- •1. Предмет психології, галузі психології.
- •3. Уявлення давніх філософів про природу душі.
- •4. Явища свідомості та предмет психології. Співвідношення предмету і методу в психології свідомості.
- •5. Поведінка , як предмет психології : біхевіоризм , необіхевіоризм . Російська рефлексологія .
- •6. Неусвідомлені процеси . Класифікація . З.Фрейд: психологія . Інші психологічні теорії .
- •7. Культурно-історична теорія л.С. Виготського. Вищі психічні функції: будова, властивості, генезис. Інтеріорізація.
- •8.Теорія діяльності в психології.
- •9. Винекнення і розвиток психіки в процесі біологічної еволюції.
- •10. Психологія особистості. Теорії особистості у сучасній психологічній науці.
- •11. Психологічна структура особистості
- •12. Поняття та види соціальних ролей
- •13. Самосвідомість особистості
- •14. Розвиток і формування особистості.
- •15,17. Індивідуальність як предмет вивчення психології. Індивідуальність в спілкуванні та спільній діяльності.
- •19. Експериментальне дослідження розвитку особистості. Експериментально – генетичний метод.
- •22. Сучасна психологія в системі наук. Структура психології.
- •23. Лабораторний експеримент і його можливості. Спостереження і природний експеримент
- •24. Етапи психологічного дослідження
- •25,26. Особистість як суб’єкт міжособистісних відносин, опосередкованих діяльністю, індивід і особистість. Особистість і індивідуальність.
- •27. Спрямованість особистості як система домінуючих мотивів. Види мотивів і рівень їх усвідомлення
- •28. Поняття про інтереси. Переконання і світогляд особистості.
- •29. Самооцінка особистості і її роль для становлення самоусвідомлення особистості. Цілі особистості і рівень домагань.
- •30.Основні види діяльності. Формування діяльності.
- •31. Поняття про діяльність.Потреби людини і мотиви діяльності.
- •32.Структура діяльності людини.
- •33.Походження внутрішньої психічної діяльності із діяльності зовнішньої і практичної (інтеріоризація)
- •34.Характеристика психодіагностичних методів дослідження.
- •35. Поняття про групи. Класифікація груп в психології
- •36. Міжособистісні відносини в групі. Сумісність людей
- •37. Взаємовідносини керівника і підлеглого. Стилі керівництва
- •38. Сутність і природа спілкування
- •39. Діяльність як основа людського спілкування
- •40. Основні функції і види спілкування
- •41. Засоби спілкування
- •42.Мова та її функції. Мовлення і мислення.
- •43. Сутність та природа міжособистісного конфлікту.
- •44. Основні стилі поведінки у конфліктній ситуації
- •45. Екзистенціалізм
- •46. Теорії Юнга
- •48.Індивідуальна психологія а. Адлера
- •49. Гуманістичний психоаналіз е. Фромма
- •50.Теорія самоактуалізації Абрахама Маслоу
- •51. Феноменологічна теорія Карпа Роджерса
- •Клієнт-центрована психотерапія
43. Сутність та природа міжособистісного конфлікту.
Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок або суб’єктів взаємодії. В основі будь-якого конфлікту лежить ситуація, що включає в себе: протилежні позиції сторін з будь-якого приводу; або протилежні цілі та засоби їх досягнення в даних умовах; або не спів падіння інтересів, бажань, потягів опонентів.
У психології під конфліктом розуміється протистояння або зіткнення індексно протилежних цілей, інтересів, мотивів, позицій, думок, задумів, критеріїв або ж концепцій суб'єктів-опонентів у процесі спілкування - комунікації .
Учасники конфлікту - це суб'єкти (окремі особистості, групи, організації, держави), безпосередньо залучені в усі фази конфлікту, непримиренно оцінююча сутність і протікання самих подій, пов'язаних з діяльністю іншої сторони.
Джерелами конфліктів є протиріччя, що виникають між людьми, групами, організаціями, державами. Джерелами конфліктних ситуацій є загострені протиріччя, розбіжність точок зору, цілей, підходів, бачення способів рішення виробничих завдань, які чи так чи інакше зачіпають особисті інтереси, включаючи й керівника .
По ступені залучення людей у конфлікт можуть бути виділені наступні типи: внутріособистісні, міжособистісні(міжособистісні (інтерперсональні), які виникають між двома особистостями (наприклад між двома студентами), між особистістю й групою, міжгрупові, міжколективні, міжпартійні, міждержавні.
Міжособистісний конфлікт - це найпоширеніший тип конфлікту. Це конфлікт, що проявляється між різними суб'єктами (особистостями). Міжособистісні конфлікти також можна визначити як ситуацію протистояння учасників, яка сприймається та переживається ними (або щонайменше одним із них) як значуща психологічна проблема, що вимагає свого вирішення і викликає активність сторін, спрямовану на подолання суперечності та вирішення ситуації в інтересах обох чи однієї із сторін. З міжособистісними конфліктами ми стикаємося постійно, але називаємо у побуті їх по-різному. Це може бути і побутова суперечка, і з'ясування стосунків між подружжям, і трудовий конфлікт.
Проте міжособистісні конфлікти мають і свої специфічні відмінності. У кожному міжособистісному конфлікті можна виділити дві тісно пов'язані між собою сторони:
1) змістова: наявність предмета суперечки, справи або питання, яке викликало незгоду;
2) психологічна: пов'язана з особистісними особливостями учасників конфлікту, з їхніми емоційними реакціями на причини конфліктів, на дії іншої сторони, на хід конфлікту, один на одного.
Важливим є те, що у міжособистісному конфлікті психологічна сторона часто затуляє собою змістову.
Міжособистісні конфлікти мають свої особливості, а саме: 1. У цих конфліктах протистояння між людьми проходить безпосередньо тут і зараз на основі зіткнення їх особистих мотивів. 2. Міжособистісні конфлікти для суб’єктів конфліктної взаємодії є перевіркою характерів, темпераментів, здібностей, інтелекту, волі та інших індивідуально-психологічних особливостей. 3. Міжособистісним конфліктам характерна висока емоційність, вони охоплюють всі сторони відносин між конфліктуючими суб’єктами. 4. Міжособистісні конфлікти зачіпають інтереси не тільки конфліктуючих сторін, а й тих з ким вони безпосередньо пов’язані.