов вдосконалення фізичного стану дітей шкільного віку.

Встановлено, що рухова активність молодших   школярів ( 1-2-го  класів) у порівнянні з  дошкільним  періодом життя падає на 50  %, а у старшокласників на 75 % - упродовж доби. Особливо страждають від дефіциту рухової активності (гіподинамії) учні 5-их та  6-их класів: навчальні навантажен­ня в них дуже великі та потребують значного напруження сил,  а  саме в цей віковий період  відбуваються складні фізіологічні перебудови в організмі[9,12].

Відповідно до практики, що склалася, за даними експертів ВООЗ, рухову активність прийнято поділяти на такі рівні: базовий, малий, середній, високий. Порівняно з прийнятими рекомендаціями ВООЗ рухова активність обстежених нами школярів не відповідає належним фізіологічним нормам. На всіх рівнях інтенсивності вона не відповідає прийнятим стандартам, а призводить до того, що загальні добові енерготрати знаходяться в діапазоні 2010–2380 ккал·добу , що на 20 % нижче відповідних фізіологічних норм.

Відсутність оздоровчого ефекту у процесі фізичного виховання обумовлюється низькою ефективністю уроків фізичної культури, що базуються на застарілих підходах. Це не відповідає нинішній ситуації, що склалася в системі здоров’я – інтереси суспільства. Проведений моніторинг пульсової вартості уроку фізичної культури молодших школярів (фактично тривав 35 хв) визначив середні показники ЧСС, які знаходяться в діапазоні 141–150 уд·хв , що на 2–3 % нижче гігієнічних нормативів, і енергетичною вартістю, яка становила 117–130 ккал. За таких показників навіть три уроки фізичної культури на тиждень не здатні заповнити дефіцит рухової активності в молодшому шкільному віці без додаткових позаурочних форм занять[11,17].

Статистичні дані різних відомств і установ свідчать про значні відхилення останнім часом у нормальному фізичному розвитку дітей та погіршення стану їх здоров’я, що, безумовно, загострює актуальність проблеми організаії оздоровлення як на рівні державних офіційних структур, так і наукових досліджень.

Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури дозволяє розвести та дати наукове тлумачення понять “фізична активність”, “рухова активність”, “фізичний розвиток”, “оздоровча фізична культура”, “фізичне виховання”, “фізична рекреація”, “здоров’я людини”, “здоровий спосіб життя”.

З огляду на мету і завдання нашого дослідження ми розглядаємо фізичний розвиток дитини як сукупність антропометричних систем організму, які визначають рухову діяльність, а рухову активність як один з основних факторів, які забезпечують рівень загального зміцнення організму, стану кісткової, м’язової та серцево-судинної системи.

Шкільні програми з фізичного виховання як педагогічної умови підготовки дітей до здорового способу життя і фізичної активності мало сприяють зміцненню здоров’я дітей і спрямовані в основному на виконання регламентованих фізичних дій, обов’язкових для всіх.

З метою покращення фізичного стану дітей організація фізичного виховання з оздоровчою спрямованістю повинна відповідати таким вимогам:

-        адекватність змісту, обсягу, інтенсивності рухової діяльності учнів їх віку і статевим особливостям;

-        поєднання занять з руховою активністю з раціональним режимом занять та відпочинку, використання гігієнічних умов і природних факторів загартування;

-        забезпечення систематичного лікарського і педагогічного контролю за всіма психо-фізіологічними показниками розвитку школяра.

Законодавча і нормативна база щодо підтримки розвитку фізичної культури і спорту в Україні увібрала в себе кращі світові досягнення у цій галузі і містить цілий ряд документів та постанов, основними завданнями яких є на сучасному етапі сприяння духовному і фізичному розвитку нації, забезпечення переорієнтації фізкультурно-спортивної галузі на зміцнення здоров’я населення засобами фізичного виховання, оздоровлення підростаючого покоління.

Вимоги до функціонування оздоровчих дитячих закладів також регламентовані державними та науково-методичними документальними і спрямовані на оздоровлення дітей та корекцію відхилень у їх фізичному розвитку.

Історія розвитку літніх таборів відпочинку  для дітей свідчить про поступове зміщення акценту з ідейно-виховної та змагально-нормативної спрямованості їх діяльності на оздоровчо-розвивальну, однак пошук оптимальних шляхів та спеціальних методик оцінки розвитку дітей ще продовжується.

Позашкільна освіта та виховання дітей у літніх таборах відпочинку – процес безперервний. Він не має фіксованих термінів завершення і послідовно переходить із однієї стадії у другу від створення умов сприятливих для творчої діяльності дітей , до забезпечення їх співробітництва у творчому процесі та самостійної творчості, яка і формує потребу особистості у подальшому сприйняті світу.

Особливість позашкільного навчально – виховного процесу у таборах полягає у проектуванні таких педагогічних методик та технологій, що б могли якнайповніше допомогти дітям зорієнтуватися та само реалізуватися у складній багатогранній соціокультурній ситуації.

Все це разом спонукало нас до самостійної розробки методики оцінки рівня фізичного стану дітей та проведення різнопланових фізичних оздоровчих занять на період їх перебування в літньому таборі оздоровлення та відпочинку.