- •1. Предмет психології, галузі психології.
- •3. Уявлення давніх філософів про природу душі.
- •4. Явища свідомості та предмет психології. Співвідношення предмету і методу в психології свідомості.
- •5. Поведінка , як предмет психології : біхевіоризм , необіхевіоризм . Російська рефлексологія .
- •6. Неусвідомлені процеси . Класифікація . З.Фрейд: психологія . Інші психологічні теорії .
- •7. Культурно-історична теорія л.С. Виготського. Вищі психічні функції: будова, властивості, генезис. Інтеріорізація.
- •8.Теорія діяльності в психології.
- •9. Винекнення і розвиток психіки в процесі біологічної еволюції.
- •10. Психологія особистості. Теорії особистості у сучасній психологічній науці.
- •11. Психологічна структура особистості
- •12. Поняття та види соціальних ролей
- •13. Самосвідомість особистості
- •14. Розвиток і формування особистості.
- •15,17. Індивідуальність як предмет вивчення психології. Індивідуальність в спілкуванні та спільній діяльності.
- •19. Експериментальне дослідження розвитку особистості. Експериментально – генетичний метод.
- •22. Сучасна психологія в системі наук. Структура психології.
- •23. Лабораторний експеримент і його можливості. Спостереження і природний експеримент
- •24. Етапи психологічного дослідження
- •25,26. Особистість як суб’єкт міжособистісних відносин, опосередкованих діяльністю, індивід і особистість. Особистість і індивідуальність.
- •27. Спрямованість особистості як система домінуючих мотивів. Види мотивів і рівень їх усвідомлення
- •28. Поняття про інтереси. Переконання і світогляд особистості.
- •29. Самооцінка особистості і її роль для становлення самоусвідомлення особистості. Цілі особистості і рівень домагань.
- •30.Основні види діяльності. Формування діяльності.
- •31. Поняття про діяльність.Потреби людини і мотиви діяльності.
- •32.Структура діяльності людини.
- •33.Походження внутрішньої психічної діяльності із діяльності зовнішньої і практичної (інтеріоризація)
- •34.Характеристика психодіагностичних методів дослідження.
- •35. Поняття про групи. Класифікація груп в психології
- •36. Міжособистісні відносини в групі. Сумісність людей
- •37. Взаємовідносини керівника і підлеглого. Стилі керівництва
- •38. Сутність і природа спілкування
- •39. Діяльність як основа людського спілкування
- •40. Основні функції і види спілкування
- •41. Засоби спілкування
- •42.Мова та її функції. Мовлення і мислення.
- •43. Сутність та природа міжособистісного конфлікту.
- •44. Основні стилі поведінки у конфліктній ситуації
- •45. Екзистенціалізм
- •46. Теорії Юнга
- •48.Індивідуальна психологія а. Адлера
- •49. Гуманістичний психоаналіз е. Фромма
- •50.Теорія самоактуалізації Абрахама Маслоу
- •51. Феноменологічна теорія Карпа Роджерса
- •Клієнт-центрована психотерапія
35. Поняття про групи. Класифікація груп в психології
Група — об'єднання людей, створене на основі певної спільної для них ознаки, що виявляється в їх сумісній діяльності, зокрема в спілкуванні.
У соціально-психологічному аналізі груп однією з найважливіших проблем є їх класифікація. Багатство ознак, які при цьому можна обрати за критерій, породжує різноманітні її варіанти. Так, залежно від того, безпосередніми чи опосередкованими є взаємозв'язки між індивідами, групи поділяють на умовні й реальні.
Умовна група — об'єднання людей, умовно створене дослідником на основі наявності у них спільної ознаки. Члени такої групи можуть бути незнайомими між собою і ніколи не зустрічатись. Ознаки умовних груп бувають різними: стать, вік, професія, етнічна належність та ін. Прикладами умовних груп є підлітки (всі діти віком 10— 15 років), символічна збірна команда світу з футболу, яку формують журналісти, тощо.
Реальна група — контактне об'єднання людей, яке утворилося на основі спільної для них просторово-часової ознаки. Це обмежена за розмірами спільнота людей, які в певний час у певному місці взаємодіють і спілкуються між собою. Час існування реальної групи може бути як коротким, так і тривалим. Реальні групи бувають малими і великими.
Мала група — відносно стійке об'єднання людей, у якому здійснюється безпосередній контакт індивідів, пов'язаних між собою спільними цілями, завданнями. Чисельність такої групи — від 2 до 30—40 осіб. Людина може одночасно входити до складу кількох малих груп. Приклади малих груп: сім'я, студентська група, виробнича бригада, спортивна команда. Об'єднання кількох малих груп утворює велику групу.
У психології малі групи часто поділяють на первинні та вторинні. Первинна група — об'єднання людей, пов'язаних між собою родинними узами, дружбою чи спільними інтересами. Головними ознаками первинної групи є контакт віч-на-віч, постійне спілкування і мала чисельність (від 2 до 5— 7 осіб). Вторинна група — де об'єднання декількох первинних груп. Класичним прикладом первинної групи є сім'я, а вторинної — громада, яка об'єднує декілька сімей.
У вітчизняній психології цей термін має дещо інше значення. Видатний український педагог Антон Макаренко (1888—1939) пропонував поділяти групи на первинні та вторинні колективи.
Первинний колектив, на його думку, не просто група індивідів, які взаємодіють між собою, а цілеспрямований союз особистостей. Особи, які належать до первинного колективу, мають постійні ділові та дружні стосунки (клас, виробнича бригада тощо).
Вторинний колектив — група, що складається з декількох первинних колективів (підприємство, школа та ін.).
За способом утворення групи поділяють на формальні (офіційні) й неформальні (неофіційні).
Формальна група — група, що має зовнішньо задані соціально значущі цілі діяльності, юридично визначений статус, нормативно закріплену структуру, призначене чи обране керівництво і встановлені права та обов'язки осіб, які належать до цієї групи. Наприклад, студентська група створюється на основі розпорядження декана вузу, військовий підрозділ — за наказом командира військової частини. У таких групах чітко визначено їх чисельність, а іноді й термін існування.
Неформальна група не має юридично зафіксованого статусу. Вона виникає на основі єдиної спрямованості психологічної мотивації — симпатії, зближення поглядів, переконань, визнання авторитетності, компетентності окремих осіб у конкретних видах діяльності, певних захоплень у вільний час. Такими є, наприклад, різні молодіжні об'єднання (рокери, панки та ін.), асоціальні групи (злодії, наркомани).
За ознакою ставлення особистості до внутрішніх норм виділяють референтну (еталонну) групу.
Референтна (еталонна) група — реальна чи уявна група, погляди, норми якої є зразком для особистості. З її представниками людина порівнює себе, на її норми і цінності орієнтується у своїй поведінці й самооцінці. Ця група виконує нормативну і порівняльну функції.
За рівнем розвитку всі групи поділяють на чотири види: дифузні, асоціації (просоціальні й асоціальні), корпорації й колективи.
Дифузна група — нестійке короткочасне об'єднання людей, що виникає лише на основі особистісно-значущої діяльності. У ній міжособистісні стосунки не опосередковує зміст спільної діяльності, оскільки вона відсутня. Склад групи — випадковий, відносини встановлюються на рівні симпатії — антипатії. Прикладом такої групи є люди, що їдуть в одному купе поїзда.
Асоціація — група, в якій міжособистісні стосунки опосередковує особистісно-значущий для кожного зміст спільної діяльності. Ролі і статуси в такій групі суворо детерміновані, але від цього не залежить ефективність спільної діяльності. Асоціація має свої групові норми і цінності, що підтримують її функціонування і на які орієнтуються її суб'єкти.
Залежно від спрямованості діяльності асоціації поділяють на просоціальні й асоціальні.
Просоціальні асоціації — групи, цінності яких не суперечать цінностям суспільства. Асоціальні асоціації — групи з антисуспільними цінностями. Прикладом просоціальної асоціації є товариство колекціонерів, асоціальної — група підлітків — хуліганів.
Корпорація— група, в якій міжособистісні стосунки опосередковує особистісно-значущий для її членів, але асоціальний зміст групової діяльності. Корпорацією можна вважати добре згуртовану групу, що протиставляє себе суспільству, порушує норми моралі та права, дбає лише про корисливі групові інтереси. Це замкнуте об'єднання, відгороджене від впливу суспільства. Воно має авторитарного лідера, який застосовує суворі методи управління. Типовим прикладом корпорації є мафіозне об'єднання. Асоціальні асоціації відрізняються від корпорації своєю структурою і характером дій. У них немає стійкого лідера і суворих методів управління.
Колектив— група, в якій міжособистісні стосунки опосередковуються суспільно цінним і особистісно-значущим змістом спільної діяльності. Він є найвищим рівнем розвитку групи, бо в ньому, крім характерної для попередніх трьох видів груп ознаки (особистісна значущість діяльності), з'являється нова — суспільна цінність діяльності. Колектив є ідеальною з погляду суспільства спільнотою. Тому будь-яке суспільство прагне відтворити себе в колективах, які боролися б за втілення його ідеалів і цінностей.
Отже, класифікація груп за рівнем їх розвитку ґрунтується на основі міжособистісних стосунків, які виникають в умовах спільної діяльності.