Типи менеджерів за рівнями управління

Таблиця 3.2.

Рівень управління	Посади	Основні задачі
Вища ланка	Керівник організації та його заступники	Формулювання цілей організа-ції; Розробка стратегічних планів. Адаптація організації до змін. Формування організаційної структури. Розподіл стратегічних ресурсів. Взаємодія організації з зов-нішнім середовищем.
Середня ланка	Керівники бізнес-одиниць, структурних підрозділів, відділів	Керівництво окремими підроз-ділами. Координація роботи низової ланки управління. Планування і ухвалення рішень. Підбір персоналу. Контроль роботи нижніх рівнів управління.
Низова ланка	Операційні менеджери, адміністратори, офіс-менеджери	Безпосередня організація виконання конкретних робіт. Керівництво виконавцями робіт. Контроль за використанням ресурсів. Мотивація підлеглих.

Менеджери низової ланки управління несуть безпосередню відповідальність за виробництво товарів та послуг, займаючи посади лінійних менеджерів, операційних менеджерів, офіс-менеджерів, адміністраторів. Вони зобов’язані виконувати встановлені правила і процедури, забезпечуючи ефективність виробництва, надавати технічну допомогу, мотивувати підлеглих, приділяти основну увагу виконанню повсякденних задач. На рис. 3.4. наведені дані, що показують структуру зайнятості операційних менеджерів в різних галузях економіки США.

Виробництво	18,1%		26,3%	Освіта, охорона здоров’я, харчуваня та інше
Видобуток	1%
Будівництво	4,8%
Уряди міст та штатів	13,6%		5,7%	Оптовий продаж
Федеральний уряд	2,8%		5,2%	Транспорт і громадські роботи
	6,3%		16,1%	Роздрібна торгівля
	Фінанси та страхування

Рис. 3.4. Структура зайнятості операційних менеджерів в США

стратегічні рішення ВИЩИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
розпорядження оперативні рішення СЕРЕДНІЙ МЕНЕДЖМЕНТ
виконавчі роботи НИЗОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Рис. 3.5. Розподіл видів діяльності за рівнями менеджменту

Рис. 3.6. Розподіл загальних функцій за рівнями менеджменту

3.3. Менеджер і підприємець

Термін “підприємець” введений французьким економістом Рішаром Кантіллоном на початку XVIII століття. Саме з тих часів це слово визначає людину, яка бере на себе ризик, пов’язаний з організацією нового підприємства, розробкою нової ідеї або нового виду послуг. Важливо пам’ятати, що слова “менеджер” і “підприємець” не є синонімами. Оскільки такі характеристики, як здатність до ризику, реакція на фінансові можливості та бажання довго і наполегливо працювати, тобто все те, що традиційно вважають рисами висококласного підприємця, зовсім не обов’язково свідчать про можливість цієї людини ефективно керувати організацією в міру того, як відбувається її зростання. Деякі підприємці просто не мають здібностей або нахилу ефективно виконувати функції, такі як планування, організація, мотивація і контроль. Американські дослідники Коллінз і Мур дійшли такого висновку:

“Ефективні керівники були спроможні внести організованість в неструктуровану ситуацію і побачити суть своєї організації. Такі керівники здатні приймати виважені і продумані рішення. У підприємців, однак, така лінія поведінки відсутня. Крім того , ефективний керівник виявляв позитивне ставлення до влади. А підприємці за своїм характером, як правило, не бажають визнавати і підкорятися владі, виявляють нездатність працювати під керівництвом і, як наслідок, намагаються уникнути такої ситуації”.

Тому не має нічого дивного в тому, що видатний підприємець стає не дуже ефективним менеджером. Організація, яку створив підприємець, в результаті може навіть зазнати краху. В дослідженнях, проведених в США, вказується, що на практиці більшість нових підприємців в бізнесі зазнавали фіаско, і основною причиною їх краху було погане керівництво, а не погані ідеї.

Організації, що працюють в умовах нестабільного зовнішнього середовища, просто не можуть чекати змін і потім на них реагувати. Керівники таких організацій повинні думати і діяти як підприємці. Підприємливий